Справа № 164/2697/24
п/с 1-в/164/164/2025
28 лютого 2025 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді Ониска Р.В.,
з участю: секретаря судового засідання Наумик Н.В.,
прокурора Прокопчука В.А.,
представника адміністрації державної
установи «Маневицька виправна колонія № 42» Сопронюка Р.І.,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_1 про приведення у відповідність вироку до вимог положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024, в частині засудження за ч. 4 ст. 185 КК України, -
Засуджений ОСОБА_1 звернувся в суд з клопотанням про приведення у відповідність до вимог закону вироків, зокрема вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 червня 2024 року, в частині засудження за ч. 4 ст. 185 КК України. Вимоги обґрунтовано тим, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року. Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 червня 2024 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначено ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 29.02.2024 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (місяців). На даний час він відбуває покарання у державній установі «Маневицька виправна колонія № 42».
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив звільнити його від відбування покарання, призначеного вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 червня 2024 року, в частині засудження за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Заслухавши пояснення засудженого, думку представника адміністрації установи, який просив вирішити клопотання за розсудом суду, висновок прокурора, який просив відмовити в клопотанні, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що вказане клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 червня 2024 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначено ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 29.02.2024 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (місяців).ОСОБА_1 засуджений за вчинення 16.07.2023 крадіжки майна вартістю 5916 грн. 67 коп., вчинення крадіжки майна 11.10.2023 вартістю 10773 грн. 80 коп.
Згідно вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 29 лютого 2024 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 190, ст. 395, ч. 1 ст. 70 КК України на 1 рік позбавлення волі. ОСОБА_1 засуджений за вчинення 12.04.2023 викрадення майна шляхом шахрайства вартістю 2976 грн. 50 коп.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Станом на 1 січня 2023 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян (загальна податкова соціальна пільга) становила 1342 гривень, отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становили 2684 гривень.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинено крадіжку майна по двом епізодам, що мали місце 16.07.2023, 11.10.2023, його неправомірну діяльность кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, за вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 червня 2024 року;
- вчинено ОСОБА_1 викрадення майна (шляхом шахрайства), що мало місце 12.04.2023, його неправомірну діяльність кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 29 лютого 2024 року та беручи до уваги, що вартість викраденого майна шляхом крадіжок та шахрайства за вказаними епізодами перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2023 роки,вказані діяння є кримінальними правопорушеннями - злочинами.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання засудженого ОСОБА_1 про приведення у відповідність вироку відповідно до вимог положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024 та звільнення його від подальшого відбування покарання - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області Ониско Р.В.