ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
24 лютого 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12024162480001416 від 30.12.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -
встановив:
21.01.2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2024 року за №12024162480001416 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, жодних клопотань до суду не надавав, у зв'язку із чим, суд заслухавши думку часників провадження вважає за можливе підготовче судове засідання провести за відсутності потерпілого.
В судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Сторона захисник в судовому засіданні зауважив на тому, що потерпілого ОСОБА_6 в обвинувальному акті, зокрема у викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення, взагалі немає, тому незрозумілим залишається питання яким чином ця особа потерпіла від злочину, який ставиться у вину ОСОБА_5 .. Також захисник наголосив на тому, що за реєстром матеріалів досудового розслідування є ще декілька потерпілих, які допитувались під час досудового розслідування. За такого на переконання захисника під питанням залишається призначити судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні.
Обвинувачений підтримав захисника та вирішення зазначеного питання залишив на розсуд суду.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, передбаченими ст. 7 КПК України, таким як верховенство права і законність.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Так, згідно з приписами п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, Суд зазначив таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».
Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Також, положеннями п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред'явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Європейський суд з прав людини у справах «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 та «Ващенко проти України» від 26.06.2008, зазначав, що обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51). Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Формулювання обвинувачення в обвинувальному акті також має відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України та містити дані про місце, час та спосіб вчинення злочину, форми вини особи, мотиви вчинення кримінального правопорушення, відображати всі істотні обставини злочину і посилатися на ознаки злочину, передбачені диспозицією частини статті (статтею) КК України, за якою особі висунуто обвинувачення.
Відсутність відповідних нормативних критеріїв призводить до змішування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення».
Головна відмінність формулювання обвинувачення від викладення фактичних обставин кримінального правопорушення полягає у тому, що формулювання обвинувачення є свого роду висновком щодо дій особи, і хоча його текст не може суттєво відрізнятися від змісту повідомленої особі підозри, але й воно не повинно дублювати викладення фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті.
Згідно статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024162480001416 від 30.12.2024 року відносно ОСОБА_5 вбачається, що потерпілим у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_6 .
Також, з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024162480001416 від 30.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_6 надавав заяву про кримінальне правопорушення та його було допитано як потерпілого в даному кримінальному провадженні.
Водночас, з викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 фактичних обставин кримінального правопорушення вбачається, що останній 27.07.2024 року приблизно о 23:00 год. перебуваючи у громадському місці, а саме в приміщенні вбиральні комплексу «Редлайн», розташованого у будівлі №13 по вул. Пляж Аркадія у м. Одесі, де на той момент здійснювалося надання публічних послуг розважального характеру (масові заходи), під час раптово виниклого конфлікту з іншою компанією у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи з прямим умислом порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи протиставити себе оточуючим та суспільству в цілому, загально визнаним моральним та етичним нормам поведінки у громадських місцях, нехтуючи такими правами людини, як право на свободу, особисту недоторканість, повагу до людської гідності, почали висловлювати один до одного образливі, принизливі промови, нецензурну лайку та погрози фізичної розправи.
Далі, під час такої, нічим не спровокованої та невиправданої агресивної поведінки ОСОБА_5 разом із особою 1 та особою 2, відносно яких матеріали скеровано з обвинувальним актом до суду, знаходячись у приміщенні вказаної вбиральні, керуючись раптово виниклим прямим умислом, з метою порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, учинили бійку із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яка частково відбувалась у темряві через масові аварійні відключення світла у місті Одесі та супроводжувалася взаємною штовханиною, нецензурною лайкою та нанесенням побоїв.
Також, вбачається, що ОСОБА_5 , перебуваючи на майданчику біля входу у будівлю комплексу відпочинку «Редлайн» по вул. Пляж Аркадія, 13, у м. Одесі, наніс один удар рукою в область голови ОСОБА_12 , після чого кинув останнього через стегно та завалив на асфальт.
Таким чином, з викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 неможливо встановити, що ОСОБА_6 є потерпілим у даному кримінальному провадженні, зокрема неможливо встановити чи було кримінальним правопорушенням завдано ОСОБА_6 моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 348 КПК України у судовому засіданні головуючий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення, однак, з огляду на встановлені судом недоліки обвинувального акту, виконати ці вимоги кримінального процесуального закону не можливо. Неконкретність обвинувального акту суттєво порушує право обвинуваченого на захист та свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, а також позбавляє суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть пред'явленого обвинувачення.
Таким чином, враховуючи також той факт, що в підготовчому судовому засіданні сторона захисту заявила про те, що не розуміє з яких підстав в обвинувальному акті потерпілим зазначений ОСОБА_6 , оскільки в обвинуваченні про нього взагалі не ідеться, а в цьому кримінальному провадженні були інші потерпілі, приводять до висновку, що для сторони захисту не повній мірі є зрозумілим обвинувачення, яке сформульовано прокурором і, викладення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_5 в такій спосіб, на переконання суду, свідчить про невиконання органом досудового розслідування завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, порушення загальних засад кримінального провадження, зокрема, принципів верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя й інших, а також порушення міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про необхідність роз'яснення кожному, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього, що є гарантією права на справедливий розгляд.
Окрім того, суд виконуючи обов'язок перевіряти у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт на відповідність вимогам ст.291 КПК, та в разі встановлення таких невідповідностей суд згідно вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК повинен повернути обвинувальний акт прокурору, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Так, кримінальний процесуальний закон, зокрема ст. 17, 20, 21, 22 КПК та міжнародні стандарти у галузі судочинства, вказують на неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий розгляд.
Відповідно до частини 2 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Викладаючи формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_5 , прокурор зазначає в обвинувальному акті відомості про інших осіб, з якими вчинив бійку обвинувачений, та щодо яких обвинувальний акт не містить зазначення чи повідомлено цим особам про підозру, чи наявний щодо них обвинувальний вирок, що є неприпустимим та свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.
Так, з реєстру досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024162480001416 відносно ОСОБА_5 вбачається, що трьом особам - учасникам бійки було повідомлено про підозру та їх прізвища і ініціали містяться в обвинувальному акті, однак будь-яких відомостей щодо виділення відносно останніх матеріалів в окреме кримінальне провадження, а ні обвинувальний акт, ні реєстр матеріалів досудового провадження не містять.
Водночас, із аналізу змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024162480001416 від 30.12.2024 року, в якому обвинувачення висунуто лише ОСОБА_5 , вбачається, що вищезазначені особи не є знеособленими у викладі фактичних обставин кримінальному правопорушення та у формулюванні обвинувачення.
За таких обставин, з урахуванням вимог КПК України та практики Європейського суду, судом встановлено, що зміст обвинувального акту відносно ОСОБА_5 недвозначно вказує на співучасть інших, осіб, у вчиненні злочину, у якому обвинувачується останній та є фактичною констатацією цього факту і, всупереч принципу презумпції невинуватості, безпідставно стверджує про причетність цих осіб до вчинення злочину у даному кримінальному провадженні.
Суд наголошує, що встановлені щодо ОСОБА_5 фактичні обставини справи, не можуть вважатися встановленими щодо інших осіб, прізвища, ініціали яких зазначені в обвинувальному акті і потребують окремого дослідження при розслідуванні/розгляді судом справи відносно цих осіб.
На думку суду, зазначення в обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, за участю інших, крім обвинуваченого осіб, і щодо цих осіб не здійснюється судове провадження у даній справі, не лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст.ст. 2, 7 КПК України завданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а тому є незаконним.
З огляду на конституційно-правову та кримінальну засаду презумпції невинуватості є юридичний факт вчинення злочину, а тому беручи до уваги положення ст.17 КПК України, у яких реалізується положення ст.129 Конституції України, особа не може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення при відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили.
Системний аналіз зазначених норм Основного Закону України та КПК України, а також правова позиція Верховного Суду України в Постанові ВСУ від 03 березня 2016 року у справі №5-347 кс15, вказують на те, що навіть незважаючи на непреюдиційність обвинувального акту, питання вини інших співучасників має бути доведено в іншому кримінальному проваджені.
При цьому, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до положень кримінального процесуального закону підлягає обов'язковому застосуванню та виходить з того, що презумпція невинуватості порушується, якщо судове рішення щодо особи, яка обвинувачується у вчинені кримінального злочину, відображає думку про його винність до того, як його вина була доведена відповідно до закону. Досить навіть за відсутності офіційних висновків того, що є деяке припущення, що суд розглядає обвинуваченого в якості винного (справи Мінеллі проти Швейцарії пункт 37; Нераттіні проти Греції пункт 23; Діду проти Румунії пункт 41).
У п. 67 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року визначено, що «принцип презумпції невинуватості порушується, коли судове рішення відносно особи, звинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про те, що вона винна без доведення її провини у відповідності до закону. Навіть за відсутності будь-яких формальних даних досить припущень, що суд вважає особу винною. Більше того, пункт 2 статті 6 не обмежується кримінальними провадженнями, що тривають, але поширюється також на судові рішення, прийняті після того, як кримінальне провадження було припинене (див. "Мінеллі проти Швейцарії", ухвала від 25 березня 1983 року, Серія А N 62; раніше зазначена ухвала Енглерта; "Нолькенбокхоф проти Німеччини", ухвала від 25 серпня 1987 року, Серія А N 123-С; і "Капеау проти Бельгії", N 42914/98, п. 25, ECHR 2005-I), чи після винесення виправдовувального вироку (див., зокрема, раніше зазначену ухвалу Секаніної ; "Рушіті проти Австрії", N 28389/95, 21 березня 2000 року; "Ламанна проти Австрії", N 28923/95, 10 липня 2001 року; "О. проти Норвегії", N 29327/98, ECHR 2003-II; і "Хаммерн проти Норвегії", N 30287/96, 11 лютого 2003 року)».
Оскільки в обвинувальному акті мають зазначатися анкетні відомості обвинувачених, яким висунуто обвинувачення у вчиненні злочину у даному кримінальному провадженні, стверджувати про участь у вчиненні кримінального правопорушення в обвинувальному акті особами із зазначенням їх анкетних даних, яким обвинувачення не висунуто, або висунуто в іншому кримінальному провадженні, є суттєвим порушенням як правових гарантій, передбачених національним законодавством, так і міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
Таким чином, суд констатує, що зазначення прокурором в обвинувальному акті при викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулюванні обвинувачення визнаного доведеним відносно ОСОБА_5 , про участю у вчиненні цього злочину з іншими особами, яких можливо ідентифікувати, порушує право цих осіб на презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини в окремому провадженні.
Оскільки за правилами ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку про наявність обставин, що унеможливлюють призначення та здійснення судового розгляду обвинувального акту відносно за попередньою змовою з іншими особами
Разом з цим, зміна правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурором відповідно до положень ст. 338 КПК України можлива виключно в разі встановлення під час судового розгляду саме нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, і така зміна неприпустима в разі допущених при обвинуваченні особи суперечностей чи неповноти, а тим більше описок.
Також, кримінально-процесуальний закон не містить положення про обов'язок суду чекати, коли прокурор скористається своїм правом на зміну обвинувачення в суді, а також і права суду пропонувати або примушувати прокурора змінити обвинувачення.
Таким чином, оскільки судом встановлені такі недоліки обвинувального акту, які перешкоджають судовому розгляду - зазначення відомостей про інших осіб - учасників злочину (конкретизованих та таких, яких можливо ідентифікувати), то виправлення прокурором цих недоліків сприятиме реалізації завдань та засад кримінального провадження, а також забезпечення права обвинуваченого та інших осіб, на яких містяться посилання в обвинувальному акті, на захист від висунутого обвинувачення.
Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акту відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, оскільки на стадії підготовчого провадження відповідно до Глави 27 КПК суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК України, не передбачено.
З урахуванням наведених та встановлених недоліків обвинувального акту, в розумінні законності, диспозитивності кримінального провадження, виключного переліку даних, які має містити обвинувальний акт та питань, які вирішуються судом під час підготовчого провадження, зазначення даних про учасників злочину, яких вільно можливо ідентифікувати та щодо яких не здійснюється провадження цим судом, але реєстр матеріалів досудового розслідування містить дані про повідомлення їм про підозру, призвело до того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, що не може бути визнано судом таким, що направлено на забезпечення прав обвинуваченого та інших конкретизованих в обвинувальному акті осіб.
Таким чином, у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст.ст.314, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162480001416 від 30.12.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, повернути прокурору Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 для усунення протягом розумного строку вказаних в мотивувальній частині ухвали виявлених недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/1025/25
Номер провадження № 1-кп/522/1085/25
Головуючий - ОСОБА_1