Справа № 946/8170/24
Номер провадження № 2/521/1701/25
(заочне)
28 лютого 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (ЄДРПОУ:44127243, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2024 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , у якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 47500 грн., а також вирішити питання щодо судових витрат у справі.
Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) 01.02.2024 року було укладено електронний договір про надання грошових коштів у позику №2901540224, на підставі умов якого позикодавцем на рахунок позичальника було перераховано кошти у розмірі 10000 грн., що підтверджується довідкою про перерахування коштів, проте відповідач свої зобов'язання щодо повного та своєчасного повернення позики не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 47500 грн., яка складається з такого: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 37500 грн. - заборгованість за процентами.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.10.2024 року справу №946/8170/24 за підсудністю було передано до Малиновського районного суду міста Одеси.
26.11.2024 року справа надійшла до Малиновського районного суду міста Одеси.
Після надходження справи, за протоколом автоматизованої системи документообігу суду було визначено головуючого суддю Шевчук Н.О.
27.11.2024 року справа №946/8170/24 надійшла у провадження судді Шевчук Н.О.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 27.11.2024 року у справі №946/8170/24 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження; справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено дату судового засідання.
Відзиву від відповідача у даній справі до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній письмовими матеріалами.
В судове засідання, яке відкладалося, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. В прохальній частині позовної заяви представник позивача просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без його участі, суд вважає наявними підстави для його задоволення та розгляду справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями наявними у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися на адресу відповідача, а також повідомленнями про розгляд справи, направленими відповідачу на його номер телефону, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Малиновського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики потребує часткового задоволення, з огляду на таке.
Малиновським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
01.02.2024 року між позивачем ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 2901540224, шляхом підписання відповідачем електронного документа, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір у якому визначаються всі його істотні умови, з якими позичальник був ознайомлений.
За умовами договору позики, він підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. Тобто, договір позики був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1.1. договору позики позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 10000 грн., шляхом перерахунку цих коштів на банківський рахунок позичальника, який, в свою чергу зобов'язався повернути позику у погоджений сторонами строк або достроково та сплатити проценти за користування нею.
Згідно п.1.2 зазначеного договору строк позики (строк дії договору) становить 30 днів.
Відповідно до п.1.3 вказаного договору, орієнтовний строк повернення позики на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково. Дата надання позики 01.02.2024 року, дата повернення позики 02.03.2024 року.
Повернення позики та процентів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (картковий) рахунок позикодавця або через особистий кабінет на сайті позикодавця або шляхом внесення грошових коштів у терміналах самообслуговування партнерів. Моментом зарахування оплати позики та процентів є момент (дата) зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця або отримання відповіді від партнера позикодавця про зарахування коштів.
Згідно п.1.4 зазначеного Договору, на період строку, визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,5% (з урахування програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») від суми позики за кожен день користування позикою.
У межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до розд. 4 цього договору застосовується позаакційна (базова) процентна ставка визначена у п.1.1.5 цього договору з першого дня дії договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
Відповідно до п.1.6 зазначеного договору, у випадку користування позикою понад строк, встановлений п.1.2 договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,5% на день (з урахування програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,5% на день від суми позики за кожен день користування позикою.
За порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, позикодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Даний пункт не застосовується на період дії введеного карантину на території України.
Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою.
Згідно із п. 4.2. договору у випадку ініціювання позичальником прологації позичальник сплачує товариству проценти на умовах, що були обрані для здійснення певного виду пролонгації. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації змінюється та визначається виходячи з позаакційної (базової) процентної ставки визначеної у пункті 1.1.5. цього договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні в зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
Відповідно до п. 4.4. договору товариством можуть бути запропоновані як один, так і декілька варіантів пролонгації позики. Види пролонгації, що доступні позичальнику, відображаються в особистому кабінеті та не можуть бути гірше ніж встановлені умови в договорі позики. При цьому, товариство самостійно визначає, які види пролонгації доступні позичальнику і повідомляє про це в особистому кабінеті позичальника та/або будь-яким іншим доступним засобом зв'язку (електронною поштою, телефоном, та інше).
Відповідно до п. 4.5. договору після кожного продовження строку позики, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата терміну дії договору позики на відповідну кількість календарних днів.
Відповідно до п. 4.6. договору після кожного оформлення пролонгації, на електронну адресу позичальника, яку позичальник зазначив як контакту при реєстрації на сайті та/або в особистому кабінеті та/або смс повідомленням, товариство направляє повідомлення з інформацією про оформлену позичальником пролонгацію, що містить інформацію щодо: нового строку позики, кінцевої дати строку позики, розміру заборгованості до моменту повернення позичальником.
Відповідно до п. 4.7. позичальник має право здійснювати пролонгацію необмежену кількість разів.
Відповідно до п. 4.9. продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.
Зазначений договір підписано позичальником електронним підписом, а відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 0ih0x6kj9.
Таким же чином сторонами було узгоджено між собою Додаток №1 до вказаного вище договору, яким визначено Таблицю обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику.
Також, з матеріалів цивільної справи вбачається, що одноразовим ідентифікатором позичальником було підписано паспорт споживчого кредиту, яким визначено суму кредиту - 10000 грн., строк кредитування - 30 днів, загальні витрати за кредитом - 4500 грн., реальна річна процентна ставка - 9089, 9.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 01.02.2024 року наданої ВПС «Фінансовий звіт», у якої з позивачем наявні договірні правовідносини за договором від 16.05.2023 року №160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів, на картковий рахунок відповідача було перераховано від позивача кредитні кошти у розмірі 10000 грн.
Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором від 01.02.2024 року №2901540224, за позичальником ОСОБА_1 перед ТОВ «Іннова Фінанс» рахується заборгованість у загальному розмірі 47500 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 10000 грн., заборгованість за процентами - 37500 грн.
Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами кредитних правовідносин, зокрема, доказів щодо погашення кредитної заборгованості відповідачем, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім заборгованості за кредитним договором.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених позивачем в позовній заяві, за якими суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, вимогами ст. 610, 612 ЦК України законодавцем встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір може бути укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, з матеріалів цивільної справи судом встановлено, що 01.02.2024 року між позивачем ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 2901540224, шляхом підписання відповідачем електронного документа, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір у якому визначаються всі його істотні умови, з якими позичальник був ознайомлений.
Тобто, між сторонами було укладено електронний договір позики, шляхом підписання відповідачем заявки та пропозиції про укладення такого договору (оферти), які підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого в смс-повідомленні на адресу електронної пошти, вказаної позичальником при його ідентифікації на сайті.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини у сфері надання позики в електронному вигляді.
Відповідно до квитанції від 01.02.2024 року, сформованої через систему платежів ВПС «Фінансовий звіт» на картковий рахунок відповідача було перераховано від позивача кредитні кошти у розмірі 10000 грн.
Таким чином, ТОВ «Іннова Фінанс» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та перерахувало відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн.
При цьому, матеріали справи не містять даних ані щодо продовження (пролонгації) ОСОБА_1 строку кредитування відповідно до кредитного договору, ані належних доказів щодо погашення боргу відповідачем перед позивачем, враховуючи встановлений договором позики строк у 30 днів.
Більш того, незважаючи на належне повідомлення відповідача про наявність щодо нього судового провадження, суд зазначає, що останній не скористався правом ані надання відповідних заперечень на позовні вимоги фінансової установи, ані правом на особисту участь в судовому розгляді позову.
З огляду на наведене, суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Іннова Фінанс» в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 10000 грн. є обґрунтованими.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. ч.1-2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. ч.1,3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Як неодноразово зазначав у своїх постановах Верховний Суд (постанови: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічної правової позиції дотримано у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.04.2023 року у справі №910/4518/16, якою висновано, що «у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Тобто, враховуючи вищенаведене та те, що строк повернення позики між позивачем та відповідачем не було пролонговано, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики судом встановлено, а тому з нього на користь позивача слід стягнути неповернуту суму позики та проценти за користування позикою у межах строку кредитування - 30 днів, на відміну від заявленої вимоги позивача - за весь час прострочення повернення позики.
Відтак, виходячи із суми позики у розмірі 10000 грн, денної процентної ставки - 2,5 %, строку позики - 30 днів, розмір процентів за користування відповідачем грошовими коштами у сумі 10000 грн. складає 7500 грн.
При цьому, судом не береться до уваги посилання позивача на ту обставину, що постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №910/17048/17 зроблено висновок про те, що нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 362 днів у році, та нарахування процентів повністю припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, оскільки така позиція на час розгляду справи уточнена постановою суду касаційної інстанції у справі №910/4518/16.
Враховуючи встановлені судом обставини у даній справі, а саме те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в межах договору позики в добровільному порядку позикодавцю не повернуті, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до переконання, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики потребують часткового задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути основний борг за позикою у розмірі 10000 грн. та проценти у розмірі 7500 грн.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2422,40 грн).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із відповідача на користь позивача належить стягнути суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 893 грн. 80 коп.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280-282 ЦПК України, ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, Малиновський районний суд міста Одеси
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (ЄДРПОУ:44127243, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором позики №2901540224 від 01.02.2024 року у розмірі 17500 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом позики, 7500 грн. - за процентами; судовий збір у розмірі 893 грн. 80 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (ЄДРПОУ:44127243, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя: Н.О. Шевчук