Номер провадження: 33/813/350/25
Номер справи місцевого суду: 947/12887/24
Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.
Доповідач Комлева О. С.
19.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дергачевої Антоніди Володимирівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
На вищевказану постанову суду адвокат Дергачева А.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 23 грудня 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Дергачева А.В. зазначила, що судом першої інстанції було винесено постанову за відсутності законного представника ОСОБА_1 - адвоката Хрульової В.Б., яка подала заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою, матеріали справи містять лікарняні листи, які підтверджують знаходження представника на стаціонарному лікуванні станом до 29 грудня 2024 року.
З відеозапису долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вбачається, що працівник поліції взагалі не пропонував пройти йому огляд на стан наркотичного чи іншого сп'яніння на місці зупинки, а одразу вказав на необхідність пройти такий огляд у медичному закладі охорони здоров'я на що фактично і отримав потім правомірну відмову.
Також, апелянт вважає що зупинка і обшук автомобіля яким керував ОСОБА_1 були незаконними. Матеріали справи не містять підтверджень щодо притягнення водія за будь-яке правопорушення, яке стало причиною зупинки.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У судове засідання апеляційного суду, призначене на 19.02.2025 року ОСОБА_1 , а також його адвокат Хрульова В.Б., будучи належним чином повідомленими, не з'явилися (а.с. 128).
До суду від адвоката Хрульової В.Б. надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з її хворобою (а.с. 129-130).
Одночасно ОСОБА_1 , про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не подавав.
Вивчивши клопотання адвоката Хрульової В.Б., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 перебувала у Київському районному суді з квітня 2024 року, при цьому судові засідання неодноразово відкладались за клопотанням адвоката (а.с. 27, 51, 79).
З апеляційною скаргою адвоката Дергачової А.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2024 року, справа надійшла до суду апеляційної інстанції 08 січня 2025 року (а.с. 117).
В судове засідання призначене на 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 , а також його адвокат Хрульова В.Б. не з'явились.
На адресу суду адвокат Хрульова В.Б. надіслала клопотання про відкладення у зв'язку з хворобою (а.с. 119-120).
Судове засідання було відкладено на 19 лютого 2025 року (а.с. 124).
При цьому суд при вирішенні питання про розгляд справи, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 жодного разу до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких клопотань не заявляв.
Також суд звертає увагу на те, що інтереси ОСОБА_1 також захищає адвокат Дергачова А.В., яка і зверталась з апеляційною скаргою, однак також не з'являлась в судове засідання, повна інформація яких міститься в електронному суді.
Положеннями ч.2 ст.268 КУпАП передбачено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП не відноситься до категорії справ, в яких присутність особи, яка притягується до відповідальності, є обов'язковою.
Таким чином, слід констатувати, що апеляційний суд здійснив всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 та її захисника на доступ до суду, проте останні двічі не з'явившись до суду за викликом, не скористались своїм правом приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а отже свідомо, за власної волі, позбавили себе можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП та надати пояснення щодо фактичних обставин справи безпосередньо в суді.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення розгляду справи в розумні строки, з урахуванням того, що відповідно до ст. 38 КУпАП справи за ст. 130 КУпАП в межах річного строку, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Хрульової В.Б., які були сповіщені належним чином, враховуючи короткий строк розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 квітня 2024 року серії ААД №808670 - 08 квітня 2024 року о 22 год 49 хвл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Nissan Primera» д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Корольова, 60 в місті Одесі з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, бліде обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД №808670 від 08 квітня 2024 року (а.с. 1);
- довідками інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія та до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався (а.с. 2,3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому зазначено про відмову водія (а.с. 4);
- відеозаписом з місця події на диску (а.с. 5).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 рокута порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 р.1 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи та відеозаписом.
Нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 08 квітня 2024 року.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Доводи апеляційної скарги адвоката Дергачевої А.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те що судом першої інстанції було винесено постанову за відсутності законного представника ОСОБА_1 - адвоката Хрульової В.Б., яка подала заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається що до суду першої інстанції справа надійшла 18 квітня 2024 року та багаторазово призначалися судові засідання, а саме на: 03 травня 2024 року, 17 травня 2024 року, 24 травня 2024 року, 07 червня 2024 року, 24 червня 2024 року, 05 липня 2024 року, 25 липня 2024 року, 01 серпня 2024 року, 03 жовтня 2024 року, 16 жовтня 2024 року, 29 листопада 2024 року, 10 грудня 2024 року. За час слухання справи у суді, було витребувано докази та допитано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Судові засідання призначені на 03 травня 2024 року та 03 жовтня 2024 року відкладалися за заявою адвоката Хрульової В.Б. у зв'язку із зайнятістю в інших процесах, а судові засідання призначені на 28 листопада 2024 року та 10 грудня 2024 року відкладалися за заявою адвоката Хрульової В.Б. у зв'язку з її лікарняним. До судового засідання призначеного на 17 грудня 2024 року будь-яких клопотань від адвоката не вбачається з матеріалів справи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Отже, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови та обставина, що справа суддею місцевого суду була розглянута у відсутність ОСОБА_1 та його адвоката Хрульової В.Б., так як судом були створені всі умови для реалізації ним своїх прав передбачених ст.268 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги адвоката Дергачевої А.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те що працівник поліції взагалі не пропонував пройти йому огляд на стан наркотичного чи іншого сп'яніння на місці зупинки, а одразу вказав на необхідність пройти такий огляд у медичному закладі охорони здоров'я, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не пропонувалося пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не заслуговують на увагу, оскільки такий огляд здійснюється закладом охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги адвоката Дергачевої А.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те що зупинка і обшук автомобіля яким керував ОСОБА_1 були незаконними, апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки матеріали справи не містять докази звернення ОСОБА_1 чи його захисника з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Дергачевої Антоніди Володимирівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева