Номер провадження: 33/813/653/25
Номер справи місцевого суду: 509/162/25
Головуючий у першій інстанції Спічак В.О.
Доповідач Комлева О. С.
26.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2025 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
На вищевказану постанову суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 06 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду частково скасувати та змінити міру адміністративного стягнення залишивши штраф без позбавлення права керування.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд не врахував обставини, які мають істотне значення при винесенні рішення:
Не досліджено особисті та майнові обставини, а саме матеріалах справи відсутні дані щодо його місця роботи, професії, сімейного стану, фінансового становища, що прямо суперечить вимогам ст. 33 КУпАП.
Суд допустив формальний підхід до розгляду справи оскільки обмежився встановленням факту правопорушення, не здійснивши належного аналізу всіх обставин, не допитавши свідків та не призначивши експертиз, що є порушенням норм ст. 247 та 280 КУпАП.
Також, апелянт вказав на непропорційність покарання тому, що автомобіль є для апелянта основним засобом здійснення трудової діяльності, а позбавлення прав, фактично позбавляє його можливості заробітку та засобів для існування. Така міра є надмірною та непропорційною.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 грудня 2024 року серії ААД №931449, 24 грудня 2024 року о 23:08 год. за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, вул. Зої Космодем'янської кут Крутоярської, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці, невнятна мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Зазначена подія була зафіксована співробітниками поліції та кваліфікована, як порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 за ст.130 КпАП України.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, встановлених в оскаржуваній постанові, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині судове рішення не перевіряється.
Судове рішення оскаржується лише в межах застосованого адміністративного стягнення. Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання апелянта змінити стягнення: не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки таке погіршить його матеріальне становище.
Проте, такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційною скарги.
Так, у відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
За позицією апеляційного суду, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає.
Слід зазначити, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч.1 ст.24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Накладене місцевим судом на ОСОБА_1 стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Посилання апелянта на те, що позбавлення його права керування транспортними засобами погіршить його матеріальне становище, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для зміни накладеного на нього стягнення.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення районним судом вимог ст. 33 КУпАП апеляційний суд вважає необгрунтованими оскільки згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючи обставини визначені ст. 34 КУпАП при накладенні стягнення на правопорушника не повинні враховуватись.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про непропорційність покарання тому, що автомобіль є для апелянта основним засобом здійснення трудової діяльності, а позбавлення прав, фактично позбавляє його можливості заробітку та засобів для існування, і що така міра є надмірною та непропорційною, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказана санкція не передбачає будь-яких більш м'яких, альтернативних видів покарання, а тому покарання за своїм видом і мірою є справедливим.
Крім того, у судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_1 звернув увагу на порушення допущені поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також лікаря медичної установи до якої було доставлено ОСОБА_1 для огляду, апеляційний суд вважає зазначені посилання апелянта необґрунтованими, оскільки, матеріали справи не містять докази звернення ОСОБА_1 чи його захисника зі скаргою до керівництва для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на ньому, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З огляду на вищенаведене відсутні підстави вважати, що передбачене законом позбавлення його права керування транспортними засобами за грубе порушення вимог ПДР є надмірною мірою покарання, а тому підстав для зміни постанови суду з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає. Таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева