Номер провадження: 33/813/547/25
Номер справи місцевого суду: 495/9117/24
Головуючий у першій інстанції Волкова Ю.Ф.
Доповідач Кострицький В. В.
28.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Пересипка Д.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню передбаченому ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2024 року,-
Короткий виклад обставин справи
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 137737 від 27.09.2024 ОСОБА_2 ставиться у провину те, що він 27.09.2024 о 08:00 год. по вулиці Сонячна у місті Білгород-Дністровський, керуючи т/з при закінчені маневру не зайняв відповідне положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем Тойота НОМЕР_1 , чим порушив п. 11.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу.
Оскаржуваною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП.
Разом із апеляційною скаргою заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2024 року, в обґрунтування якого зазначає, що до справи не був залучений, але ж є потерпілим у даній справі, так як внаслідок ДТП, автомобіль Тойота НОМЕР_1 , який йому належить на праві власності зазнало механічних ушкоджень, що завдали матеріальних збитків, а про оскаржувану постанову дізнався лише 22 січня 2025 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_2 , не маючи законних підстав на керування транспортним засобом в день дорожньо-транспортної пригоди, тобто 27 вересня 2024 року, будучи позбавленим права керування транспортним засобом. порушивши правила дорожнього руху, які забороняли йому в даному випадку здійснювати керування транспортним засобом, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.
Вважали, що судом першої інстанції надано помилкової правої оцінки наявним в справі доказам та необґрунтовано закрито провадження у справі, так як вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП доведено належним чином.
Явка в судове засідання
В судове засідання призначене на 28.02.2025 року сторони не з'явились, будучи належним чином повідомлені. Про результат розгляду апеляційної скарги просили повідомити електронною поштою.
Позиція апеляційного суду
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Оскаржувана постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ухвалена 20 грудня 2024 року. Матеріали справи не містять відомостей про участь та направлення потерпілому ОСОБА_1 копії постанови. Про оскаржувану постанову ОСОБА_1 дізнався лише 22.01.2025 року за допомогою ЄДРСР. В подальшому ОСОБА_1 через суд першої інстанції 23 січня 2025 року звернувся з апеляційною скаргою.
Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вчасно не була направлена копія постанови, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови від 20 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_2 .
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Мотивуючи свій висновок про відсутність вини ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначав, що за результатами дослідження схеми місця ДТП, фотографій з місця ДТП судом встановлено, що обидва транспорті засоби рухались на дорогах з двостороннім рухом, які мають одну смугу для руху в одному напрямку. Місце зіткнення ТЗ (відмітка №4 на схемі) вказує, що подія ДТП відбулась на смузі руху ТЗ «Мерседес-Бенц»; після зіткнення ТЗ «Мерседес-Бенц» був розміщений на смузі руху за його напрямом; водночас ТЗ «Тойота» в момент зіткнення знаходився на зустрічній смузі руху. Вказана схема ДТП не містить зауважень, заперечень учасників; зазначена інформація у схемі підтверджена підписами водіїв транспортних засобів, а тому суд першої інстанції вважав, що встановлені обставини вказують на відсутність об'єктивної сторони у діях водія ОСОБА_2 за поставленим йому у провину адміністративним правопорушенням (стаття 124 Кодексу) як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів - виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відстуність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, зокрема у порушенні вимог п. 11.4 ПДР України.
Апеляційний суд не погоджується з мотивувальною частиною суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та п.1.1 ПДР єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється названими Правилами.
Згідно з пп. б, д п.2.3.ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до п.1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до п.11.4 ПДР на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.
Відповідно до протоколу ЕПР1 № 137737 від 27.09.2024 ОСОБА_2 ставиться у провину те, що він 27.09.2024 о 08:00 год. по вулиці Сонячна у місті Білгород-Дністровський, керуючи т/з при закінчені маневру не зайняв відповідне положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем Тойота НОМЕР_1 , чим порушив п. 11.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу.
Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Відповідно схеми ДТП від 27.09.2024 року доданої до протоколу про адміністративне правопорушення, яка підписана учасниками ДТП без зауважень, що містить відомості про місце зіткнення, взаємне розташування транспортних засобів на проїзній частині після зіткнення, відповідно до якого ширина смуги руху 6,1 м., автомобіль, який знаходився під керуванням ОСОБА_3 розташовано у такому положенні: праве колесо передньої вісі на 2,2м від правого краю узбіччя та на 3.8 м від електроопори №13 по вул. Сонячна, м. Білгород-Дністровський, Одеської обл., праве колесо задньої вісі на 2,1 м від правого краю узбіччя, в той час автомобіль під керуванням ОСОБА_2 залишився на дорожньому просторі в такому положенні : 4,3 м від правого колеса передньої вісі до умовної лінії від від електроопори №13 по вул. Сонячна, м. Білгород-Дністровський, Одеської обл., 1,9 м від лівого колеса задньої вісі до умовної лінії від електроопори №13 по вул. Сонячна, м. Білгород-Дністровський, Одеської обл. та на 1,65 м від лівого краю узбіччя. Місце зіткнення ТЗ (відмітка №4 на схемі), розташована на відстані 1,85 від лівого краю узбіччя.
Судом першої інстанції помилково встановлено, що за результатами дослідження схеми місця ДТП, фотографій з місця ДТП, що обидва транспорті засоби рухались на дорогах з двостороннім рухом, які мають одну смугу для руху в одному напрямку, так як відповідно схеми (а.с.5) та фотографій (а.с.32-35) не вбачається жодної дорожньої розмітки, а наявне лише дорожнє покриття загальною шириною 6,1 м на якій здійснюється проїзд в обох напрямках.
Місце зіткнення ТЗ (відмітка №4 на схемі) вказує, що подія ДТП відбулась на ближче лівого краю узбіччя, що перешкоджало безперешкодному руху ТЗ «Мерседес-Бенц». Після зіткнення ТЗ «Мерседес-Бенц» був розміщений на дорожньому покритті руху за його траєкторію напряму, а ТЗ «Тойота» в момент зіткнення знаходився на траєкторію руху, що перетинається із з ТЗ «Мерседес-Бенц», що унеможливило безперешкодний проїзд автомобілю ОСОБА_2 по його траєкторії руху. Механічні пошкодження, які отримали транспортні засоби, що також узгоджується із фотознімками наданими в суді першої інстанції, а також інша слідова інформація характерна для вказаного ДТП.
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 27.09.2024 о 08:00 керував ТЗ марки «Мерседес-Бенц» моделі 280СЕ, р.н. НОМЕР_2 , по вулиці Бугазька, здійснюючи маневр повороту ліворуч на вулицю Сонячна, без виїзду на смугу руху для зустрічного транспорту. У зустрічному напрямку рухався ТЗ марки «Тойота», з великою швидкістю, знаходячись посередені дорожнього простору, з вулиці Сонячної у бік вулиці Бугазької, та не встигаючи вчасно загальмувати здійснив зіткнення з його ТЗ.
Відповідно до пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 27.09.2024 о 08:00 керував ТЗ марки Тойота Каріна Е д.н. НОМЕР_1 рухався по вул. Сонячна у напрямку вул.Бугазької, знаходячись в своїй смузі руху. Не дотримувався правил проїзду перехресть(зрізавши кут) ТЗ «Мерседес-Бенц», р.н. НОМЕР_2 який рухався у напрямку вул. Сонячна скоїв зіткнення з його автомобілем(а.с.9).
Відповідно до досліджених фотознімків, на яких відображені отримані пошкодження автомобілів учасників даної ДТП вбачається, що у автомобіля Тойота Каріна Е д.н. НОМЕР_1 наявні механічні пошкодження передньої лівої частини автомобіля, у вигляді пошкоджень лакофарбового покриття переднього лівого крила та передньої лівої частини бампера та пошкодження передньої лівої фари, в той час як у автомобіля «Мерседес-Бенц», р.н. НОМЕР_2 наявні пошкодження передньої лівої бічної частини у вигляді подряпин та пошкодження лакофарбового покриття переднього лівого крила, передньої лівої частини бамперу та двері, а також наявне пошкодження передньої лівої фари .
Вказані докази також не виключають наявність вини ОСОБА_3 , є підтвердженням порушень інших пунктів ПДР, "Дистанція, інтервал, зустрічний роз'їзд" стосовно ОСОБА_2 , але не входить до об'єктивної сторони складу порушень п.11.4 ПДР України.
Апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення за порушення п. 13.4 ПДР України якщо зустрічний роз'їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу.
Ступінь провини кожного учасника у створенні ДТП можливо встановити шляхом проведення експертного дослідження, клопотань про яке не надходило під час розгляду справи в першій і другій інстанціях.
Адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею, є матеріальним, тобто потребує не тільки події (в даному випадку - порушення вимог правил дорожнього руху), але й настання певних наслідків - пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Виходячи з вищевикладеного апеляційний суд вважає змінити постанову суду першої інстанції та викласти мотивувальну частину постанову в редакції цієї постанови.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 , не маючи законних підстав на керування транспортним засобом в день дорожньо-транспортної пригоди, тобто 27 вересня 2024 року, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, порушивши правила дорожнього руху, апеляційний суд вважає частково слушними, але зазначає, що такі дії ОСОБА_2 не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку утворення механізму вказаної ДТП.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції надано помилкової правої оцінки наявним в справі доказам та необґрунтовано закрито провадження у справі, так як вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП доведено належним чином, є помилковими , так як інкриміноване порушення п.11.4 ПДР України на підставі вищевстановлених фактів виключає наявність об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за яке передбачена відповідальність регламентована ст. 124 КУпАП. Так як жодних клопотань у справі, щодо проведення судових технічних експертиз не заявлялось, апеляційний суд позбавлений можливості отримати єкспертний висновок стосовно порушення пунктів ПДР України ОСОБА_2 .
Наведеного судом першої інстанції не враховано, при цьому апеляційний суд вважає вірним висновок суду за результатами розгляду цієї справи, щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного вище адміністративного правопорушення, однак є помилковими мотиви з яких виходив суд приймаючи оскаржувану постанову.
Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 не приймав участь під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, апеляційним судом забезпечена ОСОБА_1 можливість бути присутнім у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, надати суду особисті пояснення за доводами апеляційної скарги, користуватися правничою допомогою, заявляти відповідні клопотання.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У той же час, у справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Посилання потерпілого про розгляд справи судом першої інстанції без його участі, як на окрему підставу для скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд ураховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
Апеляційний суд враховує, що цю справу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції розглянуто за відсутності потерпілого водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 не був позбавлений можливості представляти свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування своєї правової позиції, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, зокрема, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження , участі в судовому засіданні, останній заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Таким чином, апеляційним судом забезпечено реалізацію права ОСОБА_1 бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
Іншими доводами апеляційну скаргу ОСОБА_1 не обґрунтовує.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, однак не погоджується з мотивами, з яких виходив суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, з підстав викладених вище.
Відповідно до ч.8 ст. 294 КУпАП за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувану постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2024 року потрібно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову суду потрібно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 28 лютого 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький