Номер провадження: 22-ц/813/412/25
Справа № 496/5659/24
Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.
Доповідач Громік Р. Д.
27.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування шляхом виселення,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михайленко К.Л., діючи в його інтересах, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою, в якій просив:
- усунути перешкоди в користуванні торговим павільйоном, який знаходиться в ОСМ «Надія» шляхом виселення ОСОБА_2 , ІН - НОМЕР_1 , з всіх приміщень, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,0126 га, кадастровий номер: 5123981400:01:001:1710;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІН - 1477503011, заборгованість з орендної плати у розмірі 28 099,16 грн та неустойку за невиконання обов'язку повернення речі у розмірі 120 522,19 грн, що у сукупності складає 148621,35 грн.
Короткий зміст процесуальні дії у справі здійснених судом першої інстанції.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування шляхом виселення, залишено без руху, надано позивачу строк у 5 (п'ять) днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.
В даній ухвалі зазначено, зокрема, що у позовній заяві відповідачем зазначено фізичну особу: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ).
В той же час, як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї документів, що даний спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу укладеного договору оренди торговельного павільйону № 01 від 10.05.2023 року.
Таким чином, зі змісту позовної заяви неможливо зробити висновок про суб'єктний склад сторін спору та характер правовідносин, що склались між сторонами, а саме: чи з господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, що відноситься до компетенції господарського суду, чи з діяльності відповідача, як фізичної особи, яка не є підприємцем.
Отже, підставою позову слугують посилання позивача на належне йому право власності (користування і розпорядження) майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
В позовній заяві відсутні посилання на належне позивачу право власності на торгівельний павільйон, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0126 га, кадастровий номер: 5123981400:01:001:1710.
Крім того, в позовній заяві не зазначені докази, які підтверджують факти створення відповідачем перешкод щодо здійснення позивачем правомочностей власника, щодо користування належним йому майном.
Наведені обставини, на думку суду першої інстанції, позбавляють його можливості вирішити питання стосовно того за правилами якого судочинства слід розглядати даний позов.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу у позовній заяві слід уточнити відомості щодо відповідача, а саме: чи позовні вимоги пред'явлено до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, яка не є підприємцем, чи як до фізичної особи-підприємця.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність залишення даної позовної заяви без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, яка повинна відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, із уточненням у такій відомостей щодо відповідача зазначених вище, з одночасним поданням копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
26 листопада 2024 року до Біляївського районного суду Одеської області від адвоката Михайленка К.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву на ухвалу від 03 вересня 2024 року про залишення позову без руху.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2024 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування шляхом виселення вважається неподаною та повернена позивачу. Роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неправильно застосував приписи ст. 185 ЦПК України, оскільки учасники справи є фізичні особи. Також на думку скаржника суд першої інстанції суд належним чином не дослідив заяву представника позивача про усунення недоліків та не з'ясував, що між сторонами існує саме цивільний спір.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У вказаній цивільній справі апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 27 лютого 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 26 листопада 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява на виконання вищевказаної ухвали, однак недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду першої інстанції від 03 вересня 2024 року, усунуті не були (з урахуванням, що п. 2.1 Договору оренди торговельного павільйону №01 від 10 травня 2023 року чітко визначає, що торгівельний павільйон, що орендується надається для торгівельної діяльності).
Так, суд першої інстанції вважав, що оскільки ухвала суду не виконана, позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Однак судова колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Колегією суддів встановлено, що в ухвалі Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2024 року суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу у позовній заяві слід уточнити відомості щодо відповідача, а саме: чи позовні вимоги пред'явлено до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, яка не є підприємцем, чи як до фізичної особи-підприємця.
В заяві від 26 листопада 2024 року адвокатом Михайленком К.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначено, зокрема, що позивачем належно зазначено в позовній заяві суб'єктний склад сторін саме як фізичні особи, оскільки між ними не було укладено господарського договору, копія належного договору була додана до позову.
Таким чином, позивачем на виконання вимог ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2024 року зазначено, що позовні вимоги пред'явлено до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, яка не є підприємцем, тобто виконано вимоги ухвали суду першої інстанції.
Більше того, колегія суддів зазначає, що помилковим є посилання суду першої інстанції в ухвалі від 28 листопада 2024 року на неможливість вирішення питання стосовно того за правилами якого судочинства слід розглядати даний позов, оскільки вказане не є підставою для залишення позовної заяви без руху та не позбавляє суд першої інстанції можливості відкрити цивільне провадження та встановивши під час розгляду справи, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства закрити провадження у справі з даних підстав.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови: від 12 жовтня 2022 року у справі N 183/4196/21 (провадження N 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі N 362/643/21 (провадження N 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі N 641/5523/19 (провадження N 14-178цс20) та інші).
Таким чином, при визначенні юрисдикції суд повинен виходити не лише з формальної оцінки суб'єктного складу спору, не надавши належної правової оцінки предмету та підставам позову, позовним вимогам компанії та їх обґрунтуванню.
При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №757/68189/21-ц.
Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права.
Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви з зазначених судом підстав.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28 листопада 2024 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький