Номер провадження: 11-кп/813/903/25
Справа № 494/811/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Березівської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Березівського районного суду Одеської області від 05.09.2024 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградне Березівського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 262, ч.1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №120021162260000257 від 06.06.2021 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції:
ОСОБА_8 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст.262 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 , призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_8 , звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 3 (три) роки.
Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Також даним вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Відповідно до вироку суду першої інстанції:
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.05.2021, приблизно в 23:40 год, ОСОБА_8 з метою крадіжки чужого майна, з сторони сусіднього двору, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_9 , а саме на дах будівлі гаража. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , перебуваючи на даху гаража, відкрив металевий гачок на вхідних дверях до горища житлового будинку та проник у середину, де здійснювалось зберігання власниками кухонного посуду, які він визначив об'єктом свого злочинного посягання. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та протиправно, з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та викрити його злочинні дії не може, ОСОБА_8 таємно викрав столовий набір посуду з порцеляни, на шість персон, вартістю 2200 грн.; набір столового посуду з порцеляни, вартістю 450 грн.; 5 чашок з блюдцями з порцеляни, вартістю 250 грн.; три тарілки з порцеляни, білого кольору d-20см, на суму 60 грн.; одну тарілку з порцеляни, d-18см, вартістю 20 грн.; одну глибоку супову тарілку з порцеляни, d- 24 см, вартістю 30 грн.; сім склянок ємністю по 250 мл, на суму 140 грн., а всього майна на загальну суму 3150 грн., який належить ОСОБА_9 . У подальшому ОСОБА_8 місце скоєння злочину залишив, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши матеріальну шкоду ОСОБА_9 на зазначену суму.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище.
Крім того, 05.06.2021, приблизно в 21:00, ОСОБА_8 , діючи повторно, з метою крадіжки чужого майна, з сторони городу, проник на огороджену дерев'яним парканом територію домоволодіння АДРЕСА_4 . Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , перебуваючи у дворі домоволодіння за вказаною адресою, знайденим цвяхом відігнув дерев'яну віконну раму та витягши її, проник до середини житлового будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно та протиправно, з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та викрити його злочинні дії не може, ОСОБА_8 таємно викрав електричну плитку, вартістю 600 грн.; килим коричневого кольору, розмірами 2 м * 3 м, вартістю 1500 грн.; плиту чугунну двох камфорну, вартістю 1600 грн.; 50 м дроту алюмінієвого на суму 2500 грн.; палас зеленого кольору, розмірами 1,5 м * 3,5 м, вартістю 800 грн.; 1,5 м кутника металевого на суму 150 грн.; палас червоного з жовтим кольору, розмірами 2,5 м * 2 м, вартістю 1000 грн.; дві доріжки килимові, червоного кольору, розмірами 4 м * 2 м кожна, вартістю кожна по 400 грн., на суму 800 грн., а всього майна на загальну суму 9950 грн., яке належить ОСОБА_10 . У подальшому ОСОБА_8 місце скоєння злочину залишив, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши матеріальну шкоду ОСОБА_10 на зазначену суму.
Такі дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло.
Крім цього, 05.06.2021, приблизно в 21:00, ОСОБА_8 , діючи повторно, з метою крадіжки чужого майна, з сторони городу, проник на огороджену дерев'яним парканом територію домоволодіння АДРЕСА_4 . Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , перебуваючи у дворі домоволодіння за вказаною адресою, знайденим цвяхом відігнув дерев'яну віконну раму та витягши її проник до середини житлового будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вибухових речовин, діючи умисно та протиправно, підійшов до тумбочки, яка знаходиться у веранді вищевказаного будинку та з полиці викрав коробку сірого кольору з написом «порох «Белый медведь», в якій знаходилась вибухова речовина - димний порох, масою 434 г та банку з написом «порох бездимний Фазан», в якій знаходилась вибухова речовина - нітроцелюлозний порох масою 100 г, які належали ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_8 місце скоєння злочину залишив.
Такі дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 262 КК України - викрадення вибухових речовин.
Крім цього, 05.06.2021, приблизно о 22:00 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_8 викравши за адресою: АДРЕСА_4 коробку сірого кольору з написом «порох «Белый медведь», в якій знаходилась вибухова речовина - димний порох, масою 434 г та банку з написом «порох бездымний Фазан», в якій знаходилась вибухова речовина - нітроцелюлозний порох масою 100 г, знаходячись біля вищезазначеного домоволодіння, маючи умисел направлений на незаконне носіння вибухової сечовини без передбаченого законом дозволу, переніс вказаний порох «Белый медведь», порох бездимний «Фазан», до місця свого проживання, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , де став їх зберігати на території свого домоволодіння, без передбаченого законом дозволу.
Такі дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України - носіння та зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказаний вирок суду, прокурор Березівської окружної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок місцевого суду відносно ОСОБА_8 таким, що підлягає скасуванню з підстав незаконності та порушенням вимог закону України про кримінальну відповідальність та вимог кримінального процесуального Закону.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог КПК України не сформулював обвинувачення стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , яке визнане судом доведеним за результатами судового розгляду.
На підставі викладеного, прокурор просить вирок Березівського районного суду Одеської області від 05.0.2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складу суду.
В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 та потерпілий, будучи повідомленими не з'явились, причин своєї неявки суду не повідомили.
Враховуючи те, що в апеляційній скарзі прокурора питання про погіршення становища обвинуваченого не ставиться, апеляційний суд вважає за можливе розгляд апеляційної скарги прокурора здійснювати за відсутності обвинуваченого.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину. Юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв'язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.
За результатами апеляційного перегляду вироку районного суду апеляційним судом встановлені істотні порушення вимог КПК, які у відповідності до положень ст. 412 КПК тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді 1-ої інстанції, з огляду на таке.
Положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, якими є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винуватою, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання.
Так, за результатами судового розгляду, проведеного відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних порушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України, доведена у повному обсязі.
Обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Однак, всупереч вимогам п. 2 ч.3 ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку, судом не сформульоване обвинувачення, яке було визнано ним доведеним за результатами судового розгляду, а лише міститься посилання на формулювання обвинувачення, викладене у обвинувальному акті із зазначенням, що «Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.05.2021 року приблизно в 23:40 год...».
Правова позиція щодо неприпустимості спрощення формулювання обвинувачення та відсутності у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, неодноразово висловлювалась в рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема: в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 по справі № 466/9158/14-к та від 22.03.2018 по справі № 521/11693/16-к, а також у постанові від 02.04.2024 у справі № 343/1489/20.
Таким чином вирок суду 1-ої інстанції є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону.
За таких обставин, апеляційний суд констатує, що вирок суду судом першої інстанції за змістом та формою, не відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, а встановлені порушення, які ним були допущені при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд визнає істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Як передбачено статтею 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Також апеляційний суд виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, за якими під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися засад законності.
В той же час, відповідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи були порушені загальні засади кримінального провадження, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, скасовуючи вирок та призначаючи новий судовий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Керуючись 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив
Апеляційну прокурора Березівської окружної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити
Вирок Березівського районного суду Одеської області від 05.09.2024 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 262, ч.1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №120021162260000257 від 06.06.2021 року- скасувати.
Призначити новий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 120021162260000257 від 06.06.2021 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 262, ч.1 ст. 263 КК України в суді 1-ої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4