Провадження № 2/742/289/25
Єдиний унікальний № 742/6470/24
27 лютого 2025 року
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
У листопаді 2024 року позивач звертаючись до суду з заявою просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Процент» заборгованість за договором про надання кредиту №1114-887-1 від 18.10.2023 у сумі 41325 грн 00 коп.
Свої вимоги аргументує тим, що 18.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Процент» та відповідачем (позичальником) було укладено договір про надання кредиту №1114-887-1 від 18.10.2023 року, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики у розмірі 3000 грн, строком на 365 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «А-Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5 % річних).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість, що станом на 06 листопада 2024 року становить 41325 грн 00 коп.
27 лютого 2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вона не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні, при цьому зазначає, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, у розмірі 3,5 % є несправедливими, у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить встановленим обмеженням ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більш ніж п'ятнадцять відсотків простроченого платежу.
Законом України «Про споживче кредитування» зазначено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов'язань по споживчому кредиту, не може перевищувати подвійної суми, по договору кредитування та не може бути збільшена.
Вважає заявлену позивачем заборгованість за кредитним договором значно завищеною.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 11.11.2024 року призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні на 10 год 00 хв 11 грудня 2024.
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 11 год 00 хв 21 січня 2025.
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 09 год 00 хв 27 лютого 2025.
ІІІ. Позиції сторін.
В судове засідання представник позивача не з»явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але в своєму відзиві позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Відповідно до витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи y https://kltcredit.com.ua, анкети - заяви ОСОБА_1 на кредит №1114-887-1 від 18.10.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Процент» погодив надання кредиту у розмірі 3000 грн, на строк 365 днів, з процентною ставкою 3,5 % за кожен день строку користування кредитом, що нараховуються від фактичного залишку кредиту. Проценти за прострочення грошового зобов'язання 3,5 % за кожен день неповернення кредиту. На платіжну картку позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту 516915ХХХХХХ7259 (а.с.24)
18.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Процент» та ОСОБА_1 було укладено було укладено кредитний договір №1114-887-1, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 3000 грн, зі сплатою процентів за користуванням кредитом 3,5 %, на строк 365 днів.
Згідно з п.1.7 Договору, товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс Fondy (ТОВ «ФК «Елаєнс», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб-сайт https://fondy.ua) або іншим способом.
Відповідно до п.2.4.1 Договору, позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.
Згідно з п.2.4.5 Договору, у разі порушення строків повернення кредиту, відповідно до умов договору, сплатити проценти за неправомірне користання кредитом відповідно до п.3.3 Договору.
Відповідно до п.4.2 Договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позичальнику (для перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у п.8 цього договору) включно. Нарахування та сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Згідно з п 4.4 Договору, у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за кредитом, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати(а.с.11-14).
Згідно з інформаційного повідомлення (додаток №2 до кредитного договору №1114-887-1 від 18.10.2023), ОСОБА_1 , як споживач фінансових послуг, зазначив власні контактні номери телефонів за якими може здійснюватись взаємодія між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Процент» НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 . Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 387010 направлявся Відповідачу 18.10.2023 року о 12:02:56 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний телефон НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС(а.с.16).
Згідно з квитанції №668520625 від 18.10.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Процент» перерахувало 3000 грн на картку № НОМЕР_4 за договором №1114-887-1 від 18.10.2023(а.с.17)
Згідно з розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №1114-887-1 від 18.10.2023 станом на 06.11.2024 заборгованість становить 41325 грн 00 коп, з яких: 3000 грн 00 коп - сума прострочених платежів по заборгованості кредиту; 38325 грн 00 коп - сума прострочених платежів по процентах.(а.с.18-22)
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з пункту першого частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого товариство надало йому кредит, а відповідач отримав кредит та зобов'язався його повернути відповідно до умов договору.
Відповідач в порушення вимог кредитного договору не здійснив своєчасну сплату визначених кредитним договором платежів, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 41325 грн 00 коп, з яких: 3000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 38325 грн 00 коп - прострочена заборгованість за користуванням кредитом за період з 18.10.2023 по 17.10.2024.
Відповідач вважає таку заборгованість завищеною, оскільки заборгованість за відсотками за кредитом нарахована позивачем у сумі 38325 грн є несправедливою та суперечить обмеженням ст.21 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що відповідно до ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач включив у договір із споживачем умови, які є несправедливими щодо нарахувань відсотків, представник відповідача помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються ст.1048,1056-1 ЦК України та нараховуються протягом строку договору, та компенсацію (штраф, пеню) за невиконання зобов'язання за договором.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, штраф та пеню за не виконання зобов'язання відповідачем позивач не нараховував.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема:договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів, комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував.
Тому суд вважає, що згідно наданого розрахунку, заборгованість за кредитом у сумі 41325 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у примусовому порядку.
VІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1,2 стаття 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь
позивача підлягає стягненню 2422 грн 40 коп в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до договору №03/06/2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Процент» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір відповідно до якого останній зобов'язався надати правову допомогу при зверненні до суду та розгляді в суді цивільної справи (а.с.44,45)
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №2 до договору №03/06/2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг від 24 липня 2024, витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №2 до договору №03/06/2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг від 24 липня 2024, Фізична особа підприємець ОСОБА_2 надав Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Процент» юридичні послуги щодо: підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором №1114-887-1 від 18.10.2023, клопотання про витребування доказів - вартістю 9000 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за кредитним договором №1114-887-1 від 18.10.2023 - 1000 грн. Всього на суму 10000 грн(а.с.48,49).
Відповідно до платіжної інструкції №741 від 25 липня 2024, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Процент» сплатило Фізичній особі підприємецю ОСОБА_2 80000 грн за надання юридичних послуг за договором №03/06/2024 від 03.06.24 згідно з акту №2 від 24.07.2024(а.с.50)
Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі 640/18402/19 зробив правовий висновок, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до вимог частини 6 статті 137 ЦПК України, обов'язок доказування не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником відповідача не заявлялося клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та не ставилося під сумнів обгрунтованість розміру таких витрат, які підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, що сума витрат відповідно до акту виконаних робіт від 24 липня 2024 становить 10000 грн, однак беручи до уваги складність справи, об'єм позовної заяви, вважає заявлені витрати на правову допомогу завищеними.
З урахуванням складності справи та виконаних робіт адвокатом, задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до суми 5000 грн, яка відповідає розумному розміру.
На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Процент», ЄДРПОУ 41466388, місто Київ, вул.Дегтярівська, буд.48, заборгованість за кредитним договором №1114-887-1 від 18.10.2023 у сумі 41325 грн 00 коп, з яких: 3000 грн 00 коп - сума прострочених платежів по заборгованості кредиту; 38325 грн 00 коп - сума прострочених платежів по процентах.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Процент», ЄДРПОУ 41466388, місто Київ, вул.Дегтярівська, буд.48, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду та 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп за витрати на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО