Справа № 740/2916/24
Провадження № 2/740/64/25
28 лютого 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Гагаріної Т.О.,
за участі секретаря судових засідань Мартиненко Ю.А.,
представника позивача адвоката Сухоцького О.В.,
представника відповідача адвоката Аніщенка О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути: з страхової компанії ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» 6417,70 грн у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 320,885 грн моральної шкоди; з ОСОБА_2 69 679,115 грн у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначила, що 13.12.2021 на вул.Шевченка в м.Ніжині Чернігівської області біля перехрестя з вул.Синяківська сталася дорожньо-транспортна пригода при якій їй були заподіяні тілесні ушкодження та заподіяні матеріальна та моральна шкода. ДТП сталась за наступних обставин: близько 16-50 год вона йшла по вулиці Синяківська в м. Ніжині у напрямку від відділення «Нова пошта» №1 до вул. Шевченка та мала намір перейти проїзну частину дороги вул. Шевченка. Проїзну частину дороги вона переходила по пішохідному переходу, який позначений відповідними дорожніми знаками та на асфальтовому покритті нанесена дорожня розмітка типу «зебра». На ділянці дороги, що веде в напрямку центру міста, коли вона знаходилась на дорожній розмітці «пішохідний перехід» на неї скоїв наїзд автомобіль «SKODA Octavia A5 Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди їй були заподіянн тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої брови, закрита черепно мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забій лівого плеча, верхньої третини усього стегна, параорбітальна гематома зліва, субкон'юктивний крововилив лівого ока, лінійний перелом плечової кістки без зміщення на рівні великого бугорка. Від отриманих травм вона проходила курс лікування в Ніжинській центральній міській лікарні ім. М. Галицького стаціонарно та амбулаторно. Тривалий час перебувала у гіпсовій пов'язці.
За даним фактом 14.12.2021 були внесені відомості до ЄРДР за №12021270300001186 за ч.1 ст.286 КК України.
У ході досудового розслідування була призначена судово-медична експертиза та за висновком експерта судово-медичної експертизи №55 від 09.07.2022 була визначена ступінь тяжкості заподіяних їй тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я на строк більше 21 доби, які відносяться до категори середнього ступеня тяжкості.
Зазначає, що в результаті ДТП їй була заподіяна матеріальна та моральна шкода. Матеріальна шкода полягає у витратах які вона понесла під час лікування, придбання ліків та медичних препаратів та становить 6417,7 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент настання ДТП, відповідно до полісу № 202596258 діючого станом на 13.12.2021, була застрахована у ПРАТ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ».
ДТП внаслідок якого вона отримала ушкодження здоров'я, є страховим випадком, а тому у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за завдану забезпеченим транспортним засобом шкоду, заподіяну здоров'ю пов'язану з її лікуванням, а також моральну шкоду в межах ліміту відповідальності. У результаті дорожньо-транспортної пригоди та отриманими травмами їй також була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що тілесні ушкодження які були заподіяні викликали у неї великі душевні страждання, вона тривалий час відчувала сильний фізичний та душевний біль, моральні та фізичні страждання тобто порушено безпосередньо її немайнові права.
На період отримання травм та лікування вона перебувала у декретній відпустці, доглядала дитину 2 роки 6 місяців. Через отримані травми вона не могла повноцінно це робити. У сім'ї порушились нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного життя, вона тривалий час перебувала в гіпсовій пов'язці, не могла нічого робити, втратила надію на те, що зможе почувати себе повноцінною людиною. Ці обставини привели до порушення відносин з іншими людьми. На даний час вона все ще відчуває наслідки травм і невідомо коли знову відчує себе повноцінною здоровою людиною. Розмір моральної шкоди, яка їй заподіяна оцінюю в 70 000 грн.
Автомобіль «SKODA Octavia A5 Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому скоєна дорожньо-транспортна пригода згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , а фактичним користувачем даного автомобіля є ОСОБА_2 , який керував вказаним автомобілем на момент ДТП 13.12.2021, тому він є співвідповідачем в справі.
Вважає, що моральна школа, заподіяна їй внаслідок ушкодження здоров'я, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки має бути відшкодована відповідачем ПРАТ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» у розмірі 320,885 грн та співвідповідачем ОСОБА_2 в розмірі 69 679,115 грн. Співвідповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку відшкодовувати нанесену шкоду відмовляється.
Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду від 21.05.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
11.06.2024 від ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позивач, в порядку ст. 33, 331, п. п. 35.1., 35.2 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) із повідомленнями про подію, документами, заявок про виплату страхового відшкодування до страховика не зверталась. Як наслідок цього, у страховика не виник обов'язок приймати рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу. Позивач до позовної заяви не надала жодних доказів, які б підтверджували, що саме страховиком допущено порушення її прав, що вона звертався до страхоника та отримала відмову або страховик за умови наявності всіх документів не прийнив рішення у встановлений строк.
Так, позивач просить стягнути зі страховика витрати на лікування у розмірі 6417,70 грн та 320,88 гри моральної шкоди. Вважає, що вказані суми є необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами з огляду на наступне. Наголошують, що до правовідносин, що склались між позивачем та Страховиком підлягають до застосування, в першу чергу, норми спеціального Закону. Згідно ст.22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно зі ст.24.1 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбання лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснения мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом охорони здоров'я.
Провівши відповідні розрахунки, а також проаналізувавши чи відповідають надані позивачем чеки вимогам спеціального Закону, вимогам Закону України «Про лікарські засоби», Постанови КМУ № 637 від 15.12.2014 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а також Протоколам лікування, затвердженими МОЗ України, встановлено: що копії чеків поганої якості, з них взагалі неможливо встановити, ні що було придбано, і коли; чеки містять витрати на продукти харчування, бахіли, пакети, які не є лікарськими засобами та не використовуються для лікування травм, отриманих потерпілою внаслідок ДТП. Тобто, не всі додані позивачем до позовної заяв копії чеків та інших документів на підтвердження здійснених витрат на лікування є належними та допустимими доказами, а із загальної суми наданих позивачем чеків, лише витрати на суму 2616,81 грн, є такими, що підтверджені належними доказами.
Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що відповідно до ст.26-1 Закону потерпілому, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю. Згідно із ст 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Тобто, беручи до уваги норму ст.26-1 Закону - розмір виплати страхового відшкодування за моральну шкоду залежить від розміру страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю, тобто, у випадку задоволення вимог позивача щодо стягнення зі страховика витрат на лікування, розрахунок розміру моральної шкоди необхідно проводити відповідно до розміру задоволених витрат.
Крім того, просить врахувати при вирішенні спору, дії пішохода, що призвели до настання ДТП та її наслідків
Відповідач ОСОБА_2 10.07.2024 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.Він не заперечує факту наявності дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.12.2021 за його участю та участю ОСОБА_1 , але вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього моральної шкоди, оскільки постановою слідчого СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 11.12.2023 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021270300001186 від 14.12.2021, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, та будь-якого іншого кримінального правопорушення, передбаченого цим кодексом.
Під час досудового розслідування встановлено, що пішохід ОСОБА_4 у даному випадку, не дотрималася вимог п. 4.14 (а,б) Правил дорожнього руху, тобто вийшла на проїзну частину раптово, не впевнившись у безпеці для себе та інших учасників руху, чим створила небезпеку для руху водію автомобіля марки "Skoda Octavia A5 Ambition", реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , а водій ОСОБА_2 у обстановці, яка склалася, діяв у відповідності до вимог п.п. 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху, але не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом застосування екстренного гальмування, тобто порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу в його діях не виявлено.
Зазначив, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідню до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою с безпосередній причинний зв'язок та с вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Оскільки в діях пішохода ОСОБА_4 , є порушення п. 4.14 Правил дорожнього руху, та дані порушення знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, під час якої їй заподіяно шкоди, а матеріалами справи не встановлюється і не підтверджується, що його дії були неправомірними та наявний безпосередній причинний зв'язок між його діями і шкодою, завданою позивачу, і обставини свідчать про те, що потерпіла ОСОБА_4 як учасник ДТП, який також несе відповідальність за свої дії, перебуваючи в статусі пішохода, допустила грубу необережність, а саме, нехтувала правилами безпеки руху. Такі дії пішохода ОСОБА_1 та відсутність в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України, свідчать про наявність з боку пішохода ОСОБА_1 вини в ДТП, що є законною підставою для застосування положения ст. 1193 ЦК України в частині врахування вини потерпілої, тому вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Представник позивача - адвокат Сухоцький О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що досудове слідство тривало два роки, під час розслідування неодноразово було проведено слідчі експерименти, кримінальне провадження двічі було закрито у жовтні 2022 року та травні 2023 року, але постанови слідчого були оскаржені та скасовані слідчим суддею. Постанову слідчого від 11.12.2023 про закриття кримінального провадження потерпіла не оскаржувала. враховуючи вимоги ст.1193 ЦК України, позивач має право розраховувати на відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_2 , як володілья джерела підвищеної небезпеки. Окрім цього, відповідачами не доведено існування "непереборної сили" яка б повністю звільняла володільця джерела підвищеної небезпеки від відшкодування збитків.
У судовому засіданні представник відповідача -адвокат Аніщенко О.Г. з посиланням на ст.1193 ЦК України просив відмовити у задоволені позову з підстав, викладених у відзиві, Зазначив, що саме недотримання потерпілою вимог ПДР стали наслідком ДТП, а тому є наявність підстав для зменшення обсягу відшкодування до нуля.
Представник відповідача ПРАТ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» просив справу розглядати за відсутності представника.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 13.12.2021 близько 16-50 год на вул. Шевченка у м. Ніжині біля перехрестя з вул. Синяківська автомобіль марки «SKODA Octavia A5 Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , рухаючись по дорозі з одностороннім рухом у напрямку площ імені Івана Франка, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження.
Відомості за даним фактом внесено до ЄРДР за №12021270300001180 від 14.12.2021 ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №55 від 09.07.2022 у ОСОБА_1 мались наступні тілесні ушкоджения: забійна рана лівої брови, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забій лівого плеча, верхньої третини усього стегна, параорбітальна гематома зліва, субкон'юнктивалиний крововилив лівого ока, лінійний перелом плечової кістки без зміщення на рівні великого бугорка, які могли утворитись внаслідок комплексної ударної дії тупих предметів в умовах ДТП, по давності утворення можуть відповідати даті 13.12.2021 та умовам зазначеним постанові про призначення експертизи сукупності як наслідок одного травматичного процесу в умовах ДТП, за ознакою тривалості розладу здоров'я на строк більше 21 доби, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості (а.с.13-15).
Відповідно до висновку експерта № CE-19/125-23/3129-ІТ від 28.04.2022 максимально допустима швидкість руху автомобіля «Skoda Octavia A5 Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 за умовою видимості елементів дороги 128 м в умовах місця події, з врахуванням вимог п. 12.4 ПДР становить не більше 50 км/год; невідповідність дій водія автомобіля «Skoda Octavia A5 Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_2 вимогам п.п.12.1, 18.4 Правил дорожнього руху не встановлена; у вказаній дорожній обстановці, небезпека для руху водію ОСОБА_2 виникає з моменту виходу пішохода на проїзну частину (на нерегульований пішохідний перехід); невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.п.12.1, 18.4 Правил дорожнього руху, яка б перебувала у причиновому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не встановлена (а.с.61-66).
Згідно висновку експерта №СЕ-19/125-22/6284-11 від 24.10.2022 в умовах даної подій водій автомобіля марки «Skoda Octavia A5 Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_1 . Крім того, в даній дорожній обстановці в водія ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП (а.с.54-60).
Постановою старшого слідчого СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Чабали М.В. від 11.12.2023 кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021270300001180 від 14.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК україни. Приймаючи вказане рішення орган досудового розслідування дійшов висновку, що пішохід ОСОБА_1 у даному випадку не дотрималася вимог п. 4.14 (а, б) ПДР, тобто вийшла на проїзну частину раптово, не впевнившись у безпеці для себе та інших учасників руху, чим створила небезпеку для руху водію автомобіля «SKODA Octavia A5 Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , а водій ОСОБА_2 у обстановці, яка склалась, діяв у відповідності до вимог п.п. 18.1, 12.3 ПДР, але не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом застосування екстреного гальмування, тобто порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу в його діях не виявлено, а відповідно і відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а.с.18-20).
Пішохід ОСОБА_1 порушила вимог ПДР, а саме: п.4.14. Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.
Згідно довідки КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» з 13.12.2021 по 22.12.2021 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні, діагноз: «Забійна рана лівої брови. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій лівого плеча та верхньої третини правовго стегна. Параорбітальна гематома, субконюктивальний крововилив OS. 28.12.2021 ОСОБА_1 зверталася в поліклініку КНП КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» до лікаря хірурга з приводу нагноєної гематоми ділянки лівої надбрівної дуги. Виконане оперативне втручання під інфільтраційною анестезією. Призначена явка на 29.12.2021. Записів щодо повторного відвідування лікаря хірурга немає.Зверталася в поліклініку КНП «Ніжинська ЦМЛ ім. М. Галицького» до лікаря невролога з приводу відновного періоду після закритої черепно. мозкової травми (13.12.2021) в формі церебростенічного синдрому. Призначено брексін по 1 таблетці 1 раз в день. 07.05.2022 зверталася и поліклініку КНП «Ніжинська ЦМЛ ім. М. Галицького» до лікаря хірурга з приводу посттравматичного птозу лівої брови. Хірургічного лікування не потребувала. На придбання ліків та медичних препаратів використовувала власні кошти (а.с.21).
На підтвердження понесених витрат на лікування позивачем надано суду фіскальні чекі (а.с.22-25).
Судом встановлено, і сторонами це не заперечується, що цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «Skoda Octavia A5 Ambition», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», поліс №202596258 (а.с.16).
Відповідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України. Зокрема, таким способом може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові права, що не суперечить законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ста. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Такий правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.10.2020 у справі №445/370/19, перед потерпілим несуть обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Таким чином, закон встановлює для володільця джерела підвищеної небезпеки та страховика обов'язок сплатити відшкодування потерпілій особі за шкоду завдану здоров'ю незалежно від вини водія джерела підвищеної небезпеки.
Постановою Верховного Суду України від 27.04.2018 у справі № 910/9029/17 визначено три способи відшкодування шкоди внаслідок ДТП. потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 було зроблено наступний висновок. У Законі N 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у ст.35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до ст.36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Таку ж правову позицію Верховного Суду, викладено в постанові від 19.05.2022 по справі № 389/807/20, де Верховний Суд вказав, що порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком врегулювання спору, визначеним як обов'язковий ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового врегулювання, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Отже, з огляду на викладене, позивач мала право на звернення до суду з метою відшкодування шкоди внаслідок ДТП, без попереднього звернення до страхової установи.
Відповідно до п.24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Позивач вказувала, що загальна вартість придбаних лікарських засобів становить 6417,70 грн та просила їх стягнути з відповідача ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ».
З довідки №01-08/1483/1 від 17.07.2023, вбачається що ОСОБА_1 зверталась до КНП КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» та перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні, діагноз: забійна рана лівої брови. ЗЧМТ, струс головного мозку, забій лівого плеча та верхньої третини правовго стегна, параорбітальна гематома, субконюктивальний крововилив OS. Для підготовки до операції та післяопераційному періоді були використані слідуючи медикаменти та медичні препарати: Депіофен 2,0-1 амп; Рінгер 200,01 фл; Лоспірин (таб) 1 уп; L-лізин 5,0-4 амп; Фіз.р-н 200,0 -4 фл; Маніт 200,0-3 фл; Лейкопластир (паперовий) 2,5 х 9,1 - 2 шт.; Бинт (7х14) 15 шт.; Спирт 96% 1 фл: Одноразовий шприц 20,0-2 10,0-3 шт.; Одноразовий шприц 2,0 - 3 шт.; Одноразовий шприц.28.12.2021 під час звернення. до лікаря хірурга використано новокаїн 0,5%-15,0. Призначено брексін по 1 таблетці 1 раз в день. На придбання ліків та медичних препаратів ОСОБА_4 використовувала власні кошти.
З наданих позивачем чеків вбачається, що в аптеках були придбані не тільки призначені ліки, а саме в чеках присутні продукти харчування, бахіли, пакети, які не є лікарськими засобами. Деякі чеки неналежної якості, з них не можливо встановити якій товар було придбано та коли. Крім того, позивачем надано чеки, які датовані 2022 роком, при тому, що згідно мединих записів ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 13.12.2021 по 22.12.2021.
З пояснень представника позивача судовому засіданні встановлено, що позивачем були збережені не всі чекі, а до позовної заяви долучені ті, які збереглися у тому вигляді в якому вони є. Чекі на придбання продуктів харчування просив суд не враховувати.
Незважаючи на те, що наданими позивачем документами підтверджується лише придбання за призначенням лікаря препарату Депіофен 2,0 -134,10 грн, L-лізин 5,0 - 264,84 грн (51,80+57,64+51,80+103,60), фіз. розчин - 65,88 грн (17,40+13,68+17,40+17,40), шприц - 14,50 грн, всього на суму 345,22 грн, але враховуючи діагноз позивача та характер отриманих тілесних ушкоджень, вбачається, що перелічені у чеках засоби є необхідними для лікування такого виду тілесних ушкоджень. Цей факт э очевидним та не потребує спеціальних знань, а тому суд приймає до уваги вартість інших медичних препаратів та вартість КТ ГМ, оскільки вони безпосередньо пов'язані із витратами на лікування, у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями, хоча в матеріалах справи відсутні медичні рекомендації щодо необхідності їх призначення.
Отже, виходячи з наданих пояснень представника в судовому засіданні та наданих документів, підтверджені документально та встановлені судом як необхідні витрати на лікування ОСОБА_1 , що безпосередньо пов'язані з ДТП, складають 2 265,77 грн, які підлягають стягненню з ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ».
Щодо позовних вимог про стягнення завданої моральної шкоди, суд враховує наступне.
На підставі ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням чи знищенням майна.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Судом встановлено, що на позивача здійснено наїзд автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода її здоров'ю, що підтверджується висновком експертизи, медичною документацією, та не оспорюється відповідачами. Суд вважає, що позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягала у певних душевних стражданнях через порушення звичайного способу життя, стресовому стану після наїзду.
Кримінальне провадження завершено постановою про його закриття, яка не оскаржувалась до слідчого судді. Цим кінцевим рішенням у справі за результатами проведення необхідних слідчих дій (допитів, слідчих експериментів) та чисельних висновків експертиз встановлено, що вини водія автомобіля ОСОБА_2 у настанні ДТП та відповідно наслідків, що настали для здоров'я ОСОБА_1 , - немає. Водій ПДР не порушував і технічної можливості уникнути ДТП не мав. Також, судом встановлено, що причиною виникнення ДТП стало саме порушення потерпілою п.4.14 ПДР.
Разом з тим, спричинення шкоди не з вини відповідача, а з необережності самої потерпілого не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, чого в даному випадку встановлено не було. Суд не вбачає підстав вважати, що у діях позивачки був умисел, оскільки під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату. З матеріалів справи такої поведінки ОСОБА_1 не встановлено.
Суд не може погодитися з вказаними твердженнями відповідача, оскільки, як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв'язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.
Зважаючи на вказане сама по собі відсутність технічної можливості водія уникнути ДТП не є непереборною силою.
Відповідачем у даній справі не подано жодного доказу, який би посвідчував, що причиною ДТП, яка сталася та призвела до травмування ОСОБА_1 , були певні обставини непереборної сили. Відповідно дані доводи представника відповідача суд вважає безпідставними та відкидає їх.
Таким чином, за наявності необережності потерпілого законодавство передбачає лише зменшення розміру відшкодування шкоди, а не відмову у стягненні такої.
Частиною 2 ст.1193 ЦК України закріплено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 345/3335/17, у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 445/370/19.
З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).
Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06. 2019 у справі №461/8496/15-ц, який в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.04.2021 у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05.06.2019 у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15.08.2019 у справі №756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02.10.2019 у справі №447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11.12.2019 у справі №601 /1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відсутність вини водія автомобіля, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
Твердження сторони відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди судом відхиляється, оскільки спричинені тілесні ушкодження безумовно завдали їй душевні страждання і змінили її життя.
Відповідно до ст.ст.23, 1187 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе врахувати положення ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Зважаючи на доведені позивачем обставини, з урахуванням досліджених судом матеріалів справи, враховуючи наявність причинного зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою і моральною шкодою, яка настала, характеру та обсягу моральних страждань ОСОБА_1 , зумовлених емоційними переживаннями викликаними отриманими тілесними ушкодженнями, однак, керуючись положеннями ст.23 ЦК України, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає заявлений розмір моральної шкоди завищеним, а тому враховуючи відсутність вини водія ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди його поведінку та ставлення до ДТП, та те, що потерпіла дійсно допустила певну необережність, здійснюючи в порушення вимог ПДР перехід проїжджої частини, суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити частково в розмірі 10 000 грн.
Відшкодування моральної шкоди у цьому розмірі на думку суду буде співмірним із спричиненою ОСОБА_1 моральною шкодою, та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення останньої за рахунок відповідача.
Cтраховиком на підставі ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Як було встановлено вище, матеріальна шкода здоров'ю ОСОБА_1 , завдана діями ОСОБА_2 складає 2 265,77 грн. Отже, з ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 113,29 грн (5% від 2 265,77 грн).
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому, суд зазначає, що позивач оцінила завдану їй моральну шкоду, у розмірі 70 000 грн, що значно перевищує ліміт відповідальності страховика, а відтак ОСОБА_2 не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану ОСОБА_1 моральну шкоду.
Враховуючи обмеження, встановлені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосовно відшкодування моральної шкоди страховиком, оскільки встановлений судом розмір моральної шкоди перевищує зазначений ліміт, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути залишок цих коштів, а саме 9 886,71 грн.
Згідно ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що вимоги щодо стягнення з ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» матеріальних та моральних витрат було задоволено частково, вимогу щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 також задоволено частково, то пропорційно з відповідача ПрАТ «СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі - 855, 22 грн (за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди - 427,55 грн, за вимогу про відшкодування моральної шкоди - 427,67 грн), а з відповідача ОСОБА_2 на користь держави у розмірі - 171,87 грн (за вимогу про відшкодування моральної шкоди).
Керуючись ст.ст.2, 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ 33908322, юридична адреса: 030056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 , у відшкодування матеріальної шкоди 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн 77 коп., у відшкодування моральної шкоди 113 (сто тринадцять) грн 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 , у відшкодування моральної шкоди 9886 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 71 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ 33908322, на користь держави судовий збір в розмірі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь держави судовий збір в розмірі 171 (сто сімдесят одну) грн 87 коп.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ 33908322, юридична адреса: 030056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2
Суддя Т.О. Гагаріна