Справа № 737/112/25
Провадження № 3/737/109/25
28 лютого 2025 року с-ще Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Коренькова А.А.,
за участі секретаря судового засідання Чередниченка С.О.,
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина російської федерації, не працює, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03.02.2025 серії ВАД №263494 ОСОБА_1 3 лютого 2025 року о 18 год 10 хв за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічно характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої. Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол, кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнав частково, пояснив, що 3 лютого 2025 року вечором він посварися з матір'ю через побутові питання, під час сварки вони обидва кричали друг на друга. Мати викликала поліцію, сказавши, що вона йому допоможе заспокоїтись. Зазначив, що він проживає з матір'ю останні три роки, як почалось повномасштабне вторгнення, інколи у них виникають суперечки, проте жодного разу насильства він до матері не застосовував.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, та зазначила, що останній час проживає разом з сином, між нею та сином виникла сімейна сварка, домашнє насильство щодо неї не вчинялося, поліцію вона викликала не для того, щоб покарати сина, а вважала, що поліцейські, які мають психологічну підготовку, можуть допомогти її сину побороти депресивний стан. Між нею та сином нормальні відносини, просила закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.
З пояснень ОСОБА_2 від 03.02.2025, доданих до протоколу, вбачається, що її син ОСОБА_1 в нетверезому вигляді ображав її нецензурними словами.
В матеріалах справи відсутні докази, того що потерпілій ОСОБА_2 була завдана шкода економічного, психологічного або фізичного характеру.
За таких обставин матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які підтверджують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 ..
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283 - 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом 10 днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ