Справа № 583/328/25
2/583/422/25
28 лютого 2025 року
Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Савєльєвої А.І.
за участю секретаря Доценко Т.Г.
розглянувши у в залі суду місто Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, в якому просить розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 16.07.2014 Охтирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції і Сумській області, актовий запис, № 150. Крім цього просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на кожну дитину окремо по 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дітей.
Вимоги про розірвання шлюбу, мотивує тим, що у сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на сімейне життя та обов'язки, а також немає взаємопорозуміння. Втрачено почуття любові та поваги один до одного, спільне господарство не ведеться, строк на примирення просить не надавати, строк на примирення не виправить стану даних шлюбних відносин. Спір про поділ майна відсутній.
Відповідач не надає належного матеріального забезпечення для утримання дітей, хоча інших осіб на утриманні не має, є працездатним, отримує дохід, має нерухоме майно, його стан здоров'я дозволяє працювати - на даний час проходить військову службу в лавах ЗСУ, що змушує її звернутися з вимогою про стягнення аліментів на їх утримання. За таких обставин позивач просить позов задовольнити.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді від 03 лютого 2025 відкрито спрощене позовне провадження по справі з повідомленням учасників справи судове засідання призначено на 28 лютого 2025 о 09:00.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, надав письмову заяву про часткове задоволення позову в частині стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку:
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно ст.ст. 111, 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен установити дійсні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні взаємини подружжя, і зобов'язаний вжити заходів щодо їх примирення, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено,що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу стали неможливими.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Матеріалами справи встановлено, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 16 липня 2014 року Охтирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 150, прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с.6).
З'ясувавши фактичні взаємовідносини між сторонами і дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд також враховує ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України, в якій вказано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і примушування до шлюбу не допускається, а документальне існування шлюбу між сторонами по справі не відповідає поняттю «сім'ї», як соціального інституту сучасного суспільства.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції про дискримінацію жінок в частині першій підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу у подальшому іменуватися цим прізвищем або поновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги приписи ст.ст. 112, 114 СК України, суд вважає за можливе позов задовольнити та розірвати шлюб між сторонами.
Відповідно до Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (стаття 5), кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
На підставі статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття (ч. 2); сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3).
Відповідно до Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (стаття 5), кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. №789-XІІ) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження. Невиплата аліментів на утримання неповнолітніх дітей, на які вони мають право відповідно до законодавства становить порушення їх майнових прав відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, яка передбачає таке: «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини висловив наступну думку: «Поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.
Згідно зі ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними віку повноліття. Утримання неповнолітньої дитини являється обов'язком як матері, так в рівній мірі і батька.
Згідно з положеннями ст. 183 СК України суд може визначити аліменти у частці від заробітку (доходу) матері, батька.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України). При цьому, ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, сторони від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі батько» значиться ОСОБА_2 , «мати» - ОСОБА_1 (а.с.7-8).
Згідно довідки Охтирської міської ради доньки ОСОБА_5 , 2020 року народження та ОСОБА_4 , 2015 року народження фактично проживають зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , 1994 року народження за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей відповідач не надає, позивач не в змозі самостійно утримувати доньок. Відповідач є працездатною особою.
Відповідач ОСОБА_2 проходить службу в лавах ЗСУ, а тому може сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідач ОСОБА_2 визнає позов частково щодо стягнення аліментів, а саме згоден сплачувати аліменти на обох дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Виходячи із вище наведеного та принципу рівності батьківського обов'язку по утриманню дітей, суд вважає в частині стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно. Цей розмір аліментів, на переконання суду, є достатнім, на певному рівні забезпечить гармонійний розвиток дітей, виконання відповідачем гарантованого державою батьківського обов'язку і відповідає закріпленим у ч. 9 ст. 7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.
Стосовно витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доданого розрахунку пов'язаного зі справою, але суд вважає що включаючи її підготовку до розгляду, збір доказів, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., який є завищеним.
Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в сумі 2000,00 грн.
Судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 1211,20 грн., а також судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 112, 180,181,182,183,191 Сімейного Кодексу України,
ст.ст. 12,13,42,48,76,258,259,263-265,268,273,354,355,430 ЦПК України, суд
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 виданий 01.11.2005 Охтирським МРВ УМВС в Сумській області), та ОСОБА_8 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрований 16 липня 2014 року Охтирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 150.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 іменувати за прізвищем - « ОСОБА_7 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 виданий 01.11.2005 Охтирським МРВ УМВС в Сумській області), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до досягнення дітьми віку повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 виданий 01.11.2005 Охтирським МРВ УМВС в Сумській області), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 виданий 01.11.2005 Охтирським МРВ УМВС в Сумській області), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 виданий 01.11.2005 Охтирським МРВ УМВС в Сумській області), судовий збір у розмірі 1211 гривеньі 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.І.Савєльєва