Справа № 635/11508/24
Провадження по справі 1-в/635/276/2025
28 лютого 2025 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,-
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Від засудженого ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
Прокурор та представника ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» надали до суду заяви про розгляд клопотання без їх участі, що відповідно до приписів абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженого, суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року, а саме а саме у 2024 році - 3028 грн, у 2023 -2684 грн, у 2022 - 2481 грн, у 2021 році - 2270 грн, у 2020 році - 2102 грн, у 2019 - 1921 грн, у 2018 - 1762 грн, у 2017 році- 1544 грн, у 2016 році - 1378 грн., у 2015 - 1218 грн. та віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.12.2020 засуджено за ч.1 ст.121, ч. 1 ст. 187 КК України на підставі ч.1 ст. 70 КК України, до покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і вважати його засудженим на п'ять років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.11.2018 та визначено остаточне покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.02.2021 вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.12.2020 залишено без змін.
За вказаним вироком діяння є кримінальними правопорушеннями і не можуть бути декриміналізовано відповідно до Закону №3886-ІХ.
Водночас, ОСОБА_3 також засуджений вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.11.2018 за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2016 і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
За цим вироком ОСОБА_3 засуджено за вчинення крадіжки 16.08.2018 на суму 1250 грн, тобто розмір викраденого є менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення протиправного діяння (1762 грн).
Крім того, за цим вироком ОСОБА_3 засуджено за вчинення крадіжки 08.08.2018 на суму 5883,33 грн, 08.08.2018 на суму 1993,34 грн, тобто розмір викраденого є більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення протиправного діяння (1762 грн).
Крім того, ОСОБА_3 засуджений за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2016 за ч.2, 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років 6 місяців. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначено за цим вироком та вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.02.2016, визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
За вказаним вироком ОСОБА_3 засуджений за вчинення крадіжки 25.10.2015 на суму 1200 грн, тобто розмір викраденого складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за 1218 грн)
Водночас цим вироком ОСОБА_3 засуджено також за епізодами вчиненими 02.10.2015 на суму 3000 грн, 20.10.2015 на суму 3500 грн, 20.10.2015 на суму 3500 грн, 27.10.2015 на суму 4300 грн, 01.11.2015 на суму 2500 грн, 01.11.2015 на суму 5000 грн, 21.11.2015 на суму 12401 грн, 28.11.2015 на суму 4738 грн, 30.11.2015 на суму 20000 грн, 03.11.2015 на суму 8603 грн, 09.12.2015 на суму 1711 грн, в період з 21.11.2015 до 09.12.2015 на суму 2150 грн, тобто розмір викраденого є більшим двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення протиправного діяння (1218 грн).
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст.3, ч. 2 ст.4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено правовий висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Таким чином, кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_3 : 16.08.2018 на суму 1250 грн, за що він був засуджений вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.11.2018; 25.10.2015 на суму 1200 грн, за що він був засуджений вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2016, наразі не можуть вважатися кримінально караними, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, а саме - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, за заволодіння яким наразі передбачено кримінальну відповідальність.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_3 усунута, суд дійшов висновку про те, що на підставі ч.2 ст.74 КК України останнього необхідно частково звільнити від покарання, призначеного вироками Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.11.2018 та Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2016.
Цими ж вироками ОСОБА_3 засуджено за іншими епізодами, де сума збитків перевищує розмір двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому суд зазначає, що усунення кримінальної караності за вчинення цих правопорушень не відбулося.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 відбуває покарання за вчинені діяння, кримінальна караність яких частково усунена законом, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим останній підлягає звільненню від призначеного покарання по окремим епізодам за вироками Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.11.2018 та Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2016.
За встановлених обставин суд враховує, що за результатами усунення кримінального діяння він уповноважений звільнити засудженого від відбування покарання, проте не може приводити вироки суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
Таким чином, суд звільняє від призначеного покарання ОСОБА_3 за зазначеними вище вироками, лише щодо діянь, кримінальна караність яких була усунена в силу Закону України № 3886-ІХ, що не змінює та не скасовує ані вирок суду ані призначене ним покарання в цілому.
Таким чином, суд, на підставі ст. 58 Конституції України, ст.5,ч.2 ст.74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та керуючись ст.ст.336, 537, 539 КПК України, -
Клопотання засудженого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
На підставі ч. 2 ст.74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2016 за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України за епізодом, вчиненим 25.10.2015 на суму 1200 грн.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2016 за ст. 185 ч.2 КК України за епізодами, вчиненими 02.10.2015 на суму 3000 грн, 20.10.2015 на суму 3500 грн, 20.10.2015 на суму 3500 грн, 27.10.2015 на суму 4300 грн, 01.11.2015 на суму 2500 грн, 01.11.2015 на суму 5000 грн, 01.11.2015 на суму 5000 грн, 03.11.2015 на суму 8603 грн, 21.11.2015 по 09.12.2015 на суму 2105 грн, 28.11.2015 на суму 4738 грн, 30.11.2015 на суму 20000 грн, 09.12.2015 на суму 1711 грн, у виді 2 років позбавлення волі, за ст. 185 ч.3 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупності злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років 6 місяців. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.02.2016 року, визначити остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 2 ст.74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.11.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом, вчиненим 16.08.2018 на суму 1250 грн.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.11.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодами, вчиненими 08.08.2018 на суму 5883,33 грн, 08.08.2018 на суму 1993,34 грн, до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2016 і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07.12.2020 за ч.1 ст.121, ч. 1 ст. 187 КК України, яким на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.11.2018 та визначено остаточне покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя ОСОБА_1