Справа № 362/7552/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сухарева О.В.
26 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Міщенко Олексія Леонідовича від 01.11.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу 510, 00 грн.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не надано будь-які докази, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП. Стверджує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідач не проводив, права, які передбачені статтею 283 КУпАП йому не були ро'ясненні.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не є доказом скоєння особою будь-якого адміністративного правопорушення без допустимих доказів його скоєння. Звертає увагу суду, що в оскаржуваній постанові від 01.11.2024 серії ЕНА №3389870 відсутнє посилання на будь-які докази, в тому числі і на наданий відповідачем до суду відеозапис.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 та від 18 лютого 2025 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від представника Департаменту патрульної поліції 22.01.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та не можуть ставити під сумнів законність рішення суду першої інстанції. Стверджує, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог.
Від ОСОБА_1 26.02.2025 надійшло клопотання про дослідження відеозапису в судовому засіданні, а також клопотання, в якому звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правопорушення, посилаючись на відеозапис, який не містить відповідних доказів. Стверджує, що судом не враховано принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України та статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, з урахуванням чого судова колегія вирішила продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у місті Києві старшим лейтенантом поліції Міщенко О.Л. складено постанову серії ЕНА №3389870 від 01.11.2024
У вказаній постанові зазначається, що 01.11.2024 о 15:13, за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 107, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не зайняв крайню ліву смугу під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, чим порушив п.16.9 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Даною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01.11.2024 серії ЕНА №3389870 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що інспектор діяв відповідно до закону, особі було роз'яснено права та надано докази, про що свідчать надані суду матеріали. При цьому, як вбачається з постанови, уповноваженою особою поліції встановлено час, дату, місце та особу правопорушника, фактичні обставини скоєного правопорушення, вимоги закону, які порушено, кваліфікацію дій особи та накладене стягнення, тобто виконано всі вимоги, передбачені ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП. Суд вважає, що дії відповідача є законними та такими, що були вчинені із дотриманням встановлених правил.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюється ПДР.
Згідно п.16.9 ПДР під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.
Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» (Закон № 580-VIII) поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА №3389870 від 01.11.2024 не містить зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеофіксацію (а.с.15).
Водночас, колегія суддів зазначає, що приписами частини третьої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
В контексті вищенаведеного, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Верховного Суду у справі № 428/2769/17 від 24 січня 2019 року, згідно якої суд зазначив, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У разі відсутності в постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3389870 від 01.11.2024.
Колегія суддів зауважує, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2018 у справі №338/1/17.
За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо беззаперечного підтвердження відеозаписом, наданим відповідачем, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів констатує, що будь-яких інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, матеріали справи не містять.
За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеним.
Відповідно до статті 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3389870 від 01.11.2024 та закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, позов задовольнити, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі відсутні.
Відповідно до вимог п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2024 року у справі №362/7552/24 - скасувати, прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3389870 від 01 листопада 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова