Справа № 747/569/24 Суддя (судді) першої інстанції: Тіщенко Л.В.
26 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Заїки М.М., Черпака Ю.К.,
при секретарі - Руденко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на проголошене о 15 годині 10 хвилин рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02 січня 2025 року, повний текст якого складено 08 січня 2025 року, у справі за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Шелудька Євгенія Володимировича до інспектора сектору поліцейської діяльності №1 (смт Талалаївка) відділення поліції №1 (смт Срібне) Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скляра Петра Васильовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) - адвокат Шелудько Євгеній Володимирович звернувся в Талалаївський районний суд Чернігівської області з позовом до інспектора сектору поліцейської діяльності №1 (смт Талалаївка) відділення поліції №1 (смт Срібне) Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скляра Петра Васильовича (далі - відповідач-1, Інспектор поліції), Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач-2, ГУ НП в Чернігівській області) про скасування постанови Інспектора поліції серії ЕНА №3110524 від 23.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 гривень.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02.01.2025 позов задоволено повністю - скасовано постанову серії ЕНА №3110524 від 23.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн і закрито провадження по справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що належними і допустимими доказами не підтверджується як факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, так і те, що розгляд справи щодо ОСОБА_1 здійснювався інспектором сектору поліцейської діяльності №1 (смт Талалаївка) відділення поліції №1 (смт Срібне) Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітаном поліції Скляром П.І. у відповідності до вимог КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки з відеозапису чітко вбачається, що негайно після зупинки автомобіля з пасажирських дверей виходить жінка та біжить у невідомому напрямку, що нівелює твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 10.02.2025.
Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.02.2025.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін у судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.09.2024 Інспектором поліції прийнята постанова серії ЕНА №3110524 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.5; далі - спірна постанова), якою до ОСОБА_1 за керування 22.09.2024 о 21:14 автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив підпункт «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, застосовано передбачене частиною другою статті 126 КУпАП правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів статтей 7, 126, 222, 245, 246, 247, 251, 280, 283 КУпАП, статті 14 Закону України «Про дорожній рух», статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до частини другої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.1 ПДР останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно підпункту «а» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Викладене свідчить, що особі забороняється керувати транспортним засобом за відсутності в останньої посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду враховується, що аналіз змісту відеозапису «document_5271628535394489722» свідчить, що відразу після зупинки автомобіля марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з пасажирського місця виходить особа жіночої статі та віддаляється від транспортного засобу (21:14:10 - 21:14:17). Після того, як працівники поліції підійшли до автомобіля, позивач ОСОБА_1 залишив його салон через двері переднього пасажира (21:14:41 - 21:14:57). Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, ставить під об'єктивний сумнів твердження позивача, з яким безпідставно погодився суд першої інстанції, про те, що автомобілем керувала інша, ніж він особа, оскільки між зупинкою транспортного засобу о 21:14:08 та виходом особи жіночої статі з пасажирського місця о 21:14:10 пройшло не більше трьох секунд, а безпосередньо автомобіль марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є фургоном малотонажним типу «b», та має два посадкових місця - водія і переднього пасажира, що встановлено постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі № 747/164/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106322603), яка набрала законної сили 21.10.2022.
За встановлених обставин суд апеляційної інстанції не може не врахувати той факт, що у вже згаданій вище постанові Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №747/164/22, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, також встановлені обставини, що ОСОБА_1 заперечував, що про те, що він керував тим самим своїм автомобілем, оскільки, за його твердженням, за кермом також знаходився нібито якийсь тверезий водій, який вийшов справляти природні потреби, і тоді вже до них під'їхали працівники поліції, і взагалі, що автомобіль стояв, не рухався, а він з пасажиром просто сиділи і розмовляли. Однак це було спростовано оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, з якого вбачається, що з автомобіля фургона білого кольору ніхто не виходив з часу, коли автомобіль зупинився, до часу, коли до нього підійшли працівники поліції і зафіксували, що за кермом знаходився ОСОБА_1 , а це - декілька секунд.
Викладене свідчить про неодноразову повторювану схожу за своїми ознаками поведінку позивача ОСОБА_1 , спрямовану на ухилення від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення під час керування автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 .
При цьому, суд апеляційної інстанції підкреслює, що у позовній заяві ОСОБА_1 не спростовує висновки спірної постанови в частині відсутності в нього посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами цієї справи підтверджується, що всупереч вимог підпункту «а» пункту 2.1 ПДР ОСОБА_1 22 вересня 2024 року о 21 год 14 хв по вул. Велика Садова, 14 у смт Талалаївка керував автомобілем марки «ЗАЗ Lanos» за відсутності посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписи статті 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частин першої-третьої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
У спірному випадку на підтвердження факту вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, відповідачами надано належний і допустимий доказ, а саме: відеозапис «document_5271628535394489722», зміст якого, як вже було підкреслено вище, свідчить, що транспортним засобом керував безпосередньо позивач, адже особа жіночої статі, яка вийшла з пасажирського місця менш ніж через три секунди після його зупинки, фізично не могла перебувати за кермом. Натомість, оскільки автомобіль є двомісним, то позивач мав достатньо часу (не менше сорока секунд) для переміщення з місця водія на місце переднього пасажира з подальшим залишенням автомобіля через праві пасажирські двері.
За встановлених вище обставин у своїй сукупності, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що належних і допустимих доказів, що беззаперечно свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, відповідачами не надано.
Крім іншого, суд першої інстанції безпідставно зазначив, що матеріалами справи не підтверджується дотримання Інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, із змісту відеозапису «document_5271628535394489721» вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 126 КУпАП, здійснювався за участі позивача, який перебував на задньому сидінні патрульного автомобіля поліції, йому, ОСОБА_1 , надавалося право надати пояснення (00:52:44-00:53:20), а також роз'яснено право на оскарження спірної постанови (00:57:26-00:57:32). Водночас, клопотання про надання правової допомоги позивачем не заявлялося.
У розрізі встановлених обставин суд апеляційної інстанції зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Судом апеляційної інстанції враховується, що санкція частини другої статті 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні спірної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач ОСОБА_1 реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, захист його прав і свобод у повній мірі було забезпечено в судах при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. Будь-яких аргументів на підтвердження того, що можливе порушення Інспектором поліції порядку і процедури розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зумовило неправильну оцінку поліцейським доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, позивачем не наведено.
За таких обставин колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що належні і допустимі докази порушення Інспектором поліції процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а тому висновки суду першої інстанції щодо недотримання поліцейським вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення є необґрунтованими і, з огляду на встановлені вище фактичні обставини у своїй сукупності, дають підстави для висновку, що спірна постанова серії ЕНА №3110524 від 23 вересня 2024 року є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пункту 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись статтями 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити повністю.
Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02 січня 2025 року у справі №747/569/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді М.М. Заїка
Ю.К. Черпак