Справа № 620/16293/23 Головуючий у 1 інстанції: Лапій С.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
26 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі за адміністративним позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі Екстракшн» про визнання протиправним та скасування наказу та спеціального дозволу, -
Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 16.11.2016 №426 в частині надання ТОВ «Діпі Екстракшн» спеціального дозволу на користування надрами для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) Прачівської площі;
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №4821, виданий Державною службою геології та надр України від 29.12.2016 ТОВ «Діпі Екстракшн».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі Екстракшн» про визнання протиправним та скасування наказу та спеціального дозволу залишено без руху; встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, зокрема, шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції, в якій уточнити або склад відповідачів, або вимоги до зазначених відповідачів; позовну заяву у новій редакції надати у кількості відповідно до сторін; нормативно-правового обґрунтування щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури до Державної служби геології та надр України, товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі Екстракшн» про визнання протиправним та скасування наказу та спеціального дозволу повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позивачем пропущений встановлений законом місячний строк звернення до суду, а зазначені позивачем причини пропуску такого строку є неповажними, а тому позовна заява підлягає поверненню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що підставою пред'явлення позову 28.10.2023 стало вивчення матеріалів, на підставі яких ТОВ «Діпі Екстракшн» видано спеціальний дозвіл на користування надрами, які отримано прокуратурою 26.09.2023. Зазначає, що до отримання 26.09.2023 листа Держгеонадр України з відповідними матеріалами прокурор не володів інформацією про порушення інтересів держави у зв'язку з наданням спірного спеціального дозволу. Лише опрацювавши отримані матеріали установлено факт порушення інтересів держави.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (абзац другий частини другої статті 122 КАС України).
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з предмету позову, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 16.11.2016 №426 в частині надання ТОВ «Діпі Екстракшн» спеціального дозволу на користування надрами для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовища) Прачівської площі та визнати протиправним і скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №4821, виданий Державною службою геології та надр України від 29.12.2016 ТОВ «Діпі Екстракшн».
Як було встановлено судом першої інстанції, оскаржуваний наказ Державної служби геології та надр України від 16.11.2016 №426 опубліковано на офіційному сайті Держгеонадр протягом 5 днів з моменту прийняття, на виконання п. 25 Порядку 615 (https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурору про наявність оскаржуваних наказу та спеціального дозволу було відомо або могло бути відомо, ще у 2016 році.
При цьому, доводи апелянта про те, що про порушення інтересів держави у зв'язку з наданням спірного спеціального дозволу прокурору йому стало відомо після отримання 26.09.2023 листа Держгеонадр України з відповідними матеріалами, колегія суддів оцінює критично та не бере до уваги, оскільки прокурором не надано доказів, що заважало йому з 2016 року вивчати стан дотримання законів у сфері надрокористування та виявляти факти порушення вимог природоохоронного законодавства при видачі ТОВ «Діпі Екстракшн» спеціального дозволу.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою від 10.11.2022 у справі №990/115/22 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 107354803) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно пунктів 1 та 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Беручи до уваги ту обставину, що пропущений позивачем строк звернення до суду є тривалим та позивачем не надано доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали їй звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав повернення позову позивачу.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.