Справа № 580/7239/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
26 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю ТАЙРС» звернулось до суду з позовом до Львівської митниці про:
визнання протиправним і скасування рішення від 10.05.2024 про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100257/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001605;
визнання протиправним і скасування рішення від 21.06.2024 про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100323/3 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001645.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про те, що відповідач у спірних рішеннях не вказав, які саме документи не подав позивач, в чому полягає неповнота відомостей про митну вартість, які розбіжності в числових значеннях ним виявлені.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 р. адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу відповідача до розгляду в порядку письмового провадження на 26.02.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як юридична особа. Основний вид діяльності - « 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів».
Відповідно до контракту № 21102020001 від 21.10.2020 та комерційного інвойсу №24CFUKR-LB002 від 03.02.2024 позивач придбав у компанії TIRELIK CO, LTD (КНР) шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 340 шт., вартістю 37400,00 доларів США; розміром 12 00R20-20 TTF HO 616 ONYX - 219 шт., вартістю 31755,00 доларів США;
Всього, загальною вартістю 69155,00 доларів США.
Умова поставки товару за даним інвойсом згідно з міжнародними правилами комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CIF (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 9 000,00 доларів США (два контейнери по 4500,00 доларів США за кожний) та вартість страхування 100,00 доларів США (два контейнери по 50,00 доларів США за кожний). Всього на загальну вартість товару за інвойсом (із вартістю фрахту судна ) - 78255,00 доларів США.
09.05.2024 позивач з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів подав відповідачу в електронному вигляді митну декларацію №24UA209230042026U2 (далі МД 1) на шини: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 10 шт., розміром 12.00R20-20 TTF HO 616 ONYX -219 шт., які перевозилися в окремому контейнері ( далі - Товар 1), в якій вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 37405,00 доларів США. Загальна митна вартість Товару 1 із включенням вартості супутніх послуг становила - 1545937,14 грн ( п.45 МД). До неї позивач надав копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 03.02.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB002 24.01.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB003 30.01.2024, рахунок-фактуру (ІНВОЙС) (Commercial invoice) 24CFUKR-LB002 03.02.2024, коносамент (Bill of lading) COSU6376372410 07.02.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н 07.05.2024, сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) CCPIT530 2400894529 06.02.2024, інвойс BV/0007/05/24 08.05.2024, платіжну інструкцію №14 від 26.01.2024, платіжну інструкцію № 49 від 12.04.2024, платіжну інструкцію № 51 від 01.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-00000010 від 07.05.2024, страховий поліс 202202020001858 від 05.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №21102020001 від 21.10.2020р; - договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023, договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023, договір (контракт) про перевезення ДГ-0000009 від 11.03.2022, заявку № 1 від 03.05.2024, заявку № 1 від 03.05.2024, лист про оплату №1 від 07.05.2024, лист про платіж від 07.05.2024, специфікацію від 03.02.2024, специфікацію 1 від 03.02.2024.
13.05.2024 позивач подав в електронному вигляді митну декларацію №24UA209230042869U6 (далі МД 2) на шини: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 330 шт., які перевозилися в окремому контейнері (далі - Товар 2), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 40850,56 доларів. Загальна митна вартість Товару 1 із включенням вартості супутніх послуг становила - 1721681,67 грн ( п.45 МД 2). До неї позивач надав відповідачу копії документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н 03.02.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB002 24.01.2024, рахунок-проформа (Proforma invoice) 24CFUKR-LB003 30.01.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 24CFUKR-LB002 03.02.2024, коносамент (Bill of lading) COSU6376372410 07.02.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н 09.05.2024, сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) CCPIT530 2400894529 06.02.2024, інвойс BV/0008/05/24 08.05.2024, платіжну інструкцію № 14 від 26.01.2024, платіжну інструкцію № 49 від 12.04.2024, платіжну інструкцію № 51 від 01.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг 09/05/01 від 09.05.2024, страховий поліс 202202020001858 від 05.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №21102020001 від 21.10.2020, договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023, договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023, договір (контракт) про перевезення 031122 від 03.11.2022, заявку № 1 від 07.05.2024, заявку № 3 від 03.05.2024, лист до оплати №1 від 07.05.2024, лист про платіж від 07.05.2024, специфікацію від 03.02.2024, специфікацію №1 від 03.02.2024.
За результатами перевірки відповідач направив позивачу повідомлення №10460 від 09.05.2024, №10479 від 13.05.2024 із вимогою про надання додаткових документів (ч. 3 ст. 53 МК України), в яких зазначив про необхідність надання документів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вказаних повідомлень позивач по кожній МД подав додатково відповідачу такі документи: прайс-лист від 01.01.2024 року, копію митної декларації країни відправлення 435020240000011024 від 03.02.2024.
За наслідками розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення.
Рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100257/2 від 10.05.2024 відмовлено у митному оформленні Товару 1 за МД 1 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA 209230/2024/001605 від 10.05.2024. Обґрунтовуючи зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також були встановлені розбіжності у поданих документах. Тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ. Для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 за МД 1 слугувала митна декларація МД UA209230/2024/000855 від 03.01.2024, в якій митна вартість такого товару зі схожими характеристиками становить 3,1 дол. США за кг.
Карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA 209230/2024/001605 від 10.05.2024 відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з підстави неможливості завершення митного оформленняя у зв'язку з невірно заповненими графами: 12. 45, 43, 44, 46, 47 в МД відповідно до вказаного вище рішення про коригування митної вартості: порушено умови декларування, передбачені п.п.1, 8 ст., 257, ст.55 Митного кодексу України, ПКМУ від 21.05.12 №450.
Рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100323/3 від 21.06.2024 відмовлено у митному оформленні товару 2 за МД 2 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA 209230/2024/001645 від 14.05.2024. Обґрунтовуючи зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар, а також встановлені розбіжності у поданих документах. Тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до п.2 ч. 6 ст. 54 МКУ. Для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 2 за МД 2 слугувала митна декларація МД UA 403030/2024/002963 від 11.03.2024, в якій вартість такого товару зі схожими характеристиками становить 162,84 дол. США за шт.
Карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001645 від 14.05.2024 відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з підстави неможливості завершення митного оформлення у зв'язку з невірно заповненими графами: 12. 45, 43, 44, 46, 47 в МД відповідно до вказаного вище рішення про коригування митної вартості (порушено умови декларування, передбачені п. п.1, 8 ст. 257, ст.55 Митного кодексу України, ПКМУ від 21.05.12 №450).
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся позовною заявою до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:
- витрати на страхування під час перевезення автомобільним транспортом не включені до митної вартості товару у зв'язку з їх фактичною відсутністю. Водночас, відповідач не обґрунтував, якими нормами законодавства передбачено обов'язкове страхування товару під час його перевезення автомобільним транспортом до митної території України;
- доводи відповідача щодо відсутності у поданих документах витрат на страхування товару під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом не обґрунтовані;
- доводи відповідача щодо необхідності надання доказів повної оплати вартості проформ- інвойсів є помилковими та безпідставними;
- посилання відповідача на необхідність застосування виконавцями послуг із перевезення при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, є не обґрунтованими, оскільки вказаний наказ має рекомендаційний, а не обов'язковий характер та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку;
- посилання митного органу на положення п.49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення (в розумінні бухгалтерського обліку), а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо). Тому вказані обставини ніяким чином не підтверджують невірність формування надавачами таких послуг вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару;
- належні, достовірні та допустимі докази того, що вказана експортна декларація країни відправлення є підробленою або є такою, що не створювалась країною експортером, або містить інші недостовірні дані в рішеннях митного органу відсутні;
- доводи відповідача про відсутність в експортній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення не враховані судом;
- доводи відповідача про те, що поданий прайс-лист сформований на умoвах вaртості FOB QINGDAO містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції, не враховані судом, адже такий документ не є документом, який підтверджує митну вартість товару та числове значення заявленої митної вартості згідно з ч. 2 статті 53 МК України;
- за висновками суду першої інстанції, відповідач не надав жодного належного, достовірного та допустимого доказу в обґрунтування обставин, що надані до МД 1 та МД 2 документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію. Також, не вказав і не довів доказами, яку саме складову митної вартості, понесену позивачем, не було ним включено.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом не було враховано недоліків поданого при митному оформленні пакету документів з точки зору встановлення митної вартості, тому, коригування митної вартості здійснено відповідно до чинних нормативно-правових актів.
Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах, відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення всіх складових митної вартості, визначеної за основним методом, та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Апелянт наголошує на тому, що платіжні доручення, що подавалися до митного оформлення неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару, що свідчить про непідтвердження 100% передоплати.
Розбіжність у вартості товару, що вказана у комерційному інвойсі та проформі інвойсі, може викликати у митного органу обґрунтований сумнів у заявленій митній вартості та слугує підставою для витребування додаткових документів.
Львівською митницею було застосовано метод 2ґ, де митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 ст. МК України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України, регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч. 12 ст. 264 МК України).
З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Дійсно, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що спірні обставини стосуються товару, придбаного позивачем згідно з контрактом №21102020001 від 21.10.2020 та комерційним інвойсом №24CFUKR-LB002 від 03.02.2024 у компанії TIRELIK CO, LTD (КНР), а саме шин пневматичних гумових для вантажних автомобілів: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 340 шт., вартістю 37400,00 доларів США, розміром 12 00R20-20 TTF HO 616 ONYX - 219 шт., вартістю 31755,00 доларів США. Всього загальною вартістю 69155,00 доларів США. Умова поставки товару за даним інвойсом згідно з міжнародними правилами комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CIF (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 9000,00 доларів США (два контейнери 4500,00 доларів США за кожний) та вартість страхування 100,00 доларів США (два контейнери 50,00 доларів США за кожний). Всього на загальну вартість товару за інвойсом (із вартістю фрахту судна ) - 78255,00 доларів США.
Для здійснення митного оформлення вказаного вище товару позивач склав та подав відповідачу в електронному вигляді митні декларації:
09.05.2024 - МД 1 на шини: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 10 шт., розміром 12.00R20-20 TTF HO 616 ONYX -219 шт., які перевозилися в окремому контейнері ( далі - Товар 1), в якій вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 37405,00 доларів США. Загальна митна вартість Товару 1 із включенням вартості супутніх послуг становила - 1545937,14 грн ( п.45 МД). До неї позивач надав копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 03.02.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB002 24.01.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB003 30.01.2024, рахунок-фактуру (ІНВОЙС) (Commercial invoice) 24CFUKR-LB002 03.02.2024, коносамент (Bill of lading) COSU6376372410 07.02.2024, Автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н 07.05.2024, сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) CCPIT530 2400894529 06.02.2024, інвойс BV/0007/05/24 08.05.2024, платіжну інструкцію № 14 від 26.01.2024, платіжну інструкцію № 49 від 12.04.2024, платіжну інструкцію № 51 від 01.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-00000010 від 07.05.2024, страховий поліс 202202020001858 від 05.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №21102020001 від 21.10.2020р; договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023, договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023, договір (контракт) про перевезення ДГ-0000009 від 11.03.2022, заявку № 1 від 03.05.2024, заявку № 1 від 03.05.2024, лист про оплату №1 від 07.05.2024, лист про платіж від 07.05.2024, специфікацію від 03.02.2024, специфікацію 1 від 03.02.2024;
13.05.2024 - МД 2 на шини: розміром 9.00 R20-16 TTF HO 616 ONYX - 330 шт., які перевезені в окремому контейнері (далі - Товар 2), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 40850,56 доларів. Загальна митна вартість Товару 1 із включенням вартості супутніх послуг становила - 1721681,67 грн ( п.45 МД 2). До неї позивач надав відповідачу копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 03.02.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) 24CFUKR-LB002 24.01.2024, рахунок-проформа (Proforma invoice) 24CFUKR-LB003 30.01.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 24CFUKR-LB002 03.02.2024, коносамент (Bill of lading) COSU6376372410 07.02.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н 09.05.2024, сертифікат про походження товару (Certificate oforigin) CCPIT530 2400894529 06.02.2024, інвойс BV/0008/05/24 08.05.2024, платіжну інструкцію № 14 від 26.01.2024, платіжну інструкцію №49 від 12.04.2024, платіжну інструкцію № 51 від 01.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг 09/05/01 від 09.05.2024, страховий поліс 202202020001858 від 05.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №21102020001 від 21.10.2020, договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023, договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023, договір (контракт) про перевезення 031122 від 03.11.2022, заявку № 1 від 07.05.2024, заявку № 3 від 03.05.2024, лист до оплати №1 від 07.05.2024, лист про платіж від 07.05.2024, специфікацію від 03.02.2024, специфікацію №1 від 03.02.2024.
Замовлення покупця, на підставі якого складається проформа-інвойс (п. 2.2. зовнішньоекономічної угоди), а також сертифікат походження товару не документами, що підтверджують числові показники митної вартості товару та не входять до переліку документів, подання яких митному органу є обов'язковим відповідно до положень ч. 2 статті 53 МК України або додатковим (ч. 3 статті 53 МК України).
Водночас, як обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, митним органом в оскаржуваних рішеннях не було деталізовано обґрунтувань, які саме невідповідності, розбіжності або суперечності у поданих позивачем документах із обов'язкового переліку мають підтвердити замовлення, на підставі якого складено проформу-інвойс, а також сертифікат походження товару в частині перевірки кількісних та вартісних складників заявленої митної вартості товару та заявлений позивачем розрахунку митної вартості, та які нормативно-правові підстави витребування таких документів. Тому, доводи митного органу про ненадання позивачем до митного оформлення замовлення, на підставі якого складено проформу-інвойс, а також сертифікату походження товару, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
У спірних рішеннях про коригування митної вартості відповідач зазначив, що у наданих позивачем рахунках від 07.05.2024 № СФ-0000010 та від 09.05.2024 № 09/05/01 на перевезення товару автомобільним транспортом до митного кордону України відсутні витрати на страхування під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом. Щодо вказаних обставин суд урахував, що позивач при декларуванні товару надав відповідачу документи, які підтверджували перевезення товару за комерційним інвойсом №24CFUKR-LB002 від 02.03.2024 автомобільним транспортом з м.Гданськ (Польща) до митного кордону України та м. Львів (Україна): договори перевезення, укладені із перевізниками ТОВ «ПРОФЕНЕРДЖИ» та ФОП « ОСОБА_1 », заявки на перевезення товару, рахунки на оплату робіт від вказаних перевізників. Положення вказаних документів не передбачали умови щодо страхування товару під час здійснення перевезення автомобільним транспортом. Не передбачено обов'язкове страхування товару під час його вантажного перевезення автомобільним транспортом до митної території України також і положеннями чинного законодавства.
Отже, витрати на страхування під час перевезення автомобільним транспортом не включені до митної вартості товару у зв'язку з їх фактичною відсутністю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не обґрунтував, якими нормами законодавства передбачено обов'язкове страхування товару під час його перевезення автомобільним транспортом до митної території України, з огляду на що, зазначення відповідачем про відсутність у поданих документах витрат на страхування товару під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом, є необґрунтованими.
Також, обґрунтовуючи рішення № UA209000/2024/100323/3 від 21.06.2024 за МД 2, відповідач зазначив, що у проформі № 24CFUKR-LB002 від 24.01.2024 загальна вартість товару становить 69155,00 дол. США, умови оплати вказано 100% передоплата, а позивач надав платіжне доручення №16, що стосується оплати вказаної проформи на суму 20000дол. США. Тобто, умову контракту щодо оплати не дотримано. У проформі 24CFUKR-LB003 від 30.01.2024 загальна вартість товару становить 211735,00 дол. США, умови оплати вказано 100% передоплата, а позивач надав платіжне доручення № 49, що стосується оплати вказаної проформи на суму 20500 дол.США. Тобто, умову контракту щодо оплати не дотримано. Платіжне доручення №51 стосується оплати проформи від 01.05.2024 на суму 37755,00дол. США. Тобто, умову контракту щодо оплати не дотримано.
Слід врахувати, що вказана міжнародна поставка товару здійснена відповідно до міжнародного контракту № 211020200001 від 21.10.2020 (із змінами та доповненнями) та комерційного інвойсу 24CFUKR-LB002 від 02.03.2024. Положеннями п. 2.1. контракту (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 до нього) визначено, що попередня ціна, кількість та сума зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна вартість товару покупцю, вказується в Комерційному інвойсі на кожну партію товару. Також, положеннями п. 2.4. контракту (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 року до нього) сторонами було унормовано, що остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі, після фактичного завантаження в морський контейнер. Комерційний інвойс, крім вартості товару може включати вартість доставки товару покупцю та страхування його вартості.
Отже, як доцільно зауважи суд першої інстанції, основним та визначальним товаро-супровідним документом, який підтверджує поставку конкретної партії товару, є комерційний інвойс. Комерційний інвойс № 24CFUKR-LB002 від 02.03.2024 на загальну вартість 78255,00 доларів США передбачав поставку частини (певного траншу) від усього запланованого обсягу товару, визначеного за попередніми проформами-інвойсами № 24CFUKR-LB003 та № 24CFUKR-LB002. Тому оплаті за даною поставкою підлягала лише та частина товару, яка була фактично відвантажена покупцю згідно зі вказаним комерційним інвойсом на вказану вище суму, а не вся вартість та асортимент товару, що зазначені в попередніх проформах-інвойсах, а отже, відповідні доводи митного органу щодо необхідності надання доказів повної оплати вартості проформ-інвойсів, є безпідставними.
До того ж, не є спірним те, що при декларуванні товару позивач надав відповідачу документи, які підтверджували повну 100% оплату вартості товару, за комерційним інвойсом № 24CFUKR-LB002 від 02.03.2024 на загальну вартість 78255,00 доларів США, що підтверджується платіжними інструкціями №14 від 26.01.2024 на суму 20000 дол. США, № 49 від 12.04.2024 на суму 20500 дол. США, №51 від 01.05.2024 на суму 37755,00 дол. США, а всього на загальну суму 92546,48 доларів США, а також лист № 1 від 07.05.2024, в якому позивач повідомив, що наявну переплату за вказаними платіжними інструкціями в розмірі 14291,48 доларів США буде зараховано в рахунок майбутніх платежів.
Також, на підтвердження проведення повної оплати товару позивач надав відповідачу лист від постачальника товару компанії TIRELINC CO LTD, в якому останній підтверджує проведення позивачем повної оплати товару згідно з комерційним інвойсом № 24CFUKR-LB002 від 02.03.2024 на загальну вартість 78255,00 доларів США (Контракт № 21102020001 від 21.10.2020).
На думку колегії суддів, наведені та досліджені судом першої інстанції обставини свідчать про проведення повного фактичного розрахунку за фактично поставлений товар та виконання позивачем умов контракту.
Щодо доводів відповідача про непропорційність формування транспортних витрат у рахунках про надані послуги із перевезення вантажу автомобільним транспортом щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину відносно всього кілометражу транспортування товару, варто наголосити на тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, при цьому, встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб'єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках, водночас, посилання на необхідність застосування виконавцями послуг із перевезення при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, є безпідставними, оскільки вказаний наказ має рекомендаційний, а не обов'язковий характер та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.
Колегія суддів не бере до уваги посилання митного органу на положення п.49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій, адже вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення (в розумінні бухгалтерського обліку), а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо). Тому, як правильно виснував суд першої інстанції, вказані обставини не підтверджують невірність формування надавачами таких послуг вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.
При декларуванні товару позивач надав відповідачу документи, які підтверджували перевезення товару автомобільним транспортом: договір із перевізником ТОВ «ПРОФЕНЕРДЖИ» № 0311-22 від 03.11.2022, заявку № 1 від 03.05.2024 на перевезення, рахунок на оплату № СФ-0000010 від 07 травня 2024 року, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR на перевезення вантажу за вказаним договором, а також договір із перевізником від 03.11.2022, заявку № 1 від 07.05.2024 із ФОП « ОСОБА_1 » на перевезення товару, рахунок № 19/04/01 від 19 квітня 2024 року від ФОП ОСОБА_1 , накладну CMR на перевезення товару автомобільним транспортом, які в сукупності підтверджують вартість перевезення оцінюваного товару вантажним автомобільним транспортом, зміст наданих послуг, дійсність договірних відносин зі вказаними перевізниками, що є підставою для включення таких витрат до складників митної вартості товару. Тому, доводи відповідача в цій частині оскаржуваних рішень є також безпідставними.
При декларуванні товару за МД 2 позивач надав відповідачу заявку № 1 від 07.05.2024 до договору № 031122 від 03.11.2022 про надання транспортних послуг, укладеного між позивачем та ФОП « ОСОБА_1 ». Подання вказаного документу підтверджується, зокрема, МД 2 (графа 44), де вказаний документ входить до переліку документів, що надавалися відповідачу разом з декларацією, а також карткою відмови №UA20923/2024/001645, складеною безпосередньо відповідачем, з якої також вбачається подання вказаного документа (заявка №1 від 07.05.2024) та його розгляд відповідачем в складі інших наданих документів.
Надана відповідачу міжнародна декларація країни експортера №435020240000011024 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код), що надає митному органу, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, право перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Належні, достовірні та допустимі докази того, що вказана експортна декларація країни відправлення є підробленою або є такою, що не створювалась країною експортером, або містить інші недостовірні дані в рішеннях митного органу відсутні. Тому, доводи відповідача про відсутність в експортній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції.
У частині зауважень митного органу щодо форми прайс-листа, колегія суддів зазначає, що прайс-лист не є документом, який підтверджує митну вартість товару та числове значення заявленої митної вартості згідно з ч. 2 статті 53 МК України, а лише підтверджує наявну у продавця номенклатуру, асортимент та орієнтовну ціну товару, яка пропонується ним для вільного продажу на ринку на певну дату або в певний період. Водночас, умови поставки, вартість товару та його складники, а також інші необхідні характеристики товару, що поставляється за конкретною поставкою та конкретно визначеному покупцю визначається положеннями міжнародного контракту, складеними на його виконання проформами-інвойсами, комерційним інвойсом, а також іншими товаросупровідними та розрахунковими документами, які підтверджують складові числової, кількісної та вартісної характеристики товару, та які були надані митному органу в достатньому обсязі при декларуванні вищевказаного товару.
До того ж, при декларуванні товару позивач на підтвердження митної вартості та відповідно до положень ч. 3 ст. 52 МК України, серед інших документів надав також страховий документ (страховий поліс № 20220200001858), а також документ, що містить відомості про вартість страхування (комерційний інвойс № 24CFUKR-LB002 03.02.2024), тому доводи відповідача щодо неможливості підтвердження витрат декларанта на страхування вартості вантажу при перевезенні його морським транспортом, є також безпідставними.
Під час розгляду даного спору, відповідач не надав належного, достовірного та допустимого доказу в обґрунтування обставин, що надані до МД 1 та МД 2 документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію, як і не вказав, яку саме складову митної вартості, понесену позивачем, не було ним включено.
З урахуванням наведенного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, водночас, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Відтак, відповідач при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів протиправно застосував резервний метод визначення митної вартості товарів.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Зі змісту спірних рішень Львівської митниці слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
У той же час, відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинно також бути наведено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Коригування митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби та прийняття до уваги невизначено в рішенні товару, не відповідає нормам чинного митного законодавства.
З огляду на викладене, у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків та не дають суду апеляційної інстанції для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко