Справа № 580/8603/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
26 лютого 2025 року
м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради №1543749162-2024-2 від 08.05.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 травня 2024 року про продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права.
Так, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи в м. Черкаси, що підтверджується відомостями, які містяться в довідках про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб №7102-5002561755, №7102-5002561768 від 07.02.2023 року.
05 березня 2024 року позивач звернулась до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про продовження виплати на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Рішенням №1543749162-2024-1 від 15.03.2024 року Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради позивачу відмовлено у призначенні та виплаті допомоги, у зв'язку з тим, що особа не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
8 травня 2024 року позивач повторно звернулась до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про продовження виплати на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Рішенням №1543749162-2024-2 від 08.05.2024 року Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради позивачу відмовлено у призначенні та виплаті допомоги, у зв'язку з тим, що особа не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
В подальшому відповідач сформував повідомлення від 22.05.2024 року, в якому зазначено, що позивач не має права отримання допомоги, у зв'язку з тим, що особа не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Оригінал рішення позивач отримала 23.05.2024 року, про що на примірнику рішення поставила свій особистий підпис.
Позивач, не погоджуючись з такими відмовами відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Закону України від 20.10.2014 року №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706) визначено, що внутрішньо переміщеною особою (далі - ВПО) є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За частиною 1 та 2 статті 4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Частиною 1 статті 5 Закону №1706 визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Механізм надання допомоги на проживання ВПО визначений Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 року №332 (надалі - Порядок №332).
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому Розпорядженням КМУ від 06.03.2022 року №204.
Згідно з п. 3 Порядку №332 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 14.04.2022 року, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови №505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці 1 пункті 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
З наведеного правового регулювання вбачається, що допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 року у регіонах, що включені до переліку, зазначеному в абз. 1 п. 2 цього Порядку (тимчасово окуповані Російською Федерацією території України), а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому Розпорядженням КМУ від 06.03.2022 року №204.
Згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами відповідно Наказу №120 від 23 квітня 2024 року), Дергачівська міська територіальна громада відноситься до територій, на якій з 13.09.2022 року можливе виникнення бойових дій, дата припинення можливості бойових дій відсутня.
Враховуючи ту обставину, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , вона має право на отримання допомоги, як внутрішньо переміщена особа на умовах, які визначені Порядком №332.
Відповідно до п. 13-2 Порядку №332, для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 року з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім'ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли, зокрема, у складі сім'ї або серед отримувачів допомоги є непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить, 2361,00 грн.
Враховуючи, що позивач на дату подачі заяви про виплату допомоги не працювала та до складу сім'ї позивача входить дитина віком до 18 років, середньомісячний дохід на одного отримувача в сім'ї, яка потребує допомоги на проживання, не повинен перевищувати 9444,00 грн. (2361х4=9444).
Пунктом 14 Порядку №332 визначено, що період, за який враховуються доходи, становить один квартал, що передує місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням або продовженням виплати допомоги на другий шестимісячний період, або три місяці, що передують місяцю звернення за допомогою або продовженням виплати допомоги на другий шестимісячний період.
Обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача для призначення допомоги проводиться шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу осіб за період, за який враховуються доходи.
Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім'ї на кількість членів сім'ї.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» (Офіційний вісник України, 2020 року, №61, ст. 1981).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач звернулась за призначенням допомоги 05.03.2024 року, тому відповідач мав право врахувати її доходи за квартал, що передує місяцю звернення за призначенням допомоги, тобто за IV квартал 2023 року.
У відповідності до пункту 4 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №632 (далі - Порядок №632) до середньомісячного сукупного доходу враховується зокрема заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб.
Згідно п. 6 Порядку №632 до середньомісячного сукупного доходу не включається державна соціальна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід.
Зі змісту наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за IV квартал 2023 року вбачається, що позивач отримала такі доходи, які включаються в розрахунок середньомісячного сукупного доходу членів сім'ї:
- за жовтень 2023 року заробітна плата в розмірі 50459,08 грн., що після сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 9082,63 грн. складає 41376,45 грн.;
- за листопад 2023 року заробітна плата в розмірі 22849,13 грн., після сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4112,85 грн. складає 18736,28 грн.
- за грудень 2023 року допомога по безробіттю в сумі 2809,68 грн.
Згідно п. 4 Порядку №632 до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування.
Відповідно до абз. 4 п. 13 Порядку №632 фактично отримані особами доходи у разі, коли протягом періоду, за який враховуються доходи, вони отримували хоча б один із таких видів доходів, зокрема, допомога по безробіттю, допомога по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України «Про зайнятість населення».
Отже, середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача становить 10487 грн. (41376,45+18736,28+2809,68)):3:2=10487), тому розмір отриманих позивачем доходів не давав права на отримання допомоги на проживання ВПО, що вказує на правомірність оскарженого рішення №1543749162-2024-1 від 15.03.2024 року.
Щодо вимог позивача про скасування рішення №1543749162-2024-2 від 08.05.2024 року, судом першої інстанції було вірно зауважено, що воно прийнято на підставі поданої заяви від 08.05.2024 року, отже для визначення права на отримання допомоги необхідно враховувати доходи позивача за І квартал 2024 року або за лютий-квітень 2024 року.
Зі змісту наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за I квартал 2024 року вбачається, що позивач отримала такі доходи, які включаються в розрахунок середньомісячного сукупного доходу членів сім'ї:
- за січень 2024 року допомога по безробіттю в сумі 6193,55 грн.;
- за лютий 2024 року допомога по безробіттю в сумі 9232,36 грн.;
- за березень 2024 року допомога по безробіттю в сумі 2448,28 грн. та додаткове благо в сумі 108,35 грн.
Отже, середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача допомоги в сім'ї позивача становить 2997,09 грн. (6193,55+9232,36+2448,28+108,35)):3:2=2997,09), тобто є меншим за 9444 грн.
На вимогу ухвали суду від 15.10.2024 року відповідач не надав розрахунку середньомісячного сукупного доходу членів сім'ї до рішення №1543749162-2024-2 від 08.05.2024 року, тому враховуючи вищенаведений розрахунок, відповідач не довів правомірність оскарженого рішення №1543749162-2024-2 від 08.05.2024 року, що є підставою для його скасування.
До того ж, твердження відповідача про невідповідність позивача критеріям п. 13-1, 13-2, 13-4 Порядку №332 є необґрунтованим, оскільки відповідач не навів аргументів у чому саме полягає така невідповідність.
Щодо вимог позивача про призначення допомоги на проживання, суд першої інстанції вірно зазначив, що рішенням від 08.05.2024 року відповідач відмовив у призначенні допомоги без належного обґрунтування підстав для відмови, тобто не надав оцінку усім критеріям відповідності позивача вимогам Порядку №332, тому вимоги позивача про призначення допомоги є передчасними, зважаючи на ту обставину, що в судовому порядку підтверджено лише відповідність доходу на кожного отримувача допомоги в сім'ї позивача за І квартал 2024 року.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради №1543749162-2024-2 від 08.05.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; зобов'язання Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 травня 2024 року про продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.