П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2025 р.м.ОдесаСправа № 420/33623/24
Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В.
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до ГУ ПФУ в м.Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі ст.ст.8,10,43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, за формою, передбаченого додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008р. №45, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704. Зобов'язано відповідача скласти та направити до ГУ ПФУ в м.Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008р. №45, для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018р. на підставі ст.ст.8,10,43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 20.02.2025р. подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, заявив клопотання про відстрочення строку сплати судового збору, мотивувавши такі відсутністю коштів для сплати суми судового збору.
Розглянувши дане клопотання про відстрочення сплати судового збору, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Так, за приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору, та ч.1 цієї ж статті визначені особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 цієї статті, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити, звільнити від сплати або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» закріплено те, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Більше того, щодо сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини стосовно її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат щодо сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Суд, що розв'язує питання про відкриття провадження (взяття до провадження заяви або скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність встановленої законом підстави для зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.
Разом із тим, підстави для задоволення клопотання відповідача, у даному випадку, відсутні, оскільки наведені ним обставини не є поважними підставами для відстрочення сплати судового збору, а заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Судова колегія зауважує, що за законодавством України введення воєнного стану не змінено порядок сплати судового збору.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020р. у справі №420/3173/19, ухвалах від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20, від 28.04.2022р. у справі №240/12834/21, у справі №560/8944/20, у справі №300/3392/21, у справі №240/10120/21, у справі №380/6677/21, ухвалі від 04.05.2022р. у справі №120/4055/21-а, ухвалі від 12.05.2022р. у справі №620/7674/21, ухвалі від 09.06.2022р. у справі №380/12274/21 та ухвалі від 20.06.2022р. у справі № 380/7161/21.
При прийнятті таких висновків, суд враховує положення ст.129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, обставини пов'язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для відстрочення такої сплати.
Обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Щодо суми судового збору, слід зазначити наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.3 ч.2 цієї статті).
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Станом на 01.01.2024р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає - 3028 грн.
Отже, враховуючи немайновий характер позовних вимог, за подання цього позову до суду першої інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі - 1211,20 грн. (3028 грн. х 0,4). Відповідно, ставка судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку, становить - 1453,44 грн. (1211,20 грн. х 1,5 х 0,8).
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги у розмірі - 1453,44 грн. за належними реквізитами щодо його сплати:
отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA678999980313101206081015758;
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Окрім того, апелянтом пропущений встановлений строк звернення до суду із апеляційною скаргою. При цьому, заяв чи клопотань про поновлення пропущеного строку апелянтом до суду апеляційної інстанції не подавалось.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено та отримано - 05.12.2024р.. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 05.01.2025р. Натомість, апеляційна скарга подана відповідачем до суду апеляційної інстанції лише - 20.02.2025р., тобто із пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Аналіз положень ст.5,13 та 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді 1-ї інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Питання наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів. Однак, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ'єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки звернення до суду апеляційної інстанції відбулося через 2 місяці після винесення рішення судом першої інстанції.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).
При цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, та утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії»).
За приписами ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
З огляду на вказані вище законодавчі норми та враховуючи відсутність обґрунтованої заяви апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги, можливість визначити поважність причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції - відсутня.
Окрім того, відповідно до п.2 ч.5 ст.296 КАС України, до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.44 цього Кодексу.
Згідно з ч.9 ст.44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга сформована та подана через підсистему «Електронний суд», однак апелянтом не надані докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів позивачу, ані на електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», ані в паперовій формі листом з описом вкладення поштового відправлення.
Разом із тим, слід звернути увагу на те, що надання відповідачем до суду доказів надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів представнику позивача не може вважатися належним виконання зазначених вимог процесуального законодавства.
За правилами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 вищезазначеного Кодексу, застосовуються положення ст.169 КАС України.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу, а також не зазначено належних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду апеляційної інстанції, дана апеляційна скарга, на підставі ст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
При цьому, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про усунення недоліків та вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.169,295,269,298 КАС України,
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Осіпов Ю.В.