27 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5635/24 пров. № А/857/24106/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (головуючий суддя: Кафарський В.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 18.07.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 092750010698 від 14.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: до страхового стажу роботи з 01.11.2003 по 16.01.2004; до стажу роботи (страхового) за Списком № 2 з 25.12.1995 по 01.03.1997, з 08.04.1998 по 30.12.2002, з 02.12.2005 по 30.06.2016 та за Списком № 1 з 01.07.2016 по 13.03.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити (обчислити) і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.04.2024 із урахуванням довідки № 359 від 09.04.2014 про заробітну плату (дохід) з 1995 по 1997, виданої ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс», довідок № 000001319 від 17.03.2022 про заробітну плату (дохід) з 1998 по 2002 та № 000001266 від 05.03.2022 про заробітну плату (дохід) з 2005 по 2022, виданих АТ «Полюс Красноярськ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійним органом протиправно і необґрунтовано прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з підстав відсутності у позивача необхідного страхового та спеціального (пільгового) стажу роботи. Зазначає про протиправність відмови пенсійного органу у зарахуванні до його страхового стажу спірних періодів роботи у РФ у зв'язку із тим, що з 01.01.2023 остання призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Зазначає, що на момент набуття спірного стажу роботи та одержання спірного заробітку (1995-2022 роки) були чинними: Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 та Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994. Окрім цього, звертає увагу на протиправність незарахування до загального страхового стажу роботи позивача періоду з 01.11.2003 по 16.01.2004 у ЗАТ «Укренергомонтаж», який підтверджується записами № 13-14 у трудовій книжці позивача від 14.05.1990.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 092750010698 від 14.06.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: до страхового стажу роботи період з 01.11.2003 по 16.01.2004, а також до загального страхового стажу та до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди з 25.12.1995 по 01.03.1997, з 08.04.1998 по 30.12.2002, з 02.12.2005 по 30.06.2016 та за Списком № 1 період з 01.07.2016 по 13.03.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.04.2024 із урахуванням довідки № 359 від 09.04.2014 про заробітну плату (дохід) з 1995 р. по 1997, виданої ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс», довідок № 000001319 від 17.03.2022 про заробітну плату (дохід) з 1998 по 2002 та № 000001266 від 05.03.2022 про заробітну плату (дохід) з 2005 по 2022, виданих АТ «Полюс Красноярськ».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX. Вказаним законом Україна зупинила у відносинах з РФ та Республікою Білорусь дію та вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
У зв'язку з цим, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому, до страхового стажу зараховується періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991.
Позивач, 26.11.2024 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до копії паспорта громадянина України, який міститься у матеріалах справи, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 51).
Досягнувши 55-річного віку, позивач 09.06.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 2 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 75).
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів згідно рішення № 092750010698 від 14.06.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що до страхового стажу не зараховано періоди з 25.12.1995 по 01.03.1997, з 08.04.1998 по 30.12.2002, з 01.11.2003 по 16.01.2004, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.05.1990 та періоди з 12.12.2005 по 13.03.2022, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.2005, оскільки з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а. с. 77-78).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 092750010698 від 14.06.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії, представник позивача звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення позивачу пенсії (страховий стаж позивача з врахуванням визнаного пенсійним органом складає понад 25 років, з яких пільговий стаж роботи складає понад 12 років 6 місяців), ОСОБА_1 не може бути позбавленим гарантованого пенсійного забезпечення.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в частині відмовити від позову, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788 (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15):
Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінка.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 23 січня 2020 року при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно спірного рішення до страхового і до пільгового стажу не зараховано періоди роботи позивача у РФ згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.05.1990 та трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.2005, оскільки з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання пенсійного органу безпідставними з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ця угода, зокрема, підписана урядом Україну та урядом РФ.
Всі видатки, пов'язані з здійсненням пенсійного забезпечення за вказаною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми договорами (стаття 3 вказаної Угоди).
Згідно з статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з держав-учасниць, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Нарахування пенсій відбувається з заробітку (доходу) за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Таким чином, Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування врегульовано Угодою про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994.
Відповідно до статті 9 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Згідно з положеннями статті 4 зазначеної Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Відповідно до статті 7 зазначеної Угоди оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що припинення участі в цій Угоді, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, так як такий стаж набутий до ухвалення такого рішення. При цьому, частина 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача наявна трудова книжка НОМЕР_1 від 14.05.1990 та трудова книжка НОМЕР_2 від 30.11.2005, які надані пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії.
При цьому, у трудовій книжці НОМЕР_1 від 14.05.1990 містяться записи № 8-12 про спірні періоди роботи позивача за Списком № 2 з 25.12.1995 по 01.03.1997, з 08.04.1998 по 30.12.2002 (а.с . 62-64), а у трудовій книжці НОМЕР_2 від 30.11.2005 містяться записи № 1-9 про спірні періоди роботи позивача за Списком № 2 з 02.12.2005 по 30.06.2016 та за Списком № 1 з 01.07.2016 по 13.03.2022 (а. с. 65-70).
Крім цього, ОСОБА_1 надано пенсійному органу, довідку про характер праці в умовах, за професіями, що дають право на дострокову пенсію від 03.03.2022 № 02-19/252, якою підтверджується те, що позивач працював повний робочий день, повний робочий тиждень в АТ «Полюс Красноярськ» на виробництвах і посадах, передбачених Списками № 1 та № 2, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10 та для призначення пенсії на пільгових умовах та в пільгових розмірах підлягає зарахуванню стаж з 25.12.1995 по 01.03.1997, з 08.04.1998 по 30.12.2002, з 02.12.2005 по 30.06.2016 за Списком № 2 та з 01.07.2016 по 13.03.2022 за Списком № 1 (а. с. 82-85).
Також, пенсійному органу надавались: довідка № 359 від 09.04.2014 про заробітну плату (дохід) з 1995 р. по 1997 роки, видана ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс», довідки № 000001319 від 17.03.2022 про заробітну плату (дохід) з 1998 по 2002 та № 000001266 від 05.03.2022 про заробітну плату (дохід) з 2005 по 2022, видані АТ «Полюс Красноярськ» (а. с. 125-127).
Щодо позовних вимог у частині зарахування до загального страхового стажу роботи позивача періоду з 01.11.2003 по 16.01.2004 у ЗАТ «Укренергомонтаж», розташованого на території України, то суд апеляційної зазначає наступне.
Так, у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 14.05.1990 містяться записи № 13-14 про період роботи позивача у ЗАТ «Укренергомонтаж» з 01.11.2003 по 16.01.2004 (а.с. 64), які скріплені і засвідчені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Враховуючи наведене, пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.11.2003 по 16.01.2004 у ЗАТ «Укренергомонтаж».
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у позивача наявні всі встановлені законодавством умови для призначення пенсії, зокрема: досяг 55 років, страховий стаж, з врахуванням визнаного пенсійним органом, складає понад 25 років, з яких пільговий стаж роботи складає понад 12 років 6 місяців, а тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 300/5635/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін