Копія
Справа № 560/13064/24
іменем України
26 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак у її призначенні було відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Ухвалою від 26.09.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивач не перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та пенсію не отримує. 16.07.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058. Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Харківській області, згідно п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.07.2024 № 220650005477, позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.1 статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звертає увагу суду, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи в колгоспі з 14.07.1981 по 25.04.1999 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.12.1988 року, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та реорганізацію підприємства; періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.12.1988 року з 01.04.2000 по 07.06.2004; з 01.07.2004 по 28.10.2004, оскільки відсутні відомості про сплату внесків, що містяться в системі персоніфікованого обліку(ОК-5). Вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні, відтак просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 16.07.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.
Зазначена заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Харківській області, згідно п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.07.2024 № 220650005477 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.1 статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До страхового стажу позивача не враховано
- період роботи в колгоспі з 14.07.1981 по 25.04.1999 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.12.1988, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та реорганізацію підприємства;
- періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.12.1988 з 01.04.2000 по 07.06.2004; з 01.07.2004 по 28.10.2004, оскільки відсутні відомості про сплату внесків, що містяться в системі персоніфікованого обліку(ОК-5).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 23.12.1988).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, зокрема, трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 23.12.1988.
Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.07.2024 № 220650005477, до страхового стажу позивачки не враховано період роботи з 14.07.1981 по 25.04.1999 згідно відомостей трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 23.12.1988.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі Постанова №310) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок).
Згідно п. 5 Постанова №310 в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.
Судом під час розгляду справи досліджено записи трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 23.12.1988 та встановлено, що позивач ОСОБА_1 14 липня 1981 року прийнятий в члени ордену Леніна колгоспу «Росія» Красногвардійського району Кримської області на посаду тракториста фрегатчика на підставі протоколу №4 зборів уповноважених 1981 року. 25 квітня 1999 року звільнений з членів КСП «Агрофірма колгосп Росія» Красногвардійського району АР Крим на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) - протокол №5 від 25.04.1999 року.
На сторінці 18-20 трудової книжки НОМЕР_1 містяться відомості щодо трудової участі у громадському господарстві, запис внесено на підставі особового рахунку;
1981 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 145, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 144;
1982 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 314;
1983 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 289, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 308-5;
1984 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 287, виконання річного мінімуму - 304;
1985 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 100, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 100;
1987 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 69, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 69;
1988 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 265, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 293;
1989 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 268, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 282;
1990 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 288, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 295;
1991 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 259, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 279;
1992 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 270, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 311;
1993 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 267, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 314;
1994 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 260, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 301;
1995 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 264, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 279;
1996 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 271, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 293;
1997 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 279, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 293;
1998 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 279, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 300;
1999 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 94, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 102.
Аналізуючи викладене судом встановлено, що записи трудової книжки позивача свідчать про те, що у спірний період, а саме: з 14.07.1981 по 25.04.1999 позивачем виконано встановлений річний мінімум трудової участі в колгоспі.
Відмовляючи у зарахуванні періоду роботи за трудовою книжкою колгоспника, відповідач посилається на те, що в такій не вказано час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні).
Проте проаналізувавши записи трудової книжки колгоспника, копія якої наявна в матеріалах справи, суд таких недоліків не встановив.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, нормами ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.
Суд відхиляє посилання відповідача на необхідність підтвердження такого періоду роботи уточнюючими довідками, оскільки згідно п. 3 Порядку для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, тільки у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає твердження відповідача щодо незарахування позивачу стажу роботи через наявність неточностей у документах безпідставними, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, що підтверджують трудову діяльність.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової документації, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Таким чином, вказана відповідачем підстава щодо відсутності інформації про реорганізації підприємства не може бути визначальною для не зарахування до стажу позивача періоду роботи з 14.07.1981 по 25.04.1999.
Тому суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 14.07.1981 по 25.04.1999 згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 23.12.1988.
Крім того, суд вважає безпідставним не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.04.2000 по 07.06.2004 та з 01.07.2004 по 28.10.2004, оскільки відсутні відомості про сплату внесків, що містяться в системі персоніфікованого обліку(ОК-5).
Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 01 березня 2021 року у справі № 423/757/17.
Таким чином, необхідно зобов'язати відповідача зарахувати позивачу вказані вище періоди до страхового стажу.
Таким чином, рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.07.2024 № 220650005477 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія призначення пенсії використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення/поновлення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.07.2024, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства, з урахуванням висновків суду по даній справі.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.07.2024 № 220650005477 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи згідно записів у трудовій книжці колгоспника від 23.12.1988 серії НОМЕР_1 з 14.07.1981 по 25.04.1999, з 01.04.2000 по 07.06.2004, з 01.07.2004 по 28.10.2004, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 про призначення пенсії за віком, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вул. Свободи, 5, під. 3 поверх 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 , код ЄДРПОУ - 14099344)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький