Справа № 560/12011/24
іменем України
26 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.01.2024 року №30 агд, в частині накладення на полковника ОСОБА_1 , командира Військової частини НОМЕР_3 , дисциплінарного стягнення сувора догана;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.05.2024 № 81 в частині накладення на полковника ОСОБА_1 , командира Військової частини НОМЕР_3 , дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 12 травня 2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 на посадах начальника штабу - першого заступника командира військової частини, в подальшому командира даної військової частини. За час служби характеризувався позитивно. В січні 2024 року згідно наказу командира Військової частини №30 агд від 22.01.2023 р. «за порушення статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 - 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_1 , внаслідок дій та бездіяльності якого військова частина НОМЕР_5 була несвоєчасно і неякісно укомплектована особовим складом, озброєнням, боєприпасами та військовою технікою, не здійснено ремонт військової техніки, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком "персонал", на низькому рівні проведено підготовку підрозділів, низький рівень морально-психологічного забезпечення, що призвело до нездатності виконання нею за призначенням після заходів відновлення боєздатності, притягнути до дисциплінарної відповідальності, та накласти дисциплінарне стягнення - сувора догана.». Даний наказ прийнято за результатами службового розслідування, матеріали якого позивач не отримував, як і інформації про сам факт призначення службового розслідування. Згідно описової частини наказу, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності через винні дії, які виявилась у незабезпеченні укомплектування підрозділу до визначених показників у визначені строки під час відновлення боєздатності, недоукомплектуваню озброєнням, військовою технікою, боєприпасами, своєчасного відновлення та ремонту озброєння, військової техніки, що стало наслідком неготовності Військової частини НОМЕР_5 до виходу в район бойових завдань. В подальшому, 06.05.2024 року, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №288 відповідно до якого за порушення вимог статей 11, 16, 59, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_6 полковника ОСОБА_1 , внаслідок бездіяльності якого впродовж терміну перебування на посаді командира військової частини НОМЕР_3 з 12 лютого 2022 року по 30 січня 2024 року не приймались в повному обсязі і порядку, визначеному чинним законодавством, правові рішення щодо списання втраченого військового майна притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність». Даний наказ прийнято за результатом службового розслідування. Згідно описової частини розслідування, позивача притягнуто до відповідальності через самоусунення від виконання посадових обов'язків командира військової частини щодо списання втраченого військового майна. Позивач вважає вищезазначені накази незаконними та такими які повинні бути скасовані судом, внаслідок чого звернувся до суду.
Ухвалою суду від 11.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово. У вказаній ухвалі суд зобов'язав відповідача надати усі докази, які стали підставою для винесення оскаржуваних наказів.
Представник Військової частини НОМЕР_2 подав до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечив, зазначив, що наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 22 січня 2024 року № 30 агд повністю відповідає вимогам законодавства, підзаконних нормативно правових актів, містить всі необхідні відомості щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та складений з дотриманням вимог, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування. Наказ є обґрунтованим та вмотивованим, тобто командиром Військової частини НОМЕР_2 наведено конкретні підстави його прийняття, переконливі та зрозумілі мотиви прийняття, дисциплінарне стягнення на позивача накладене об'єктивно, у визначені терміни та в межах дисциплінарних прав командира Військової частини НОМЕР_2 .
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 надати до суду в п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали належним чином завірені копії актів службових розслідувань разом з усіма додатками до них, на підставі яких приймались оскаржувані накази.
На виконання ухвали суду відповідачем Військовою частиною НОМЕР_2 надано акт службового розслідування з усіма додатками, на підставі якого видано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 22 січня 2024 року № 30 агд.
Ухвалою від 01.11.2024 суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_2 надати до суду належним чином завірені копії документів (читабельного виду), зокрема, Акту від 26.12.2023 з додатками до нього, та виконати вимоги ухвали суду від 11.09.2024; зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 виконати вимоги ухвали суду від 11.09.2024 та ухвали суду від 14.10.2024, а саме, надати до суду матеріали, на підставі яких був прийнятий наказ №288 від 06.05.2024 (акт службового розслідування разом з усіма додатками до них, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ) та відзив на позов.
12.12.2024 на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що при накладенні дисциплінарного стягнення позивачу, командири військових частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не вийшли за рамки своїх прав, передбачених статтями 83-87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а при обранні виду дисциплінарного стягнення - статтями 7, 8, 12, 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Таким чином твердження позивача про недотримання командирами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень не знайшли свого підтвердження. З огляду на вищенаведене, позовні вимоги, щодо визнання протиправними та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.01.2024 №30агд “Про результати службового розслідування», в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення сувора догана та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.05.2024 №288 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність є безпідставними і необґрунтованими.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач - полковник ОСОБА_1 , з 12 травня 2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 на посадах начальника штабу - першого заступника командира військової частини, в подальшому командира Військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №630 від 27.12.2023 призначено провести службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли невиконанню бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.12.2023 №20021, та встановлення ступеня вини посадових осіб військових частин НОМЕР_5 , НОМЕР_3 дії чи бездіяльність яких призвели до вчинення правопорушення, яке було розпочато 27.12.2023 та закінчено 18.01.2024.
За результатами проведення службового розслідування комісією складено та підписано Акт службового розслідування, у якому зафіксовано, що командиру Військової частини НОМЕР_5 19.12.2023 надійшло бойове розпорядження тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №3112 дск з завданням до 24:00 25 грудня військовій частині НОМЕР_5 здійснити переміщення з району відповідальності ТГр "Житомир" в район зосередження Константинівка (Краматорський район, Донецької області) та перейти в оперативне підпорядкування ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Переміщення в район зосередження Константинівка здійснити комбінованим способом з використанням залізничного транспорту та автомобільними колонами. Готовність до завантаження батальйону 26.12.2023. 20 грудня 2023 року надійшло бойове розпорядження №3121 дск, яке уточнювало час здійснення переміщення в район Константинівка ( АДРЕСА_1 ), а саме 24:00 28.12.2023.
Начальник штабу ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " полковник ОСОБА_2 надіслав телеграму на ім'я начальника регіонального управління Сил ТрО " ІНФОРМАЦІЯ_5 " від 26.12.2023 де він повідомляє, що командири 1, 2, 3 стрілецьких рот та рота вогневої підтримки військовій частині НОМЕР_5 відмовляються виконувати завдання переміщення в район Константинівка (Донецької області) і цю відмову вони аргументують низьким морально - психологічним станом, недостатньою укомплектованістю особовим складом та ОВТ і в тому, що не весь особовий склад використав відпустки. Також в телеграмі повідомлено про реагування командування ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " на зрив переміщення Військової части НОМЕР_5 в АДРЕСА_1 ) та розгляд питання щодо переміщення батальйону до ТГр "Рівне".
Для вивчення стану справ та прийняття участі в огляді готовності у після виконання заходів відновлення боєздатності у військової частини НОМЕР_5 перебувала робоча група від регіонального управління Сил ТрО " ІНФОРМАЦІЯ_5 ". 26 грудня 2023 року, старший робочої групи полковник ОСОБА_3 , доповів рапортом на ім'я начальника регіонального управління Сил ТрО " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", що 1, 2, 3 стрілецькі роти, рота вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_5 не здійснили завантаження на військовий ешелон, а також що заходи відновлення проведенні тільки зі зведеною ротою (батареєю) включно, в зв'язку з неукомплектованістю батальйону особовим складом, переформатування підрозділів не проведено, підготовка до переміщення батальйону проведена незадовільно, і що керівництво підрозділами командуванням батальйону втрачено та контроль відсутній. Про невиконання бойового розпорядження батальйоном полковник ОСОБА_3 клопотав перед начальником регіонального управління Сил ТрО " ІНФОРМАЦІЯ_5 " щодо проведення службового розслідування за наведеними фактами.
Полковник ОСОБА_1 , командир Військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , освіта вища, громадянин України, у ЗС України з 1982 року.
Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась:
Неправомірні дії полковника ОСОБА_1 полягають в тому, що він, перебуваючи на посаді командира Військової частини НОМЕР_3 , несвоєчасно і неякісно укомплектовував особовим складом, озброєнням, боєприпасами та військовою технікою, не здійснено ремонт військової техніки, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком "персонал", на низькому рівні проведено підготовку підрозділів, низький рівень морально - психологічного забезпечення, що призвело до не здатності виконання нею завдань за призначенням після заходів відновлення боєздатності, чим порушив вимоги статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та статей 1-5 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою полковника ОСОБА_1 та подією, що трапилася - наявний.
Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в пунктах 3.1 - 3.6 акту службового розслідування.
Вина військовослужбовця:
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі недбалості.
Своїми діями командир Військової частини НОМЕР_3 полковник ОСОБА_4 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість та безвідповідальне ставлення військовослужбовця до військової служби.
За підсумком з'ясованих у ході проведення службового розслідування обставин, начальником командного центру Військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_5 зроблено висновки щодо кожного з причетних посадових осіб військової частини, та надано пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності, в тому числі і щодо позивача, а саме: за порушення вимог статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до статей 1 - 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, командира військової частини НОМЕР_3 , полковника ОСОБА_1 внаслідок дій та бездіяльності якого Військова частина НОМЕР_5 була несвоєчасно і неякісно укомплектована особовим складом, озброєнням, боєприпасами та військовою технікою, не здійснено ремонт військової техніки, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком "персонал", на низькому рівні проведено підготовку підрозділів, низький рівень морально-психологічного забезпечення, що призвело до не здатності виконання нею завдань за призначенням після заходів відновлення боєздатності, притягнути до дисциплінарної відповідальності та адміністративної та відповідальності, передбаченої статтею 172 - 15 Кодексу України про адміністративну відповідальність.
За результатами розгляду вказаного акта та матеріалів службового розслідування, командиром Військової частини НОМЕР_2 винесено наказ №30агд від 22.01.2023, яким за порушення статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статей 1 - 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ командира Військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_1 , внаслідок дій та бездіяльності якого Військова частина НОМЕР_5 була несвоєчасно і неякісно укомплектована особовим складом, озброєнням, боєприпасами та військовою технікою, не здійснено ремонт військової техніки, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком "персонал", на низькому рівні проведено підготовку підрозділів, низький рівень морально-психологічного забезпечення, що призвело до не здатності виконання нею завдань за призначенням після заходів відновлення боєздатності, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.02.2024 №68 агд "Про призначення службового розслідування" та згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2024 №88 агд "Про продовження термінів проведення службового розслідування" проведено службове розслідування за фактами не прийнятих рішень щодо списання військового майна та техніки, які виявлені під час приймання та здавання посади командира Військової частини НОМЕР_3 , а також встановлення винних осіб та ступеня їх вини. Службове розслідування було розпочато 16.02.2024 та закінчено 31.03.2024. Для проведення вказаного службового розслідування призначено комісію в складі трьох осіб.
За результатами проведення службового розслідування комісією складено та підписано Акт службового розслідування, у якому зафіксовано, що 12.02.2024 при здійсненні прийому-передачі посади командира Військової частини НОМЕР_3 встановлено, що командиром Військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_6 не прийнято рішень щодо списання військового майна на суму 31261997,12 грн.
Встановлено, що командиром Військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_1 всупереч вимог наказів Міністерства оборони №№ 81, 608, 300, 440 та своїх посадових обов'язків впродовж терміну перебування на посаді з 12.02.2022 по 30.01.2024 не приймались в повному обсязі і в порядку, визначеному чинним законодавством, правові рішення щодо списання втраченого військового майна. Це підтверджується відсутністю наказів командира Військової частини НОМЕР_3 про призначення службових розслідувань щодо втрат військового майна на суму 465 382 02,86 грн. та наказів командира Військової частини НОМЕР_3 про результати службових розслідувань (включно за клопотаннями командирів підпорядкованих військових частин) з прийняттям рішень щодо внесення відомостей про втрати військового майна до книги обліку нестач військової частини НОМЕР_3 та до книги обліку втрат відповідної служби військової частини НОМЕР_3 з призначенням відповідальної особи по підготовці матеріалів для подальшого списання втрат військового майна встановленим порядком.
Так в ході службового розслідування встановлено, що командиром Військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_1 не прийнято рішень по списанню військового майна в управлінні Військової частини НОМЕР_3 та підпорядкованих військових частинах:
1. Військова частина НОМЕР_3 (управління) - на суму 7920813,48 грн.;
2. Військова частина НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 батальйон) - на суму 19116299,71 грн.;
3. Військова частина НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 батальйон) - на суму 1775904,06 грн.;
4. Військова частина НОМЕР_5 ( НОМЕР_11 батальйон) - на суму 9949058,14 грн.
Встановлено, що командиром Військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_1 всупереч вимог наказів Міністерства оборони №№ 81, 608, 300, 440 та своїх посадових обов'язків впродовж терміну перебування на посаді з 12.02.2022 по 30.01.2024 не здійснювався та не організовувався контроль за виконанням прийнятих рішень щодо списання втрат військового майна, внаслідок чого виникла суперечність у відомостях внесених до книги обліку нестач Військової частини НОМЕР_3 та внесених до книг обліку втрат наступних служб Військової частини НОМЕР_3 :
1. Медична служба Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 69993,00 грн.;
2. Автомобільна служба Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 42978,03 грн.;
3. Служба інфраструктурного забезпечення Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 210,00 грн.;
4. Служба зв'язку Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 59110,18 грн.;
5. Продовольча служба Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 38157,58 грн.;
6. Речова служба Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 3077106,99 грн.;
7. Служба ракетно-артилерійського озброєння Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 7150460,66 грн.;
8. Служби сил підтримки Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 60802,85 грн.
За підсумком з'ясованих у ході проведення службового розслідування обставин, комісією зроблено висновки щодо кожного з причетних посадових осіб військової частини, та надано пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності, в тому числі і щодо позивача, а саме: за самоусунення від виконання посадових обов'язків командира бригади щодо списання втраченого військового майна полковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності.
За результатами розгляду вказаного акта та матеріалів службового розслідування, командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) винесено наказ №288 від 06.05.2024 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" яким зазначено за порушення вимог статей 11, 16, 59, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу Військової частини НОМЕР_6 полковника ОСОБА_1 , внаслідок бездіяльності якого впродовж терміну перебування на посаді командира Військової частини НОМЕР_3 з 12.02.2022 по 30.01.2024 не приймались в повному обсязі і порядку, визначеному чинним законодавством, правові рішення щодо списання втраченого військового майна, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову невідповідність".
Позивач вважає незаконними накази командира Військової частини НОМЕР_2 №30агд від 22.01.2023 та командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №288 від 06.05.2024 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України з 24.02.2022 продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, що триває по даний час.
Спірні відносини врегульовано законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999, «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017.
Так, відносини щодо проходження військовослужбовцями військової служби врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232).
Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Відповідно статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до правових норм, зазначених в статтях 4, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно із статтею 8 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Згідно з статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
При цьому, нормами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно частини 1 статті 30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Статтею 36 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Відповідно до статті 58 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Згідно абзаців 2, 4, 5, 7 статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.
Відповідно до статті 66 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.
Згідно статті 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир бригади зобов'язаний: підтримувати бригаду у бойовій та мобілізаційній готовності; керувати бойовою підготовкою і вихованням особового складу; забезпечувати збереження озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів бригади, їх своєчасне поповнення до визначених норм; керувати розробленням і виконанням планів бойової та мобілізаційної готовності і бойової підготовки, особисто розробляти план раптової перевірки бойової готовності; своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки та професійної діяльності військовослужбовців, організації заходів з морально-психологічного забезпечення; проводити навчання з батальйонами, вести підготовку штабу, проводити заняття з командирами батальйонів, рот, з їх заступниками та начальниками родів військ і служб (на кораблі - з помічниками, заступниками, командирами бойових частин і начальниками служб); проводити контрольні заняття з підрозділами після закінчення їх бойового злагодження; щомісяця і по закінченні певного періоду навчання і навчального року підбивати підсумки бойової підготовки й стану військової та виконавської дисципліни; керувати добором кандидатів для зарахування на військову службу за контрактом, а також розподілом за підрозділами поповнення, яке прибуло до бригади, вручення йому озброєння і техніки, приводити нове поповнення до Військової присяги згідно з додатками 1, 4 і 5 до цього Статуту; знати про дійсний стан справ у підрозділах бригади і здійснювати контроль за забезпеченням охорони державної таємниці; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського складу бригади, головного сержанта бригади та головних сержантів підрозділів, до роти включно, постійно проводити з офіцерами роботу щодо їх військового виховання та вдосконалення професійної підготовки; встановлювати розпорядок дня та вимагати підтримання внутрішнього порядку; особисто керувати кадровою роботою, затверджувати кандидатів на вищі посади та для вступу до військових навчальних закладів; знати стан укомплектованості підрозділів бригади та вживати заходів до підвищення її рівня, організовувати ефективне та раціональне службове використання підготовленого особового складу, який надходить на комплектування бригади; затверджувати розкладку продуктів на тиждень, організовувати щоденний контроль за якістю приготування та повнотою видачі їжі для особового складу, не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти якість приготування їжі; не менше ніж двічі на рік проводити огляд, планові та раптові перевірки наявності, стану, збереження і правильного використання озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального, інших матеріальних засобів, їх бойової готовності з оголошенням результатів перевірок наказом по військовій частині (командирові корабля не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд озброєння, боєприпасів і технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля), при виявленні фактів нестач (втрати), надлишків, псування, розкрадання майна призначати розслідування; керувати правовим вихованням військовослужбовців бригади, у разі вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення негайно повідомляти про його вчинення органу досудового розслідування; знати справжній стан військової дисципліни в бригаді, вживати заходів для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, негайно доповідати старшому командирові (начальникові) про події, кримінальні правопорушення, адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією та військові адміністративні правопорушення в бригаді і повідомляти про них відповідного прокурора (у разі належності бригади до Збройних Сил України повідомляти також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку), особисто з'ясовувати причини катастрофи та інших випадків, пов'язаних із загибеллю людей чи з іншими тяжкими наслідками; вживати заходів для створення атмосфери відвертості та взаємної довіри між військовослужбовцями у підрозділах, нетерпимості до недоліків, байдужості та пасивності; визначати дні й години приймання особового складу та відвідувачів з особистих питань не менше ніж двічі на місяць, а для прибулих з інших населених пунктів - у зручний для них і командира час; на прохання батьків військовослужбовців знайомити їх із життям і побутом особового складу підрозділів; визначати заходи безпеки і здійснювати контроль за їх додержанням (командирові корабля, крім того, вживати заходів для забезпечення живучості корабля та безпеки його плавання); перед початком навчального року (періоду навчання) видавати письмовий наказ з питань організації бойової підготовки, вартової та внутрішньої служб; щоденно видавати письмові накази по стройовій частині, а у разі потреби - з питань бойової підготовки, окремо по тилу, технічній частині та службі ракетно-артилерійського озброєння; організовувати охорону військової частини (корабля), контроль за несенням вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб, не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти стан їх несення; здійснювати планові та раптові перевірки, організовувати щорічне проведення інвентаризації матеріальних засобів у службах, керувати роботою внутрішніх комісій, що проводять такі перевірки; керувати фінансовою діяльністю бригади, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом; організувати бухгалтерський облік військового майна (у тому числі непорушного запасу) та знати вартість утримання військової частини; забезпечувати збереження коштів під час доставляння їх з установи банку до бригади та в інших випадках; для доставляння коштів надавати транспорт і озброєну охорону; організовувати внутрішній фінансовий контроль і особисто, не пізніше наступного дня, перевіряти оприбуткування коштів за журналом ведення обліку готівки, одержаної в установі банку, про що робити в цьому журналі відмітку; не менше ніж один раз на місяць проводити раптову перевірку наявності грошових сум і цінностей в грошовому ящику (касі), за результатами перевірки робити відмітку у відповідному журналі; вживати заходів до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині; забезпечувати правильне утримання й експлуатацію казарм, житлового фонду та інших споруд на території військової частини, а також їх пожежну безпеку (на кораблі - оглядати житлові та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля); організовувати забезпечення сприятливих для здоров'я військовослужбовців умов служби, підготовки, побуту та відпочинку; дотримання санітарних норм і правил, виконання військовослужбовцями правил особистої та колективної гігієни, піклуватися про здоров'я підлеглих, вживати всіх необхідних заходів для їх фізичного зміцнення, попередження та профілактики травматизму і професійних захворювань; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; вживати заходів для охорони довкілля й раціонального використання природних ресурсів у районі розташування військової частини, під час проведення навчань та інших заходів бойової підготовки, повсякденної діяльності.
Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Водночас, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України №551-XIV від 24.03.1999 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно абзаців 1-6 статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом:
виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;
особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;
формування правової культури військовослужбовців;
умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.
Згідно абзаців 1, 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Згідно статей 45, 48, 83, 84 та 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.
На військовослужбовця можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження у посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу;
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність.
Прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглого може передувати службове розслідування.
Якщо вину повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення і обрання його виду враховується характер і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань військовослужбовця.
Згідно до вимог статті 94 Дисциплінарного статуту встановлено, що старший командир, зокрема, має право накласти своєю владою більш суворі стягнення.
Із системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства слідує, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є порушення військової дисципліни, а саме: невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 (далі - Порядок №608).
Пунктом 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: - неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; - причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; - порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; - причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до вимог пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 передбачає, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно з пунктами 1, 5, 6 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Судом встановлено, що позивач, полковник ОСОБА_1 , з 12 травня 2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 на посадах начальника штабу - першого заступника командира військової частини, в подальшому командира Військової частини НОМЕР_3 .
З матеріалів справи слідує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №630 від 27.12.2023 призначено провести службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли невиконанню бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.12.2023 №20021, та встановлення ступеня вини посадових осіб військових частин НОМЕР_5 , НОМЕР_3 дії чи бездіяльність яких призвели до вчинення правопорушення, яке було розпочато 27.12.2023 та закінчено 18.01.2024.
За результатами проведення службового розслідування комісією складено та підписано Акт службового розслідування, у якому зафіксовано, що командиру Військової частини НОМЕР_5 19.12.2023 надійшло бойове розпорядження тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №3112 дск з завданням до 24:00 25 грудня військовій частині НОМЕР_5 здійснити переміщення з району відповідальності ТГр "Житомир" в район зосередження Константинівка (Краматорський район, Донецької області) та перейти в оперативне підпорядкування ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Переміщення в район зосередження Константинівка здійснити комбінованим способом з використанням залізничного транспорту та автомобільними колонами. Готовність до завантаження батальйону 26.12.2023. 20 грудня 2023 року надійшло бойове розпорядження №3121 дск, яке уточнювало час здійснення переміщення в район Константинівка ( АДРЕСА_1 ), а саме 24:00 28.12.2023.
Начальник штабу ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " полковник ОСОБА_2 надіслав телеграму на ім'я начальника регіонального управління Сил ТрО " ІНФОРМАЦІЯ_5 " від 26.12.2023 де він повідомляє, що командири 1, 2, 3 стрілецьких рот та рота вогневої підтримки військовій частині НОМЕР_5 відмовляються виконувати завдання переміщення в район Константинівка (Донецької області) і цю відмову вони аргументують низьким морально - психологічним станом, недостатньою укомплектованістю особовим складом та ОВТ і в тому, що не весь особовий склад використав відпустки. Також в телеграмі повідомлено про реагування командування ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " на зрив переміщення Військової части НОМЕР_5 в АДРЕСА_1 ) та розгляд питання щодо переміщення батальйону до ТГр "Рівне".
Для вивчення стану справ та прийняття участі в огляді готовності у після виконання заходів відновлення боєздатності у військової частини НОМЕР_5 перебувала робоча група від регіонального управління Сил ТрО " ІНФОРМАЦІЯ_5 ". 26 грудня 2023 року, старший робочої групи полковник ОСОБА_3 , доповів рапортом на ім'я начальника регіонального управління Сил ТрО " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", що 1, 2, 3 стрілецькі роти, рота вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_5 не здійснили завантаження на військовий ешелон, а також що заходи відновлення проведенні тільки зі зведеною ротою (батареєю) включно, в зв'язку з неукомплектованістю батальйону особовим складом, переформатування підрозділів не проведено, підготовка до переміщення батальйону проведена незадовільно, і що керівництво підрозділами командуванням батальйону втрачено та контроль відсутній. Про невиконання бойового розпорядження батальйоном полковник ОСОБА_3 клопотав перед начальником регіонального управління Сил ТрО " ІНФОРМАЦІЯ_5 " щодо проведення службового розслідування за наведеними фактами.
У відповідності до пунктів 1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
У відповідності до пункту 3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
З матеріалів справи слідує, що службовим розслідуванням, за результатами вивчення документів встановлено, що неправомірні дії полковника ОСОБА_1 полягають в тому, що він, перебуваючи на посаді командира Військової частини НОМЕР_3 , несвоєчасно і неякісно укомплектовував особовим складом, озброєнням, боєприпасами та військовою технікою, не здійснено ремонт військової техніки, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком "персонал", на низькому рівні проведено підготовку підрозділів, низький рівень морально - психологічного забезпечення, що призвело до не здатності виконання нею завдань за призначенням після заходів відновлення боєздатності, чим порушив вимоги статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та статей 1-5 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
За підсумком з'ясованих у ході проведення службового розслідування обставин, начальником командного центру Військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_5 зроблено висновки щодо кожного з причетних посадових осіб військової частини, та надано пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності, в тому числі і щодо позивача, а саме: за порушення вимог статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до статей 1 - 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, командира військової частини НОМЕР_3 , полковника ОСОБА_1 внаслідок дій та бездіяльності якого Військова частина НОМЕР_5 була несвоєчасно і неякісно укомплектована особовим складом, озброєнням, боєприпасами та військовою технікою, не здійснено ремонт військової техніки, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком "персонал", на низькому рівні проведено підготовку підрозділів, низький рівень морально-психологічного забезпечення, що призвело до не здатності виконання нею завдань за призначенням після заходів відновлення боєздатності, притягнути до дисциплінарної відповідальності та адміністративної та відповідальності, передбаченої статтею 172 - 15 Кодексу України про адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки, відповідає саме командира військової частини.
Позивач - полковник ОСОБА_1 , перебував на посаді командира Військової частини НОМЕР_3 .
Жодного документального підтвердження проведених позивачем заходів щодо своєчасного і якісного укомплектування особового складу, озброєнням, боєприпасами та військовою технікою, проведення ремонту військової техніки, проведення заходів підготовки за напрямком "персонал", проведення підготовки підрозділів, вивчення та аналізу морально-психологічного стану підрозділів Військової частини НОМЕР_3 сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Як вже зазначалось судом у Порядку №608 закріплено право військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, під час проведення службового розслідування, позивач надавав письмові пояснення, які знаходяться в матеріалах службового розслідування та містяться в матеріалах справи. Тобто, про хід проведення службового розслідування позивачу було відомо.
Окрім того, позивач не був позбавлений права, визначеного пунктом 3 Розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань в Збройних Силах України від 21.11.2017 № 608, на звернення з письмовим рапортом щодо ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення.
Водночас, доказів того, що позивач звертався з письмовим рапортом щодо ознайомлення з висновками службового розслідування, як і доказів, що йому було відмовлено відповідачем у реалізації цього права, матеріали справи не містять.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, Розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №30агд від 22.01.2023, за порушення вимог статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статей 1 - 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ командира Військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_1 , внаслідок дій та бездіяльності якого Військова частина НОМЕР_5 була несвоєчасно і неякісно укомплектована особовим складом, озброєнням, боєприпасами та військовою технікою, не здійснено ремонт військової техніки, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком "персонал", на низькому рівні проведено підготовку підрозділів, низький рівень морально-психологічного забезпечення, що призвело до не здатності виконання нею завдань за призначенням після заходів відновлення боєздатності, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана.
Відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу також враховано службову характеристику, згідно якою позивач визнаний таким, що не відповідає займаній посаді та по службовій діяльності охарактеризований негативно.
Отже, оцінивши в сукупності докази у справі, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, суд встановив, що командир Військової частини НОМЕР_2 , приймаючи спірний наказ №30агд від 22.01.2023, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Надаючи оцінку правомірності накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про службову невідповідність (наказ №288 від 06.05.2024 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності") суд зазначає наступне.
Як встановлено судом під час розгляду справи на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.02.2024 №68 агд "Про призначення службового розслідування" та згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2024 №88 агд "Про продовження термінів проведення службового розслідування" проведено службове розслідування за фактами не прийнятих рішень щодо списання військового майна та техніки, які виявлені під час приймання та здавання посади командира Військової частини НОМЕР_3 , яку займав позивач - ОСОБА_1 , а також встановлення винних осіб та ступеня їх вини.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що командиром Військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_6 не прийнято рішень щодо списання військового майна на суму 31261997,12 грн., а саме, всупереч вимог наказів Міністерства оборони №№ 81, 608, 300, 440 та своїх посадових обов'язків впродовж терміну перебування на посаді з 12.02.2022 по 30.01.2024 не приймались в повному обсязі і в порядку, визначеному чинним законодавством, правові рішення щодо списання втраченого військового майна. Даний факт підтверджено відсутністю наказів командира Військової частини НОМЕР_3 про призначення службових розслідувань щодо втрат військового майна на суму 465 382 02,86 грн. та наказів командира Військової частини НОМЕР_3 про результати службових розслідувань (включно за клопотаннями командирів підпорядкованих військових частин) з прийняттям рішень щодо внесення відомостей про втрати військового майна до книги обліку нестач військової частини НОМЕР_3 та до книги обліку втрат відповідної служби військової частини НОМЕР_3 з призначенням відповідальної особи по підготовці матеріалів для подальшого списання втрат військового майна встановленим порядком.
Так в ході службового розслідування встановлено, що командиром Військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_1 не прийнято рішень по списанню військового майна в управлінні Військової частини НОМЕР_3 та підпорядкованих військових частинах:
1. Військова частина НОМЕР_3 (управління) - на суму 7920813,48 грн.;
2. Військова частина НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 батальйон) - на суму 19116299,71 грн.;
3. Військова частина НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 батальйон) - на суму 1775904,06 грн.;
4. Військова частина НОМЕР_5 ( НОМЕР_11 батальйон) - на суму 9949058,14 грн.
Встановлено, що командиром Військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_1 всупереч вимог наказів Міністерства оборони №№ 81, 608, 300, 440 та своїх посадових обов'язків впродовж терміну перебування на посаді з 12.02.2022 по 30.01.2024 не здійснювався та не організовувався контроль за виконанням прийнятих рішень щодо списання втрат військового майна, внаслідок чого виникла суперечність у відомостях внесених до книги обліку нестач Військової частини НОМЕР_3 та внесених до книг обліку втрат наступних служб Військової частини НОМЕР_3 :
1. Медична служба Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 69993,00 грн.;
2. Автомобільна служба Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 42978,03 грн.;
3. Служба інфраструктурного забезпечення Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 210,00 грн.;
4. Служба зв'язку Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 59110,18 грн.;
5. Продовольча служба Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 38157,58 грн.;
6. Речова служба Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 3077106,99 грн.;
7. Служба ракетно-артилерійського озброєння Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 7150460,66 грн.;
8. Служби сил підтримки Військової частини НОМЕР_3 сума розбіжностей: 60802,85 грн.
За підсумком з'ясованих у ході проведення службового розслідування обставин, комісією зроблено висновки щодо кожного з причетних посадових осіб військової частини, та надано пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності, в тому числі і щодо позивача, а саме: за самоусунення від виконання посадових обов'язків командира бригади щодо списання втраченого військового майна полковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності, враховуючи обставини скоєння правопорушення, ступінь вини, попередню поведінку порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовці, які порушують військову дисципліну або громадський порядок, мають притягатися до дисциплінарної відповідальності. На них можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Так, відповідно пункту «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗС України до позивача може бути застосоване дисциплінарне стягнення - «попередження про службову невідповідність».
Судом встановлено, що з урахуванням зазначених вимог і обмежень, командиром Військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення накласти на позивача дисциплінарне стягнення - «попередження про службову невідповідність», про що командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) винесено наказ №288 від 06.05.2024 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" яким зазначено, що за порушення вимог статей 11, 16, 59, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу Військової частини НОМЕР_6 полковника ОСОБА_1 , внаслідок бездіяльності якого впродовж терміну перебування на посаді командира Військової частини НОМЕР_3 з 12.02.2022 по 30.01.2024 не приймались в повному обсязі і порядку, визначеному чинним законодавством, правові рішення щодо списання втраченого військового майна, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову невідповідність".
Підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
В даному випадку підставою для притягнення командиром Військової частини НОМЕР_1 позивача до дисциплінарної відповідальності за невжиття протягом лютого 2022 - січня 2024 року заходів для списання втраченого майна бригади стало клопотання командира Військової частини НОМЕР_2 № 1454/22/3184 від 08.04.2024 (вх. №30957 від 08.04.2024 року) за наслідками проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.02.2024 №68агд “Про призначення службового розслідування» та на підставі акту службового розслідування, оскільки позивач вибув з підпорядкування командира вказаної частини та з 30.01.2024 року був призначений на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу Військової частини НОМЕР_6 , яка перебуває в прямому підпорядкуванні командира Військової частини НОМЕР_1 , в зв'язку з чим саме командир Військової частини НОМЕР_1 володіє достатньою дисциплінарною владою щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2021 у справі №460/2869/18, яку суд враховує в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що невиконання позивачем своїх функціональних обов'язків доведено належними та допустимими доказами.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам вчиненого дисциплінарного проступку позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено.
Відтак, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірним та обґрунтованим, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді "попередження про неповну службову відповідність" є співмірним до вчиненого проступку.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі №240/44051/21, від 28 червня 2023 року у справі №640/20223/20 та інших.
З підстав викладеного вище суд погоджується із правомірністю винесення наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №30агд від 22.01.2023"Про результати службового розслідування" та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №288 від 06.05.2024 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача і, як наслідок, відмови у задоволенні позовних вимог.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно із частинами першою-другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача та кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", судом не вирішується питання про розподіл судових витрат за правилами статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_12 )
Відповідачі:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_13 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_14 )
Головуючий суддя І.І. Тарновецький