Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 лютого 2025 р. справа №520/1089/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григорова Д.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013, код ЄДРПОУ21318350) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області від 09.10.2024р. №204750016545;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024р. №241 в розмірі 72%, виходячи з розміру суддівської винагороди 369037,50 грн. з 1 січня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Другим апеляційним адміністративним судом було надано довідку про розмір суддівської винагороди позивача станом на 01 січня 2024 року. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогою здійснити перерахунок довічного грошового утримання згідно вказаної довідки.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 09.10.2024р. було прийнято рішення №204750016545 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання судді, що порушує право позивача на вільне володіння своїм майном у вигляді щомісячного довічного утримання судді.
Ухвалою суду від 23.01.2025р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що Управління у спірних правовідносинах діяло згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", а також про можливість надати до суду відзив на позовну заяву у визначений судом строк, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався без зазначення причин неподання відзиву.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківський області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Другим апеляційним адміністративним судом було надано довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року №241 від 17.09.2024р.
02.10.2024р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою для перерахунку довічного грошового утримання, в якій просив здійснити перерахунок з 01.01.2024р. у розмірі 72% від суми грошового забезпечення визначеного в довідці №241 від 17.09.2024р., виданої Другим апеляційним адміністративним судом.
Заява позивача була розглянута ГУ Пенсійного фонду в Хмельницькій області з урахуванням принципу екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 25.11.2005р. № 22-1 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.10.2024р. №204750016545 було відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання судді з посиланням на відсутність правових підстав здійснення такого перерахунку.
Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з позовом в цій справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних І культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від б до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Частиною 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зауважити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Тобто, цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн., в той же час за цим Законом прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 складає 3028 грн.
Зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», як і Закон України «Про державний бюджет на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі N9140/5481/22 та від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є неправомірним.
У постанові від 13.09.2023р. по справі №240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
З урахуванням зазначеного, підстава відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною. Органи пенсійного фонду зобов'язані були здійснити перерахунок, виходячи з встановленого з 1 січня 2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн.
Згідно зазначеного Порядку (п. 6) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Відповідно до абзацу 2 пункту б розділу IV Порядку №3-1 звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/ довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу "Дія" з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Згідно п. 9 Порядку 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок, тобто в даному випадку з 01 січня 2024.
З урахуванням викладеного позовні вимоги вбачаються обґрунтованими, а оскаржуване рішення є протиправним, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди з 1 січня 2024 року, а також зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум відповідає меті щоб спір між сторонами був остаточно вирішений, за відсутності доведення з боку відповідача наявності в нього дискреційних повноважень з означеного питання.
При цьому суд ураховує, що питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів.
Зокрема, у рішенні від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Вказані висновки відповідають висновкам Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Оскільки нових заяв про перерахунок довічного грошового утримання судді позивачем не подавалося, здійснити такий перерахунок на підставі поданої заяви має ГУ ПФУ в Хмельницькій області, як орган, на розгляді якого перебуває подана заява. Дії з виплати перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці має здійснити ГУ ПФУ в Харківській області, як орган, на обліку в якому перебуває позивач.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Оскільки витрат по сплаті судового збору за подання цього позову позивач не здійснив, то відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору на підставі статті 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області від 09.10.2024р. №204750016545.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 №241 в розмірі 72%, виходячи з розміру суддівської винагороди 369037,50 грн. з 1 січня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров