Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
27.02.2025 № 520/2414/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, оформлену листом від 10.10.2024 № 11-04-03928, у включенні до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об'єкта права державної власності - будівлі, загальною площею 58,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях прийняти рішення щодо включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об'єкта права державної власності - будівлі, загальною площею 58,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 07.02.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно- владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ, суд має виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, оформлену листом від 10.10.2024 № 11-04-03928, у включенні до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об'єкта права державної власності - будівлі, загальною площею 58,4 кв.м., розташованої за адресою: Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Сваловичі, вул. Центральна, б. 20а, та зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях прийняти рішення щодо включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об'єкта права державної власності - будівлі, загальною площею 58,4 кв.м., розташованої за адресою: Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Сваловичі, вул. Центральна, б. 20а.
Тобто, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з вказаними діями відповідача щодо приватизації об'єкта державної власності - будівлі, загальною площею 58,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
За приписами статті 4 цього Закону одним із завдань Фонду державного майна є управління об'єктами державної власності.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» до повноважень Фонду держмайна належить здійснення повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контроль діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; прийняття рішення про приватизацію; здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації.
З наведених норм убачається, що у правовідносинах приватизації Фонд державного майна України виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам.
Спори щодо реалізації таких функцій та відчуження майна на користь інших осіб не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 4 КАС України, з огляду на те, що Фонд держмайна у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій, а реалізує повноваження власника майна, що свідчить про приватно-правовий характер цього спору.
Частиною 1 статті 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України), крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір про включення об'єктів права державної власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Суд зазначає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
Вказана позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 805/2495/17-а та від 25.03.2020 у справі № 826/11186/18, в яких Велика Палата скасувала рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі, оскільки спір у правовідносинах, що є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція також міститься, зокрема, у постановах Верховного Суд від 24.04.2019 у справі №826/6396/17, від 20.05.2019 у справі № 815/5631/15, від 06.11.2019 у справі №826/367/16, від 15.11.2019 у справі № 816/460/16 та від 16.06.2020 у справі № 260/374/19.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №520/2414/25.
Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН