Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 лютого 2025 р. № 520/11276/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 50,с-ще Кегичівка, Харківська обл., Красноградський р-н,64003, код ЄДРПОУ 04396963), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кегичівської селищної ради за №8481від 12 квітня 2024р. LХІХ сесії VIII скликання про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 6323183000:01:000:0309, 6323183000:01:000:0310 що знаходяться (в межах Кегичівської селищної ради Красноградського р-ну Харківської обл.);
- зобов'язати Кегичівську селищну раду затвердити технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 6323183000:01:000:0309 та 6323183000:01:000:0310 що знаходяться (в межах Кегичівської селищної ради Красноградського р-ну Харківської обл.).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про відмову у затвердженні технічної документації з землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Представником відповідача надано відзив, де зазначено, що Кегичівською селищною радою прийнято рішення в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням від 17.05.2021 у справі №624/937/21 Кегичівського районого суду Харківської області визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на 5/6 земельної частки (пай) в розмірі 7,50 умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності спілки селян ім. Щорса, с. Нова Парафіївка, Кегичівського району, Харківської області, визначеного Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР №0203724 та право на 5/6 земельної частки (пай) в розмірі 7,50 умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності спілки селян ім. Щорса, с. Нова Парафіївка, Кегичівського району, Харківської області, визначеного Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР №0203725.
Позивач 20.03.2023 звернувся до Кегичівської селищної ради з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації.
Листом від 24.03.2023р. №20-35/7/50 староста звернувся до Кегичівського селищного голови повідомляючи про наявність звернення ОСОБА_1 з заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі та отримання дозволу на розробку технічної документації.
Рішенням Кегичівської селищної ради від 05.05.2023 №7037 ОСОБА_1 у наданні дозволу відмовлено з підстав відсутності заяв решти власників частини земельних часток (паїв) про надання дозволу на виготовлення технічної документації.
З відомостей програмного забезпечення «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, ОСОБА_1 . Рішення Кегичівської селищної ради від 05.05.2023 №7037 не оскаржувалось.
Позивач уклав з Приватним підприємством «ЗЕМСТРОЙ ПРОЕКТ» договір про виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо (встановлення) відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на замовлення позивача.
ОСОБА_1 28.02.2024 звернувся до Кегичівської селищної ради із заявою за вхідним номером 793/04-16, про затвердження проекту технічної документації із землеустрою щодо (встановлення) відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних ділянок з кадастровими номерами 6323183000:01:000:0309 та 6323183000:01:000:0310 та надано оригінал проекту технічної документації.
Рішенням Кегичівської селищної ради від 12 квітня 2024р. за №8481 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 - відмовлено, через відсутність рішення Кегичівської селищної ради про надання дозволу на розробку технічної документації як підстави для розроблення землевпорядної документації.
Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом.
Суд вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходив з такого.
Згідно з Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 720/95, (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).
Тобто, земельна частка (пай) - умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до пункту 21 Земельного кодексу України, установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Відповідно до статті 3 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Разом з тим, з рішення Рішення Кегичівської селищної ради від 05.05.2023 №7037 судом встановлено, що відповідні заяви від інших власників паїв не надходили, що стало підставою для відмови у наданні дозволу на розробку документації. Рішення позивачем не оскаржувалось.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про землеустрій», землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Згідно зі статтею 22 ЗУ «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації);
б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;
в) судових рішень.
Відповідно до положень статті 55 ЗУ «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Відповідно до статті 49-1 ЗУ «Про землеустрій», Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.
Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» .
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають, окрім інших, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до статті 2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Конструкція статті дає чітке розуміння, що рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є еквівалентним до сертифікату про право на земельну частку (пай).
Як вбачається з відповіді Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, позивач звертаючись з заявою про внесення змін до сертифікатів про право на земельну частку (пай), які були втрачені та видачу дублікатів, надав лише копії таких сертифікатів без самого рішення Кегичівського районний суд Харківської області від 17.05.2022 у справі №624/937/21 про визнання права на земельні частки (паї) за втраченими сертифікатами у порядку спадкування.
Внесення змін до сертифікатів передбачено положеннями Постанови КМУ від 12 жовтня 1995 р. N 801 Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), перелік підстав для внесення змін до сертифікатів є відкритим і передбачає заповіт, разом з тим не виключає, зокрема, і рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Статтею 5 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», передбачені такі повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв):
розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Згідно з частинами другою, четвертою статті 13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Відповідно до статті 54-1 ЗУ ««Про місцеве самоврядування в Україні», Староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради.
На старосту поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені законом для сільського, селищного, міського голови.
Староста, зокрема, сприяє жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів. За рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради надає адміністративні послуги та/або виконує окремі завдання адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі утворення такого центру); бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням.
Тобто, власники земельної частки (паю) мають звернутися до органу місцевого самоврядування з заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості та отримання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідної майбутньої земельної ділянки.
Орган місцевого самоврядування на сесії розглядає відповідну заяву та приймає рішення, щодо виділення/не виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості та щодо надання / не надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
На підставі відповідного дозволу у вигляді рішення відповідної ради здійснюється подальша розробка проекту землеустрою, його погодження та затвердження відповідною радою.
Положення статті 7 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зазначають, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.
Суд звертає увагу, що статтю 186-1 Земельного Кодексу було виключено з тексту кодексу, вона передбачала виключне погодження технічної документації з Держеокадастром, наразі таке погодження віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Кегичівської селищної ради з заявою, щодо встановлення меж та виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості за межами населеного пункту на території Кегичівської селищної ради та отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою. Старостою селищної ради заява скерована до селищного голови. До повноважень старости надання відповідних рішень не віднесено, разом з тим, Старостою Кегичівської селищної ради направлено відповідне звернення до Кегичівського селищного голови, з метою сприяння у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів.
Разом з тим, суд наголошує, що звернення селищного старости до селищного голови не є рішенням органу місцевого самоврядування, у розмінні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким надається дозвіл на розробку технічної документації, проектів з землеустрою.
Рішенням Кегичівської селищної ради від 05.05.2023 №7037 у наданні дозволу - відмовлено. Рішення позивачем не оскаржувалось.
Відмовляючи позивачу у затвердженні технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), відповідач зазначив, що у позивача була відсутня сама підстава для розробки документації - рішення органу місцевого самоврядування.
Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передання (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок (Постанова ВС КАС від 03 листопада 2022 року у справі № 420/2218/19 (щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою декільком особам).
Правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14. Зміст статті 79-1 ЗК України свідчить, що метою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має на меті формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Правовим наслідком отримання суб'єктом звернення від уповноваженого органу висновку про погодження проекту землеустрою є виникнення права на оформлення надалі дозвільних документів щодо відведення земельної ділянки у користування (Постанова ВС КАС від 14 листопада 2022 року у справі № 826/17351/17).
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (Постанова ВС КАС від 14 листопада 2022 року у справі № 826/17351/17).
Відтак, оскільки технічна документація подана на затвердження Кегичівській селищній раді, була розроблена без правової підстави визначеної законом - рішення Кегичівської селищної ради про надання відповідного дозволу, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 50,с-ще Кегичівка, Харківська обл., Красноградський р-н,64003, код ЄДРПОУ 04396963) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов