справа № 380/14451/24
26 лютого 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 по невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15.03.2022 по 31.07.2022 у розмірі 71 141,73 грн;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 71141,73 грн за період з 15.03.2022 по 31.07.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 у видачі відповідних наказів та невиплаті ОСОБА_1 245352,56 грн додаткової винагороди за період з 15.03.2022 по 31.07.2022;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 видати відповідні накази на виплату \ ОСОБА_1 245352,56 грн додаткової винагороди за період з 15.03.2022 по 31.07.2022;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 245352,56 грн додаткової винагороди за період з 15.03.2022 по 31.07.2022;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 18365,33 грн 3% річних 44309,2 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 11.07.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалами від 11.07.2024 та від 29.11.2024 суд витребував від відповідача докази.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу з 15.03.2022 по 31.07.2022 заробітню плату та додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що грошове забезпечення та додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу відповідно до норм чинного законодавства. Звертає увагу, що позивач самовільно залишив військову частину.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині від 15.03.2022 № 61 позивача зараховано з 15.03.2022 до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.05.2022 №115 ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив частину та знятий з продовольчого забезпечення.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022 №2306-ОД «Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов, які сприяли ймовірно помилковому поданню сержанта ОСОБА_1 , як такого, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 »:
- період з 03.05.2022 по 07.11.2022 перебування у самовільному залишенню частини ОСОБА_1 вважати не підтвердженим згідно з медичних виписок, а факт самовільного залишення частини в період з 08.07.2022 по 10.07.2022 - встановленим;
- за порушення військової дисципліни та неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_2 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період з 15.03.2022 по 31.07.2
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до положень статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
Крім того, Президент України Указом від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, повєязаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до абзацу другого статті 28 Статуту внутрішньої служби затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає, зокрема, в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до абзацу сімнадцятого частини першої статті 128 Статуту внутрішньої служби солдат зобов'язаний у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Отже, залишати розташування військової частини із службових та/або особистих питань військовослужбовець може лише за згодою свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (стаття 12 Статуту внутрішньої служби).
Згідно зі статтею 254 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Судом встановлено, що на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2022 № 61 позивача зараховано з 15.03.2022 до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.05.2022 №115 ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив частину та знятий з продовольчого забезпечення.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022 №2306-ОД «Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов, які сприяли ймовірно помилковому поданню сержанта ОСОБА_1 , як такого, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 »:
- період з 03.05.2022 по 07.11.2022 перебування у самовільному залишенню частини ОСОБА_1 вважати не підтвердженим згідно з медичних виписок, а факт самовільного залишення частини в період з 08.07.2022 по 10.07.2022 встановленим;
- за порушення військової дисципліни та неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення.
Як видно з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022 №2306-ОД позивачем не повідомленого свого безпосереднього начальника про залишення частини та перебуванні на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до довідки тво фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення, відомості розподілу витрат, виписок з карткового рахунку позивача, суд встановив таке:
- грошове забезпечення та додаткова грошова винагорода за період з березня по квітень 2022 року позивачу нараховано та виплачено.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022№ 6235 позивач отримав 20.04.2022 травму під час захисту Батьківщини.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 795 позивач 21.04.2033 по 23.04.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманою травмою 19.04.2022.
Згідно з виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 01157 позивач з 20.04.2022 по 31.05.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманою травмою 19.04.2022. Рекомендації: переводиться для подальшого лікування в Хмельницьку обласну психіатричну лікарню.
Відповідно до виписки від 07.02.2022 №1848 з 31.03.2022 по 07.07.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги».
Грошове забезпечення за період з 01.05.2022 по 02.05.2022 та з 11.07.2022 нараховано та виплачено в серпні 2022 року.
Грошове забезпечення за період з 03.05.2022 по 07.07.2022 нараховано та виплачено в грудні 2022 року.
Додаткова винагорода нарахована та виплачена з 01.05.2022 виплачена позивачу 26 квітня 2024 року, що підтверджується відомістю розподілу виплат.
З огляду на фактичні обставини справи, судом не встановлено порушення прав позивача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.