справа № 380/14069/24
26 лютого 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов?язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення ОСОБА_1 стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років (спеціального стажу), період проходження ним військової служби у Збройних Силах СРСР з 15.04.1982 по 27.04.1984, а також здійснити нарахування та виплату йому грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою від 08.07.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 13.11.2024 суд витребував докази.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржуване рішення пенсійний орган не зарахував до страхового стажу роботи позивача період проходження військової служби. Відтак, протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що Переліком №909 не передбачено зарахування до стажу роботи періоду проходження військової служби. Таким чином, період проходження військової служби не зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Позивачу з 03.01.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 24.05.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про зарахування до педагогічного стажу періоду проходженн військової служби та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 07.06.2024 відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача. Вказано, що страховий стаж складає 40 років 06 місяців 28 днів, в тому числі стаж на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років - 33 роки 8 місяців 17 днів. Чинним законодавством не передбачено зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи такі дії відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).
Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоровєя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909.
Пунктом 5 цього Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-"»ж» ст. 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Спірним у цій справі є наявність/відсутність у позивача права на зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти та право на отримання грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоду проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 15.04.1982 по 27.04.1984.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
В примітці 3 до цього переліку визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.
Підпунктом “г» пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти.
Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту “е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі №310/8663/18, яку суд враховує відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Відтак період проходження позивачем строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 15.04.1982 по 27.04.1984 підлягає зарахуванню до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування є протиправними.
Відтак з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років період проходження ним військової служби у Збройних Силах СРСР з 15.04.1982 по 27.04.1984 та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення ОСОБА_1 стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), що дає право на пенсію за вислугу років період проходження ним військової служби у Збройних Силах СРСР з 15.04.1982 по 27.04.1984 та здійснити нарахування та виплату йому грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.