про залишення позовної заяви без руху
26 лютого 2025 рокусправа № 380/3430/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» (вул. Хвойки Вікентія, 21, м. Київ, код ЄДРПОУ 39145758) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/600002/2 від 28.01.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209200/2025/000119 від 28.01.2025 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві зазначено, що позов не містить вимог майнового характеру, внаслідок чого ним сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 4844,80 грн. (із врахуванням коефіцієнту 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №308 від 05.02.2025.
Верховний Суд у постановах від 10.09.2020 у справі № 804/8259/16, від 24.12.2020 у справі №825/462/16 зробив правові висновки про те, що оскарження рішення про коригування митної вартості, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є вимогою майнового характеру, тоді як оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є вимогою немайнового характеру, а у разі об'єднання таких вимог судовий збір відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлена у розмірі: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлена у розмір: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року№ 4059-IX встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028 гривні.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2025/600002/2 від 28.01.2025 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209200/2025/000119 від 28.01.2025.
Тобто позивач заявляє одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру.
Як зазначено вище, розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 3028,00 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Щодо вимоги майнового характеру, суд враховує таке.
Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.
Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими.
Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа № 804/1760/16), від 26.03.2019 (справа № 820/3356/16).
Для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову.
Нормами Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов'язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Тому, розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися, виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962, в якій Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Під час імпорту товару особа сплачує митні платежі, базою для нарахування яких є митна вартість товару.
Враховуючи, що прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов'язкових платежів до бюджету, судовий збір слід обчислювати, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.
Такі висновки суду узгоджуються зі змістом частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов'язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, і є базою для розрахунку розміру судового збору.
Відповідно до позовної заяви, позивач просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товару відповідно до якого митна вартість товару була збільшена відповідачем. Тобто, предметом спору є різниця між митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, встановленою митницею внаслідок коригування, та згідно з приписами ст. 279 МК України становить базу оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, а отже є загальною сумою майнових вимог позивача.
Згідно ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З матеріалів справи суд встановив, що позивачем до позовної заяви долучено не повне рішення Львівської митниці №UA209000/2025/600002/2 від 28.01.2025, оскільки у долученому рішенні відсутні відомості щодо коригування митної вартості товарів №№1, 5, 8.
Оскільки позивачем не долучено належного (повного) рішення про коригування митної вартості товарів, у суду відсутня можливість визначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) позивачу за подання даного позову до суду.
Таким чином, позивачу необхідно подати до суду повне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/600002/2 від 28.01.2025, самостійно визначити суму судового збору, яка підлягає доплаті, із врахуванням вищевикладених висновків суду, та подати до суду платіжний документ про доплату судового збору.
Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі «Судовий збір», а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої, у відповідності до ч.1 ст.169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт Авто» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
Встановити позивачу строк, протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду:
- належного (повного) рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/600002/2 від 28.01.2025;
- платіжного документа про сплату (доплату) судового збору.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 26.02.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович