27 лютого 2025 рокусправа № 380/9502/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати компенсації за 45 днів невикористаної майстер сержантом ОСОБА_2 основної щорічної відпустки за 2022 та за 112 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2022;
зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані майстер-сержантом ОСОБА_2 45 днів основної щорічної відпустки за 2022, та 112 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2022.
В обґрунтування позову зазначає, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки. ОСОБА_2 , як учасник бойових дій, під час проходження військової служби мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення строком 14 календарних днів за кожен рік за період з 2015- 2022 роки. Враховуючи, що у померлого майстер-сержанта ОСОБА_2 було право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2022 роки та щорічної основної відпустки за 2022 рік, яке виникло до дня його смерті, та неможливість останнім отримати вказану компенсацію, слід дійти висновку про наявність у ОСОБА_1 , яка у розумінні Закону № 2011-XII, є членом сім'ї загиблого (дружиною), відтак має право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2022 роки у кількості 112 календарних дні та щорічної основної відпустки за 2022 рік у кількості 45 календарних дні.
Відповідач у відзиві зазначив, що на момент видачі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27 червня 2022 року №348-ОС про припинення контракту та виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю в країні діяв особливий період під час дії воєнного стану, а отже діяли обмеження встановлені нормативним актом, шляхом припинення надання військовослужбовцям оплачуваних відпусток. На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу в діях прикордонного загону відсутні протиправні дії, оскільки були відсутні підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_2 та позивач є подружжям, що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.06.2022 року.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №348-ос від 27.06.2022 року ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю.
При цьому, матеріалами справи не підтверджується те, що йому або позивачу виплачувалась компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки.
Листом від 22.03.2024 року у відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що грошова компенсація за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2022 членам сім'ї померлого ОСОБА_2 не виплачувалась.
Змістом спірних правовідносин є не нарахування та невиплата компенсації невикористаної ОСОБА_2 основної щорічної відпустки за 2022 та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2022.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII).
Статтею 1 Закон № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.8 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно ст.16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п.17 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з п.18 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 згаданої статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3543-XII) та Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 року №1932-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1932-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Суддя звертає увагу, що Законом №2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку чоловік позивача набув за період проходження ним військової служби, а встановлено припинення в особливий період з моменту оголошення мобілізації надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.
У разі ж невикористання відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, вказана відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
У померлого ОСОБА_2 на день смерті залишилось 45 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2022 рік та 112 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки.
Вказане, зокрема, відповідачем не заперечується.
Доказів виплати грошової компенсації за невикористані дні зазначених відпусток матеріали справи не містять.
Відтак, на переконання суду, у ОСОБА_2 було право на компенсацію цих відпусток.
Відповідно до ч.6 ст.18 Закону України №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону (ч.6-1 ст.18 цієї ж норми).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція № 558).
Згідно п.1 глави 6 Розділу V Інструкції №558 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до абзацу першого п.6 глави 8 Розділу V Інструкції №588 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно із абзацом другим п.6 глави 8 Розділу V Інструкції №588 виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Окрім того, згідно з ч.6 ст.24 Закону № 504/96-ВР у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Враховуючи зазначені норми та встановлені обставини, можна прийти до висновку, що позивач як дружина померлого ОСОБА_2 має право на отримання компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та щорічної основної відпустки.
Відтак, на переконання суду, у даному випадку позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.
При цьому, судом не беруться до уваги інші твердження відповідача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за 45 днів невикористаної ОСОБА_2 основної щорічної відпустки за 2022 рік та за 112 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2022 роки не відповідає критеріям правомірності, передбаченим пунктом 1 ч.2 ст.2 КАС України.
Як наслідок, підлягають задоволенню також позовні вимоги щодо спонукання до вчинення дій.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за 45 днів невикористаної майстер-сержантом ОСОБА_2 основної щорічної відпустки за 2022 рік та за 112 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію за невикористані майстер-сержантом ОСОБА_2 45 днів основної щорічної відпустки за 2022 рік та 112 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович