27 лютого 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/166/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кропивницького апеляційного суду, (пр.Еропейський, 2, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
13.01.2025 ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницького апеляційного суду (далі по тексту відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Кропивницького апеляційного суду щодо відмови у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2025 року в розмірі 3028,00 грн.;
- зобов'язати Кропивницький апеляційний суд надати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Вимоги мотивовані тим, що позивач з 20.05.2020 року являється суддею у відставці, будучи звільненим із посади судді та заступника голови Кропивницького апеляційного суду.
Вказує, що відповідно до вимог ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має становити 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді. Зважаючи на те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України про Державний бюджет України на 2025 рік склав 3028,00 грн., 03.01.2025 звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України про Державний бюджет України на 2025 рік - 3028,00 грн. Однак, у задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що для розрахунку суддівської винагороди, а отже, і довічного грошового утримання судді у відставці, відповідною нормою Закону України про Державний бюджет визначено розмір прожиткового, який складає 2102,00 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 16.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с.14).
Заперечуючи проти позову відповідачем 27.01.2025 надано відзив на позов, яким вказується, що відмова у видачі довідки позивачеві обумовлена положеннями ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025р., якою визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, становить 2102 грн. (а.с.16,17).
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, відповідно до рішення ВРП від 19.05.2020 №1398/0/15-20 є суддею у відставці (а.с.12).
03.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України про Державний бюджет України на 2025 рік - 3028,00 грн (а.с.9).
Листом від 07.01.2025 відповідач відмовив у видачі довідки з тих підстав, що для розрахунку суддівської винагороди, а отже, і довічного грошового утримання судді у відставці, відповідною нормою Закону України про Державний бюджет визначено розмір прожиткового, який складає 2102,00 грн. (а.с.10).
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно ч.3 ст.142 Закону №1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 142 Закону №1402-VI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ст.4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України 2025 р. прожитковий мінімум для працездатних, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.
Таким чином, вказаною нормою Закону, разом із встановленням на 01 січня відповідного календарного року (2025р.) прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб у відповідному розмірі, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Позивач наполягає, що суддівську винагороду у 2025р. має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.
Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.».
Таким чином, Конституція України, у редакції Закону №1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Крім того суд зазначає, що такого виду прожиткового мінімуму, як «працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
При закріпленні в ст.7 Законів України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, законодавцем не внесено змін до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (2021-2024 роки), а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.
Закон України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон №1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
Водночас, Закони України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Оскільки Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає на 01.01.2025 року 3028,00 грн., а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
Відповідно до ст. 139 КАС України позивачеві належить відшкодувати сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Кропивницького апеляційного суду щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Зобов'язати Кропивницький апеляційний суд надати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК