27 лютого 2025 року справа №640/20443/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.11.2022 № 2600-0212-8/150045 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокурату» (в редакції від 12.07.2001 № 2663-ІІІ);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, строк навчання на денному відділенні юридичного факультету Донецького національного університету у період часу 01.09.1997 року по 12.06.2002 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001), виходячи з розміру 90 відсотків від суми складових заробітної плати, зазначених в довідках Київської міської прокуратури №21/190 від 03.11.2022 "Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) станом на листопад 2022 та №21/191 від 03.11.2022 "Про складові заробітної плати (за період з листопада 2017 по жовтень 2022 року), починаючи з 11.11.2022 без обмеження її максимальним розміром.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу № 640/20443/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи № 640/20443/22 та вирішено справ розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову представника позивача Тарасун О.І. від 03.07.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність відмови згідно Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.11.2022 № 2600-0212-8/150045 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокурату» (в редакції від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) та Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.11.2022 № 262240012629.
До суду від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає про відсутність у позивача права на призначення пенсії, відповідно до частини 1 статті 86 Закону України прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Частиною 8 статті 86 Закону передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров?я, у зв?язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв?язку із скороченням кількості прокурорів, з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. За наданими документами страховий стаж Позивача становить 21 рік 08 місяців 04 дні. Стаж роботи на посадах прокурорів - 19 років 04 місяці 21 день.
До суду від представника співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначаючи, що частиною 8 статті 86 Закону 1697 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв?язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду , або у зв?язку із скороченням кількості прокурорів, у зв?язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. За наданими документами вислуга років відповідно до частини 6 статті 86 Закону 1697 становить 22 роки 9 місяців 27 днів.
На думку відповідача, у позивача недостатньо стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», а тому, відсутні законні підстави для призначення йому пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду не перебуває та пенсію не отримує.
Позивач є громадянином України, про, що свідчить паспорт Серії НОМЕР_1 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві, 12.04.2011 року.
Як убачається з трудової книжки серії № НОМЕР_2 від 21.01.1980, позивач в період з 01.09.1997 року по 12.06.2002 року Позивач навчався в Донецькому національному університеті та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста, що підтверджується Дипломом спеціаліста НОМЕР_3 від 12 червня 2002 року.
11 травня 2002 року позивач почав працювати в органах прокуратури України та продовжує працювати станом на сьогоднішній день. Таким чином, починаючи з 11.05.2002 р. стаж роботи Позивача в органах прокуратури України станом на 11 листопада 2022 року безперервно складає 20 років 6 місяців.
03.11.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві через особистий кабінет на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої було надано скан-копії наступних документів: копію паспорту Позивача; копію довідки про присвоєння Позивачу реєстраційного номеру облікової картки платника податків з ДРФОПП; копію трудової книжки Позивача; копію диплома спеціаліста; свідоцтво про народження ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; довідку про складові заробітної плати станом на листопад 2022 р. від 03.11.2022 року; довідку про складові заробітної плати за період з листопада 2017 р. по жовтень 2022 року; витяг з реєстру територіальної громади від 31.10.2022 року
У зв'язку із наведеним, 03.11.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (у редакції закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Відповідно до довідки Київської міської прокуратури від 03.11.2022 № 21/190 заробітна плата позивача на листопад 2022 року складала 62400,00 грн.
За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області листом від 10.11.2022 №262240012629 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788-ХІІ передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із статтею 7 Закону №1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.1.6 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно з п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку №22-1).
Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абз.2 п.4.7 Порядку №22-1).
Отже, одним із видів трудової пенсії є пенсія за вислугу років, яка встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
У цьому контексті, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії у листі від 08.11.2019 №1670/В-01 та у відзиві на позовну заяву зазначило про те, що у позивача недостатньо вислуги років, передбаченої статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII для призначення пенсії.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що він має право на призначення пенсій, оскільки він отримав необхідну вислугу років ще під час дії Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, який був чинний до 15.07.2015, тобто до набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
Опрацювавши та проаналізувавши доводи сторін щодо предмету позову, суд сформував наступний висновок.
Судом встановлено, що на час початку проходження позивачем служби в органах прокуратури, умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (далі - Закон №1789), який був чинний до 14.07.2015.
Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII (в редакції станом на 23.09.1998, початок проходження позивачем служби в органах прокуратури) працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.
8 липня 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року.
Підпунктом 4 пункту 6 розділу II Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 3668-VI внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а саме частину першу статті 50-1 замінено двома частинами такого змісту: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років (ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" із змінами, внесеними Законом України № 3668-VI).
Пенсія призначається у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії" (ч.2 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" із змінами, внесеними Законом України № 3668-VI).
Отже, з 01.10.2011 року запроваджено поступове збільшення, на період до 01.10.2020, вислуги років, яка дає право на пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури незалежно від віку.
14 жовтня 2010 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі - Закон №1697), який набрав чинності 15.07.2015.
Так, відповідно до частини першої статті 86 Закону №1697, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Згідно з частиною другою статті 86 Закону №1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною третьою статті 86 Закону №1697 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років (ч.4 ст.86 Закону №1697).
Відповідно до пп.1 п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №1697 визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Отже, з вищенаведених норм законодавства встановлюється, що відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789, право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми, мали прокурори та слідчі прокуратури зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
У свою чергу, застосування Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, яким збільшено стаж роботи, що надає право на пенсію за вислугу років, та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, фактично є звуженням прав позивача, оскільки таке право ним набуто за статею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII, при наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
Суд зазначає, що вимогу призначити пенсію позивач обґрунтовує тим, що саме на час коли діяла вказана норма він закінчив навчання та обирав місце майбутнього працевлаштування з урахуванням всіх гарантій, які надаються державою працівникам (в тому числі гарантій щодо пенсійного забезпечення). Зазначена норма Закону України "Про прокуратуру" передбачала, що відпрацювавши в органах прокуратури понад 20 років на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, позивач матиме право на призначення пенсії в розмірі 90% від заробітної плати. Гарантія реалізації зазначеного механізму права на пенсійне забезпечення додатково була закріплена статтею 22 Конституції України, яка передбачала, що закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було правомірно та обґрунтовано відмовлено у зарахуванні стажу навчання на денному відділенні юридичного факультету Донецького національного університету у період часу з 01.09.1997 по 12.06.2022 року.
Разом з тим, позивачем не надано належних доказів, які б спростовували твердження відповідача. Крім того органом Пенсійного фонду України, зараховано половину навчання до трудового стажу.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років навчання у Донецькому національному університеті у період часу з 01.09.1997 по 12.06.2002 призначити та виплачувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001) з 11.11.2002 без обмеження її максимальним розміром, виходячи з розміру 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та здійснювати призначену пенсію без обмеження максимальним розміром, суд зазначає, що указані вимоги є похідними від вимог про зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, строк навчання на денному відділенні юридичного факультету Донецького національного університету у період часу 01.09.1997 року по 12.06.2002 року, у яких судом було відмовлено. Тому, зважаючи на відмову у задоволенні вимоги про зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, строк навчання на денному відділенні юридичного факультету Донецького національного університету у період часу 01.09.1997 року по 12.06.2002 року, похідна вимога про зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001), виходячи з розміру 90 відсотків від суми складових заробітної плати, зазначених в довідках Київської міської прокуратури №21/190 від 03.11.2022 "Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) станом на листопад 2022 та №21/191 від 03.11.2022 "Про складові заробітної плати (за період з листопада 2017 по жовтень 2022 року), починаючи з 11.11.2022 без обмеження її максимальним розміром, також задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.