27 лютого 2025 року справа №640/30517/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови №220493 від 19.10.2020,
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з вимогою визнати протиправною та скасування постанови №220493 від 19.10.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/30517/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 адміністративну справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. за визначено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за допущення експлуатацію легкового автомобіля облаштованого як таксі, без наявності ліцензії. Позивач вказує, що відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту застосовується безпосередньо до автомобільних перевізників. При цьому, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» не є безпосереднім перевізником та на підставі договору фінансового лізингу, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , транспортний засіб марки DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 переданий у володіння та користування ОСОБА_1 .
Позивач також стверджує, що його не було повідомлено про час і місце розгляду справи щодо розгляду акту проведення перевірки, тому був позбавлений можливості надати відповідні пояснення.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, і зазначає, що відповідно до акту проведення перевірки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надавало послуги з перевезення пасажирів без оформленої ліцензії, передбаченої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №220493 від 19.10.2020 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Луганській області, відповідно до направлення на перевірку від 17.08.2020 №61/1708-20, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Луганській області було зупинено транспортний засіб марки Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_2 .
В акті перевірки від 20.08.2020 №69277/29/18-20 стверджується про виявлене порушення - перевезення пасажирів на таксі без одержання ліцензії, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
29 жовтня 2020 року від Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на адресу Банку надійшла постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №220493 від 19 жовтня 2020 року, в якій зазначено - ураховуючи те, що АТ КБ "Приватбанк" допущено експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії, відповідальність за яке передбачена абзацом четвертим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", як наслідок, постановлено стягнути з АТ КБ "Приватбанк" адміністративно-господарський штраф у розмірі 510, 00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваної постанови, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно абзацу 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3 до постанови, одним з яких є Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Приписами статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, законодавство зобов'язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з наведених норм чинного законодавства, встановлено, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344-ІІІ).
Отже, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме перевізник, а не власник транспортних засобів у випадку, коли власники не використовують транспортний засіб, а відповідно до статті 1 «Правил дорожнього руху України" лише володіють майновими правами на транспортний засіб.
Судом встановлено, що позивач не заперечує обставин того, що транспортний засіб марки DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 належить йому на праві приватної власності, однак вказує, що під час перевірки відповідачем відповідного перевезення він не виступав автомобільним перевізником, оскільки такий транспортний засіб наданий у лізинг третій особі.
Так, 15 липня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 укладений договір фінансового лізингу LGTPA00000744, за умовами якого АТ КБ "Приватбанк" передало транспортний засіб марки DACIA LOGAN, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 у володіння та користування ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Отже, з наведеного вбачається, що станом на дату проведення перевірки автомобіль, щодо якого встановлено порушення норм законодавства, перебував у користуванні ОСОБА_1 . Натомість Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" не провадило господарської діяльності з перевезення пасажирів, тобто не було автомобільним перевізником станом на дату проведення перевірки.
У той же час, суд звертає увагу, що Згідно п.п.3 п.2 Порядку №1197 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до п.п.2 п.3 вищезазначеного Порядку, підставою внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.
За п.24 Порядку №1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.
Отже, обов'язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на користувача.
Таким чином, перевізник, якому позивач передав у лізинг транспортний засіб, зобов'язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача. Невиконання ним цього обов'язку не є підставою для притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене суд вважає, що застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є протиправним, а постанова Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №220493 від 19.10.2020 підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, який підлягає стягненню на його користь у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №220493 від 19.10.2020, винесену Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.
3. Стягнути на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.