26 лютого 2025 року м. Київ № 320/44722/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо застосування з 01.03.2023 обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», розміром 1 500,00 грн;
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1 500,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в результаті перерахунку його пенсії з 01.03.2023, був зменшений розмір виплати індексації нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) розміром 1 500,00 грн, що призвело до рушення його прав та законних інтересів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Зі змісту наявних у матеріалах справи письмових доказів установлено, що пенсія позивача призначена за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ув'язку з перерахунком пенсії, позивачу нараховано індексацію, однак її виплату обмежено розміром 1 500,00 грн.
Позивач звернувся із заявою до відповідача з вимогою здійснити виплату пенсії на без обмеження її максимальним розміром, однак пенсійний орган відмовив у перерахунку у зв'язку з відсутністю на це законних підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262).
Частиною 2 ст. 22 Закону № 2262 передбачено, що розміри пенсій, передбачені абзацами 2 і 3 цієї статті, починаючи з 2023 року, щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ст. 64 Закону № 2262 у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до ч. 4 ст. 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058. Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до ст. 63 цього Закону.
Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710) установлено, що у 2023 році, зокрема, ч. 2 ст. 22, ст. 64 Закону № 2262, застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Вказаний пункт Закону № 2710 є чинним та неконституційним не визнавався.
Таким чином, законами України делеговано Кабінету Міністрів України право встановлювати як порядок, так і умови індексації пенсійного забезпечення за Законом № 2262 у 2023 році.
Так, приписами постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова 168) встановлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197 (п. 1).
Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до ст. 13, 21 і 36 Закону № 2262 (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений п. 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Абзацом 2 п. 10 Постанови № 168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого п. 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1 500,00 грн.
Тобто, індексація здійснюється з урахуванням коефіцієнта 1,197, однак сума індексації не може перевищувати встановленого обмеження 1 500,00 грн.
Абзацом 11 ч. 2 ст 5 Закону № 1058 визначено, що виключно цим Законом визначаються: порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
За приписами ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (із змінами, внесеними згідно із Законом №2040-IX від 15.02.2022 - застосовується з 1 березня 2022 року).
З огляду на зазначене нормативне регулювання спірних відносин, суд зазначає, що Постанова № 168 прийняті Кабінетом Міністрів України відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 та на виконання вимог ст. 64 Закону № 2262.
Позивач заперечує дію п. 10 Постанови № 168 посилаючись на те, що, на його думку, цей пункт суперечить положенням Законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про індексацію грошових доходів населення» та Конституції України, в тому числі й тому, що порушує право позивача на належний, гарантований державою, рівень пенсійного забезпечення, та як наслідок, призводить до додаткового обмеження максимального розміру його пенсії.
Однак суд не погоджується з доводами позивача в цій частині, оскільки встановлюючи обмеження розміру індексації сумою 1 500,00 грн, Кабінет Міністрів України не порушив ані приписи ст. 42 Закону № 1058 про те, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, ані норми ст. 64 Закону № 2262, якими передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Словосполучення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України прямо вказує на наявність повноважень Уряду України встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
Таким чином, посилання позивача на обмеження його прав суд відхиляє, оскільки внаслідок прийняття Постанов № 168 та перерахунку пенсії позивача відповідно до вказаної постанови розмір пенсійного забезпечення позивача збільшився, що ніяк не може вважатися обмеженням прав позивача.
Як встановлено судом, відповідачем з 01.03.2023 нараховано та позивачу індексацію у розмірі 1 500,00 грн, що відповідає вимогам Постанов № 168.
Таким чином, суд приходить до висновку, що індексація пенсії позивача з 01.03.2023 проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до п. 10 Постанови № 168 не може перевищувати 1 500,00 грн, а тому в діях відповідача щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1 500,00 грн відсутня протиправність.
З наведених підстав взаємопов'язані позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.03.2023 без обмеження індексації розміром 1500,00 грн, не підлягають задоволенню.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.