26 лютого 2025 року м. Київ справа №320/48880/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 при її виплаті з 01 квітня 2019 року десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві пенсію ОСОБА_1 , обчислену на підставі довідки про розмір грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2020 року № 222/4/164/239/809, виплачувати з 01 квітня 2019 року без обмеження її максимальним розміром та провести відповідні нарахування недосплачених сум з урахуванням проведених виплат.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року з врахуванням індексації? нарахованої? у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсіи? та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження пенсії максимальним розміром та провести відповідні нарахування недосплачених сум з урахуванням проведених виплат.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року з врахуванням індексації нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту най?більш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром та провести відповідні нарахування недосплачених сум з урахуванням проведених виплат.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у справі № 640/9388/21, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01 квітня 2019 року на підставі довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 18 листопада 2020 року № 222/4/164/239/809 та визначено її розмір у 32 036,93 грн.
Водночас, як вказує позивач, після здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду, розмір пенсії позивача було обмежено максимальним розміром.
Крім того, як зазначено у позовній заяві, розмір індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України у 2022-2023 роках є невід'ємною частиною пенсії позивача, яка, на його думку, має виплачуватись без обмеження максимальним розміром.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій, після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 не приймалось, а тому виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах. Крім того, представник відповідача зазначив, що відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням індексації її розміру та без обмеження максимальним розміром, посилаючись на положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали суду від 17 січня 2024 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримані уповноваженою особою відповідача 22 січня 2024 року безпосередньо в приміщенні суду, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у справі № 640/9388/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101565062) Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2020 року № 222/4/164/239/809, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з розрахунків пенсії за вислугу років на 01 квітня 2019 року, на 01 липня 2019 року, на 01 грудня 2019 року, на 01 липня 2020 року, на 01 грудня 2020 року, на 01 липня 2021 року, на 01 грудня 2021 року, підсумок пенсії (з надбавками) становить 27 455,45 грн, 27 505,70 грн,27 561,20 грн, 27 616,70 грн,26 774,95 грн, 26 796,20 грн, 26 816,20 грн відповідно, проте до виплати обмежений максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з 01 березня 2022 року та 01 березня 2023 року відповідачем проведено індексацію пенсії позивача, виходячи з базового ОСНП 2022 (26 292,70*0,140) у розмірі 3 680,93 грн та індексації базового ОСНП 2023 (29 973,68*0,0796) у розмірі 1 500,00 грн, після якого підсумок пенсії (надбавками) становить 30 497,18 грн та 32 036,93 грн, проте, обмежений максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
У жовтні 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про проведення йому перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2019 року, а з 01 березня 2022 та з 01 березня 2023 року з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 та постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, проте, листом від 01 06 листопада 2023 року № 37777-37997/Г-02/8-2600/23 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку пенсії, посилаючись на положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також позивачу повідомлено, що після проведеної індексації до пенсійної виплати з 01 березня 2022 ро входить індексація пенсії в сумі 3 680,98 грн та з 01 березня 2023 року - в сумі 1 500,00 грн.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
01січня 2008 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ) було доповнено новою частиною, відповідно до якої максимальний розмір пенсій, призначених за даним Законом (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, що встановлена абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни і доповнення до статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким фактично було введено в дію обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, шляхом викладення частини п'ятої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII у новій редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким доповнено частину п'яту статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII і визначено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
У подальшому до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були внесені додаткові зміни та доповнення, у зв'язку з чим частина п'ята статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яка була викладена в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI) та доповнена Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII), стала частиною сьомою статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції Законів України від 08 липня 2011 року № 3668-VI та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 зазначені вище положення частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII є такою, що втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII), яким до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були внесені зміни - слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
З огляду на рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, зміни, що полягають у зміні слів та цифр, які були внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII до визнаної неконституційною (фактично відсутньої на час внесення цих змін) норми Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII), є нереалізованими.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку про те, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII не передбачала положень про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII зміни та доповнення до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яка визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.
Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17, від 21 грудня 2021 року у справі № 120/3552/21-а, від 26 січня 2022 року у справі № 569/2950/17, від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20, тощо.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року (дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII втратила чинність.
При цьому положення статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI, які фактично дублюють частину сьому статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, змін не зазнали.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне чи множинне тлумачення, мають завжди трактуватися на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 Великою Палатою Верховного Суду, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" стосовно захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтями 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вказав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в даному випадку застосуванню підлягають саме норми Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19.
Водночас, як вже неодноразово зазначалося судом, частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій, втратила чинність з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі № 7-рп/2016, а зміни, що були внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітян 1992 року № 2262-XII, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.
Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно обмежено розмір пенсії позивача максимальним після проведення перерахунку пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, а тому, вважає за необхідне визнати такі дії відповідача протиправними й зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2019 року.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168), суд вважає за необхідне зазначити таке.
Так, пунктом 2 Постанови № 118 установлено, що з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 вказаної постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктами 1,2 Постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197 та що з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Судом встановлено, що позивачу було проіндексовано розмір пенсії позивача на виконання вимог Постанови № 118 та Постанови № 168 з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року відповідно, проведено перерахунок пенсії та визначено суми індексації з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року, разом з тим нарахована позивачу пенсія обмежена до виплати максимальним розміром, тобто, обмежена десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Наведене в сукупності свідчить, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року здійснило нарахування пенсії позивачу з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118 та Постановою № 168, однак обмежило розмір пенсії максимальним розміром. При цьому, як вже зазначалось судом вище, з 20 грудня 2016 року стаття 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, тобто, Закону, який є спеціальним для позивача, не визначення максимального розміру пенсії.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перерахувати та здійснити виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2019 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 640/9388/21, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2022 року, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2023 року, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.