27 лютого 2025 року № 320/7240/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.01.2024 № 930090856883 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03.01.2024.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначає, що що з 2014 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII. 30.04.2024 позивачем було подано заяву до відповідача у якій просив перерахувати пенсію, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.
Відповідач листом у зазначеному перерахунку відмовив. Вказані дії вважає протиправними, оскільки при обрахунку позивачу пенсії за віком відповідно до вимог ст.40 Закону №1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року перерахунку, а не той, що враховувався під час призначення пенсії.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/7240/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку зі перебуванням судді Балаклицького А.І. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох року, справу №320/7240/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.
Ухвалою суду від 24.10.2024 справа прийнята до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 з 2014 року перебуває на обліку та отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до умов Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив перерахувати пенсію, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.
Рішенням від 08.01.2024 О/Р №930090856883 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідач повідомив, що розрахунок пенсії позивача проведено з урахуванням стажу, проте відсутні підстави для застосування середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, оскільки не відбулось переходу з одного виду пенсії на інший.
Вважаючи протиправними рішення відповідача позивач звернулась з позовом до суду.
V. Норми права
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Зі змісту ст.5 Закону №1058-IV слідує, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч.2 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Порядок проведення перерахунку пенсій особам, які після призначення (перерахунку) пенсії продовжують працювати визначено частиною четвертою статті 42 Закону.
Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 42 Закону, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
VI. Оцінка суду
Згідно ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Порядок проведення перерахунку пенсій особам, які після призначення (перерахунку) пенсії продовжують працювати визначено частиною четвертою статті 42 Закону.
Згідно абзаців 1-3 частини четвертої статті 42 Закону, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Судом встановлено, що позивач з 2014 року отримував пенсію за віком відповідно Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
03.01.2024 звернувшись із заявою позивач просить здійснити перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії відповідно ст. 26 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Предметом оскарження в даній справі є відмова відповідача при перерахунку позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з 03.01.24, враховуючи показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.42 Закону №1058-IV установлюється порядок перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам. Отже, показник середньої заробітної плати при перерахунку має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Суд відзначає, що позивача не переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на інший вид пенсії, призначеної за нормами іншого Закону.
Тому, суд приходить до висновку про те, що показник середньої заробітної плати при проведенні перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для врахування при обчисленні розміру пенсії показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, оскільки зміни виду пенсії не відбулось, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
Аналогічна правова позиція була висловлена в постановах Верховного Суду від 01.11.2018 р. у справі № 804/9874/14, від 13.06.2019 р. у справі №265/84/16-а та від 21.10.2021 р. у справі № 2-а-2430/11.
Судом не беруться до уваги інші посилання представників сторін, з огляду на встановлені обставини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачами у спірних правовідносинах, було дотримано критеріїв правомірності, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, надали суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.