ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" лютого 2025 р. справа № 300/8798/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 календарних днів та додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 днів) у розмірі 111375,20 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 07.01.2025 відмолено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача з 20.02.2023, оскільки остаточний розрахунок та виплату грошового забезпечення на виконання судового рішення у справах № 300/6899/23 виплачено позивачу заборгованість з компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів було здійснено - 31.07.2024. Тому відповідно до ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 04.12.2024. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що до спірних правовідносин норми КЗпП України не застосовуються, оскільки в спеціальному законодавстві визначені порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейських. Грошова компенсація за невикористані дні відпустки має компенсаторний характер і не є складовою грошового забезпечення поліцейських, відповідно наслідки, встановлені статтею 117 КЗпП України, при вирішенні спірних правовідносин до Департаменту застосовуватись не можуть. Зауважує, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Також, відповідач не погоджується з розміром суми середнього заробітку обрахованим позивачем та з відсутністю підстав для її зменшення. Зазначено, що враховуючи вимоги законодавства, виходячи з принципу пропорційності, при визначенні розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суду необхідно врахувати, що розмір вказаної виплати повинен бути законним, обґрунтованим, співмірним та пропорційним розміру недоплаченої ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
20.02.2023 наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 92 о/с звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області (а.с.18).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі № 300/6899/23 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправною відмову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану основну оплачувану відпустку за 2022 рік - 30 днів, та додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 днів. Зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів (а.с.27-31).
Відповідно до виписки з карткового рахунку, платіжної інструкції від 29.07.2024 № 3324, розрахункового листа за липень 2024 року, на виконання судового рішення у справі № 300/6899/23 на банківський рахунок позивача 31.07.2024 надійшли виплати на загальну суму 43286,56 грн (а.с.32).
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 календарних днів та додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 днів) у розмірі 111375,20 грн.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1).
Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.
Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження служби в поліції, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як зазначено вище, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як встановлено, 20.02.2023 наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 92 о/с звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області (а.с.18).
Тоді як на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23 відповідачем 31.07.2024 здійснено виплату позивачу компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, проте не виплачено позивачу її середній заробіток за час затримки з вказаних виплат в день фактичного розрахунку.
Оскільки відповідачем після вирішення спору не було проведено нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з даних виплат.
При цьому, суд зазначає, що спір про розміри належних звільненому працівникові сум вирішено і такий спір відсутній станом на момент звернення позивача із даною позовною заявою.
Таким чином, застосуванню у даному випадку підлягають норми частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, а саме у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Водночас, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 календарних днів та додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 днів) у розмірі 111375,20 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України, оскільки спір у справі № 300/6899/23 вирішено на користь позивача, обчислення середнього заробітку позивача за час затримки по день фактичного розрахунку повинен здійснити відповідач, у тому числі і встановлення та обчислення періоду за який повинно бути здійснене таке нарахування.
Оскільки станом на момент вирішення справи таке нарахування не здійснене, вказане свідчить про відсутність спору між сторонами з вказаного приводу, а вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 календарних днів та додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 днів) у розмірі 111375,20 грн. є передчасною, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні обчислення середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні будуть порушені.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, виплачених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, виплачених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 500,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, виплачених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів, виплачених на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 300/6899/23.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43305056, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.