ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" січня 2025 р. справа № 0940/1407/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Гуменюк М.В.
представник позивача: Тепак Л. П.
представник відповідача: Булки Т. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного фермерського господарства "Геліос" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне фермерське господарство "Геліос" звернулося до суду з адміністративним позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002271401 від 12 квітня 2018 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006802200 від 20 липня 2018 року в частині визначення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 376 070,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 18 червня 2019 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року скасовано. Адміністративну справу № 0940/1407/18 направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду адміністративний від 29.04.2020, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006802200 від 20.07.2018 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 662 747,25 грн., у тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 642 390 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20 357,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Верховного суду від 10.06.2024 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду адміністративний від 29.04.2020 скасовано. Адміністративну справу № 0940/1407/18 направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року призначено дану справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
25.09.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення у порядку п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України.
08.10.2024 року де суду через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
14.10.2024 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив , згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 0940/1407/18 за позовом Приватного фермерського господарства "Геліос" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено до судового розгляду.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
Приватне фермерське господарство «Геліос» діє на підставі статуту та зареєстрований як юридична особа 12 квітня 2006 року Городенківською РДА Івано-Франківської області.
Згідно КВЕД зареєстровані серед інших також такі види діяльності як: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.30 Змішане сільське господарство.
Позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до свідоцтва №200099132 (т.2 а.с.191).
На підставі наказу від 9 лютого 2018 року №223 та направлень від 16 лютого 2018 року №247, №248, №249 податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року (том 1, а.с.25-92).
Висновками акта перевірки встановлено наступні порушення позивачем:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість всього в сумі 2160335 грн., в тому числі за рахунок заниження за січень 2015 року в сумі 683 грн., за березень 2015 року в сумі 15926 грн., за квітень 2015 року в сумі 1656 грн., за травень 2015 року в сумі 1320 грн., за червень 2015 року в сумі 1573 грн., за липень 2015 року в сумі 2439 грн., за серпень 2015 року в сумі 1551 грн., за вересень 2015 року в сумі 2049 грн., за жовтень 2015 року в сумі 2204 грн., за листопад 2015 року в сумі 2183 грн., за грудень 2015 року в сумі 7391 грн., за січень 2016 року в сумі 2986 грн., за лютий 2016 року в сумі 1367 грн., за березень 2016 року в сумі 1739 грн., за квітень 2016 року в сумі 2789 грн., за травень 2016 року в сумі 1465 грн., за червень 2016 року в сумі 3052 грн., за липень 2016 року в сумі 1998 грн., за серпень 2016 року в сумі 905 грн., за вересень 2016 року в сумі 1623 грн., за жовтень 2016 року в сумі 1737 грн., за листопад 2016 року в сумі 2134 грн., за грудень 2017 року в сумі 2178931 грн. та завищення за грудень 2016 в сумі 79366 грн.; та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року у сумі 705105 грн.;
- пункту 209.2, підпункту “а» підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Податкового кодексу України та пункту 23 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість по операціях з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) всього на суму 625788 грн., в тому числі за лютий 2016 року в сумі 480950 грн., за грудень 2016 року в сумі 144838 грн.;
- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995, а саме встановлено непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 313000 грн. та не видано розрахункових документів встановленої форми.
Позивач 28 березня 2018 року подав до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки від №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року, просив переглянути результати перевірки. За результатами розгляду вказаного заперечення Головне управління ДФС в Івано-Франківській області 6 квітня 2018 року надано відповідь про те, що висновки викладені в акті перевірки є законними, порушень вимог чинного законодавства під час перевірки не встановлено.
На підставі акта перевірки №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року та з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 12 квітня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0002261401, яким збільшену суму податку на додану вартість на суму 3345197 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 2785440 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 559757 грн. (том 1, а.с.114-115);
- № 0002271401, яким зменшено розмір від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 705105 грн. за грудень 2017 року (том 1, а.с.116-117);
- №0002291401 на суму 1,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с.118).
Позивач подав в Державну фіскальну службу України скаргу на податкові повідомлення-рішення №0002261401 та №0002271401 від 12 квітня 2018 року, за результатами розгляду якої 20 червня 2018 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 21077/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002261401 від 12 квітня 2018 року та № 0002271401 від 12 квітня 2018 року в частині встановлених порушень по взаємовідносинах з ТОВ “Укрдезімпорт», ТОВ “Солд-Прайс», ТОВ “Сенсіс ЛТД», ТОВ “Охоронна компанія “Міська фортеця» ТОВ “Віртон ЛТД», ТОВ “ТД “Агроресурс-2017» і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін (том 2, а.с.176-185).
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області з врахуванням рішення ДФС України прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2018 року №0006802200, на підставі акта перевірки №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 20 червня 2018 року №21077/6/99-99-11-01-01-25 за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 1394254 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1224686 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 169568 грн.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення №0006802200 від 20.07.2018 та податкове повідомлення-рішення №0002271401 від 12.04.2018 протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відповідності прийнятих податкових повідомлень-рішень вимогам законодавства, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Щодо встановлення відповідачем заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2017 року в сумі 1834776 грн. у зв'язку із встановленою за результатами інвентаризації проведеної у березні 2018 року, нестачею цукру в кількості 999,878 тон по ціні 9175 грн. (без ПДВ), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 10.06.2024 року в адміністративній справ №0940/1407/18 надано правову оцінку заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1834776 грн. у зв'язку із встановленою за результатами інвентаризації проведеної у березні 2018 року, нестачею цукру в кількості 999,878 тон по ціні 9175 грн. (без ПДВ).
Також суд зауважує, що відповідачем не спростовано доводи позивача, які відображені у листі ТОВ «Радехівський цукор» від 06.09.2018 №848, де зазначено, що посадові особи ГУ ДФС в Івано-Франківській області не зверталися до товариства з вимогою про доступ на господарську територію виробничих підрозділів товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» протягом березня 2018 року (в тому числі 05.03.2018) та фактично там ніколи не перебували, а також про те, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області не проводилася зустрічна звірка по взаєморозрахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» із приватним фермерським господарством «Геліос» за період 2015-2017.
Суд зауважує, що реальної наявності цукру, як станом на 31.12.2017 року, так і станом на 05.03.2018 року, а відтак, безпідставності висновків відповідача начебто встановлену його нестачу в березні 2018 року, серед іншого свідчать також факти подальшої реалізації вказаного товару (цукру) в повному обсязі протягом травня-серпня 2018 року, про які відомо відповідачу: за вказаними вище господарськими операціями з поставки цукру позивачем нараховано податков зобов'язання з податку на додану вартість та видано податкові накладні, які відповідно зареєстровані в ЄРПН та містяться в матеріалах даної справи та видаткові накладні.
Отже, нелогічними є висновки відповідача щодо нестачі цукру, який в подальшому реалізовано та обсяги такої реалізації в повному обсязі відображено у податковій звітності та нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Відтак, висновки акту перевірки щодо не встановлення відповідачем у березні 2018 року (зокрема, станом на 05.03.2018) залишків цукру в кількості 999,878 тон (981,894 тон +17,984 тон) по ціні 9175 грн. (без ПДВ) на підставі неналежного та недопустимого доказу , є протиправними, внаслідок чого безпідставними та нелогічними є доводи відповідача про встановлення заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2017 року в сумі 1834776 грн. на підставі абзацу «» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідачем безпідставно не враховано, що за своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган не дотримався встановленого законом порядку проведення інвентаризації та оформлення її результатів, що унеможливлює використання отриманих результатів щодо наявності товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), стану їх зберігання, підтвердження спростування правильності та достовірності стану бухгалтерського обліку та звітності, а тому вони не можуть бути підставою для висновку контролюючого органу щодо невідповідності (нестачі) ТМЦ станом на 31 грудня 2017 року на суму 1834776 грн.
Таким чином, відповідачем не спростовано докази позивача щодо зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі позивача, що також серед іншого підтверджують наявність цукру, а не його нестачу, та подальшу реальність господарських операцій з поставки цукру, яка відображена у податковій звітності та відома відповідачу, а тому доводи відповідача про відсутність у позивача цукру станом на 31.12.2017 у зв'язку з нібито його відсутністю станом на 05.03.2018 є безпідставними.
Отже, висновки акту перевірки щодо «не встановлення» відповідачем у березні 2018 року (зокрема, станом на 05.03.2018) залишків цукру в кількості 999,878 тон (981,894 тон +17,984 тон) по ціні 9175 грн. (без ПДВ) на підставі неналежного та недопустимого доказу є протиправними.
Щодо визначених податковим повідомленням-рішенням №0006802200 від 20.07.2018 грошових зобов'язань в сумі 3636,75 грн.
Перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань в сумі 14547 грн., в тому числі за березень 2015 року в сумі 14547 грн. у зв'язку з продажем транспортного засобу Volkswagen Passat 2011 року випуску за ціною, яка є нижчою від балансової вартості.
Вказане заниження стало підставою для збільшення грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням №0006802200 від 20.07.2018 в сумі 3636,75 грн., в тому числі за штрафними санкціями 3636,75 грн.
З матеріалів справи встановлено, що 31.05.2015 між Приватним фермерським господарством “ГЕЛІОС» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Volkswagen Passat 2011 року випуску. Продаж здійснено сторонами за 25 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 4 166,67 грн, сума без податку на додану вартість 20 833,33 грн.
Балансова вартість автомобіля Volkswagen Passat 2011 року випуску станом на початок 2015 року фактично складала 20833 грн. без податку на додану вартість.
Документально у бухгалтерському обліку вибуття основного засобу (автомобіля) у зв'язку із його продажем підтверджується актом приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма №03-1) віл 31.03.15 №1, що містить інформацію про вартість авто та суму зносу, та наказом керівника на продаж основних засобів віл 28.02.15 №5, та довідкою-рахунком віл 31.03.2015 серії НОМЕР_1 .
Відповідачем помилково залишено поза увагою довідку-рахунок віл 31.03.2015 серії ААЕ №019734, у якій вказано вартість авто в сумі 25000,00 грн., яка визначена сертифікованим оцінювачем, що відповідно включає податок на додану вартість в сумі 4166,67 грн., та саме за вказаною вартістю позивачем продано автомобіль Volkswagen Passat.
З вказаного приводу суд зазначає, що висновки відповідача про заниження грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 14547 грн. також є необґрунтованими та безпідставними, адже відповідно до п.188 ст.188 ПКУ (в редакції, чинній у 2015 році) позивачем вірно визначена база оподаткування операцій з постачання необоротних активів (тобто не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку), та доказів протилежного відповідачем не встановлено.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006802200 від 20.07.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3636,75 грн. (штрафні санкції) підлягають до задоволення.
Щодо правомірності грошового зобов'язання донарахованого внаслідок неправомірного, на думку податкового органу, розподілу сільськогосподарських культур та відсутності коду КВЕД у свідоцтві платника податку на додану вартість (порушення п. 209.2, підпункту «а» підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 та пункт 23 постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569) в сумі 625788,00 гривень, в тому числі за основним платежем 625788,00грн. суд зазначає наступне.
Приватне фермерське господарство «ГЕЛІОС» як сільськогосподарське підприємство, у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість та подавало до податкового органу дві декларації: податкову декларацію з податку на додану вартість (спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства), в якій відображаються податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг) з позначкою “ 0121», податкову декларацію з податку на додану вартість (загальна) - в якій відображаються податкові зобов'язання і податковий кредит по інших операціях з позначкою “ 0110».
Перевіркою встановлено, що до видів діяльності, на які буде застосовуватись дія спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, позивачем не внесено кодів видів діяльності 10.81 “Виробництво цукру», при цьому зміни до переліку видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування, не внесені.
Однак, при цьому, як встановлено перевіркою, приватним фермерським господарством "ГЕЛІОС" застосовано спеціальний режим оподаткування до виробництва цукру та в порушення вимог пункту 209.7 статті 209 та пункту 209.17.17 статті 209 Податкового кодексу України завищено податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 198307 грн., в тому числі: продаж цукру-піску та меляси ТОВ “Радехівський цукор» в грудні 2016 року на загальну суму 1189847,70 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 198307,95 грн.) та, відповідно, завищено податковий кредит по придбаних товарно-матеріальних цінностях, які використовувались для надання даних послуг на загальну суму податку на додану вартість 454009 грн., а саме: за грудень 2016 року по ТОВ “Радехівський цукор» (Мішки з вкладишами на 50 кг та послуга по переробці цукрових буряків).
У ході перевірки встановлено, що вищезазначені суми податкових зобов'язань та податкового кредиту занижені у загальній декларації.
Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Цукор і меляса відносяться до товарної групи 17 “Цукор і кондитерські вироби з цукру», а буряковий жом - до групи 23 “Залишки і відходи харчової промисловості; готові корми для тварин» УКТЗЕД.
Таким чином, зазначені продукти відносяться до сільськогосподарських в разі, якщо виробляються з власне вирощеного сільгосппідприємством буряка.
Відповідно до підпункту 209.15.5 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - суб'єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.
В матеріалах справи містяться копії договору №146ЦБ/16 купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків урожаю 2016 для виробництва цукру квоти “А» від 23.02.2016 та договору №154ЦБ/17 купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків урожаю 2017 для виробництва цукру квоти “А» від 13.03.2017, укладених між товаровиробником приватним фермерським господарством “Геліос» та замовником товариством з обмеженою відповідальністю “Радехівський цукор», предметом яких є зобов'язання сторін щодо вирощування, складування, зберігання, передачі-приймання, транспортування, переробки цукрових буряків урожаю 2016/2017 року на умовах купівлі-продажу та/або переробки цукрових буряків на давальницьких умовах та проведення сторонами взаєморозрахунків за дану продукцію (т.1, а.с.127-139).
Відповідно до умов зазначених договорів, товаровиробник, серед іншого, зобов'язаний подати на переробку на умовах цих договорів цукрові буряки урожаю 2016/2017 року. Замовник же зобов'язаний забезпечити своєчасне приймання та розвантаження якісних цукрових буряків товаровиробника, які доставлені власним автотранспортом товаровиробника та/або транспортом перевізника на призаводський бурякопункт замовника.
Пунктом 4.1 договору №154ЦБ/17 купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків урожаю 2017 для виробництва цукру квоти “А» від 13.03.2017 передбачено, що після проведення Товаровиробником розрахунків за надані Замовником послуги переробки цукрових буряків на давальницьких умовах товаровиробник отримує у власність готову продукцію, а саме: цукор білий кристалічний, що відповідає ДСТУ 46236:2006. Аналогічне положення міститься і в договорі №146ЦБ/16 купівлі-продажу та переробки на давальницьких умовах цукрових буряків урожаю 2016 для виробництва цукру квоти “А» від 23.02.2016.
Таким чином, приватне фермерське господарство “Геліос» у спірний період не здійснювало переробку цукрових буряків (виробництво цукру), а передавало їх товариству з обмеженою відповідальністю “Радехівський цукор» для переробки на давальницьких умовах.
При цьому, для реалізації суб'єктом спецрежиму - сільськогосподарським товаровиробником готової продукції, як похідної від обробки/переробки сільськогосподарської сировини суб'єкта спецрежиму, законодавством не передбачено будь-яких особливих умов щодо внесення до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість такого виду діяльності за кодом КВЕД як виробництво цукру (10.81), оскільки такий суб'єкт спец режиму-сільськогосподарський товаровиробник, не є переробником/обробником сировини та не отримує винагороди за переробку/обробку такої сировини.
За таких обставин, висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем податкових зобов'язань на загальну суму податку на додану вартість 198307 грн. та, відповідно, завищення податкового кредиту по придбаних товарно-матеріальних цінностях, які використовувались для надання даних послуг на загальну суму податку на додану вартість 454009 грн. є помилковими.
Також в ході перевірки встановлено, що в лютому 2016 року позивачем у Додатку 10 до податкової декларації з податку на додану вартість невірно проведено перерозподіл податкового кредиту по операціях з сільськогосподарськими товарами/послугами. Враховуючи розрахунки питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг за лютий 2016 року, за результатами перевірки визначено суму заниженого податкового кредиту за лютий в сумі 481 903 грн. по операціях з зерновими та технічними культурами, що відповідно призвело до завищення суми податкового кредиту по операціях з сільськогосподарськими товарами/послугами за лютий 2016 року в сумі 481903,00 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 14 483,80 грн.
Відповідно до підпункту “а» пункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України до виробничих факторів за рахунок яких сформовано податковий кредит відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.
Отже, при визначенні напряму декларування сум податку на додану вартість визначальним є, зокрема, безпосереднє використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції. При цьому, факт безпосереднього зв'язку використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів/послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів/послуг для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідали б змісту цієї діяльності.
Пунктом 23 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, встановлювалось, що суб'єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають пункту 209.18 статті 209 Кодексу, ведуть окремий облік операцій: із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва, визначених у пункті 209.19 статті 209 Кодексу; із зерновими та технічними культурами, визначеними у пункті 209.19 статті 209 Кодексу; з продукцією тваринництва, визначеною у пункті 209.19 статті 209 Кодексу.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VІІІ було внесено зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких з 1 січня 2016 року для суб'єктів спеціального режиму оподаткування запроваджено часткову сплату сум ПДВ до бюджету та на їх спеціальні рахунки. Розмір суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету та перерахуванню на спеціальні/поточні рахунки, залежить від виду сільськогосподарської продукції, що реалізується (зернові та технічні культури, продукція тваринництва, інша сільськогосподарська продукція). З метою визначення сум ПДВ, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальні/поточні рахунки платників, сільськогосподарські підприємства суми податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного (податкового) періоду визначають за кожним видом таких операцій.
Зазначеним Законом підпункти “а» та “б» пункту 209.2 статті 209 ПК України викладено у такій редакції : “Позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків.»
Розрахунок питомої ваги вартості кожного виду сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості постачання усіх сільськогосподарських товарів/послуг здійснюється щомісячно у додатку 9 (ДС9) до податкової декларації з ПДВ за формою, затвердженою Порядком № 21, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування.
З урахуванням значення розрахованої питомої ваги сума сплаченого (нарахованого) ПДВ при придбанні/виготовленні товарів/послуг, основних фондів відноситься до податкового кредиту по операціях із зерновими і технічними культурами, та/або операціях з продукцією тваринництва, та/або операціях з іншими сільськогосподарськими товарами/послугами пропорційно частці (питомій вазі), розрахованій у додатку 9 (ДС9) до податкової декларації з ПДВ із позначками «0121 - 0123».
Для ведення податкового обліку за окремими видами сільськогосподарських операцій у складі податкової декларації з ПДВ із позначками «0121 - 0123» передбачено додаток 10 (ДС10).
У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільгосппідприємством виключно для виробництва одного виду товарів/послуг (зернових і технічних культур або продукції тваринництва, або інших сільськогосподарських товарів/послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту у зв'язку з таким виготовленням/придбанням повністю відноситься до складу податкового кредиту за відповідним видом операцій.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VІІІ доповнено статтю 209 пунктом 209.19 такого змісту: “З метою застосування пункту 209.2 і підпункту 209.15.1 пункту 209.15 цієї статті: зернові культури - зернові культури товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД; технічні культури - технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД; продукція тваринництва - продукція товарних позицій 0102 і 0401 згідно з УКТ ЗЕД».
Відповідно до долученого до матеріалів справи експертного заключення №В-148 від 18.03.2006 експерта Івано-Франківської торгово-промислової палати Нізола Л.І. соя відноситься до бобових зернових культур.
Таким чином, позивач мав право відобразити суму сплаченого (нарахованого) податкового кредиту у зв'язку виготовлення/придбанням товарів/послуг, основних фондів, у складі податкового кредиту за відвідним видом операцій (зернових і технічних культур), тоді як контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про завищення суми податкового кредиту по операціях з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) за лютий 2016 року в сумі 481 903 грн.
Помилковість такого перерозподілу податкового кредиту по операціях із сільськогосподарськими товарами - послугами відповідачами належними та допустимими доказами у справі не підтверджена.
За таких обставин позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 625788,00 грн. підлягають задоволенню.
Щодо правомірності визначення грошового зобов'язання донарахованого внаслідок встановлення факту його заниження через невключення до об'єкту оподаткування вартості послуг з безкоштовного харчування працівників в сумі 36959,25 грн., в тому числі за основним платежем 16602,00 грн. та за штрафними санкціями 20357,25 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0006802200 від 20.07.2018.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань (загальна декларація) за період з 01.01.2005 по 31.12.2017 контролюючим органом встановлено, що позивач здійснював безкоштовне харчування своїх працівників на умовах “шведського столу» всього на загальну суму 492624 грн., в тому числі ПДВ 82104 грн.
Контролюючий орган вважає, що операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах “шведського столу» для такого підприємства - платника ПДВ є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, при здійсненні якої такий податок нараховується в загальному порядку. Також вказує, що якщо вартість послуг з харчування не включається до вартості товарів / послуг, то дані товари / послуги визнаються такими, що постачаються безоплатно в межах господарської діяльності, а тому податкові зобов'язання нараховуються відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, база оподаткування ПДВ визначається згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України, а тому позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 82104 грн.
В зв'язку з цим податковим повідомленням-рішенням №0006802200 від 20.07.2018 було визначено грошове зобов'язання в розмірі 36959,25 грн., в тому числі за основним платежем 16602,00 грн. та за штрафними санкціями 20357,25 грн.
Судом встановлено, що наказом Приватного фермерського господарства “ГЕЛІОС» №31 від 31.12.2014 “Про організацію безкоштовного харчування працівників» наказано працівникам Приватного фермерського господарства “Геліос» організувати у робочі дні одноразове безкоштовне харчування працівників на умовах “шведського столу».
Суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) підприємством платником податку у зв'язку з придбанням продуктів харчування для забезпечення безкоштовного харчування своїх працівників на умовах шведського столу, включаються до складу податкового кредиту такого підприємства за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені підпунктом 201.11 статті 201 ПК України).
При цьому, якщо вартість зазначеного безкоштовного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів зазначеним підприємством, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, не здійснюється.
В свою чергу, якщо вартість послуг з харчування не включається до вартості товарів/послуг, то дані товари/послуги визнаються такими, що постачаються безоплатно в межах господарської діяльності, а тому податкові зобов'язання нараховуються відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу, база оподаткування ПДВ визначається згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України. Податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України також не нараховуються.
З матеріалів справи вбачається, що витрати на придбання продовольчих товарів (продуктів харчування) віднесено позивачем до загальновиробничих витрат (бухгалтерський рахунок 91), загальногосподарські представницькі витрати обліковуються на рахунку 92 “Адміністративні витрати», а витрати на проведення прийомів з метою збуту продукції - на рахунку 93 “Витрати на збут».
Відповідно до абз. 1, 2 п. 11 П(С)БО 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Таким чином, з урахуванням зазначеного відповідачем не враховано, що вартість зазначеного безкоштовного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів позивача, тому дані товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, не здійснюється.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0006802200 від 20.07.2018.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи та доводів сторін суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 №0006802200 форми «Р» на суму 1394254.00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1224686.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 169568 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 12.04.2018 №0002271401 форма «В4» на суму 705105 грн., яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.
Рішення складено в повному обсязі 28.01.2025