27 лютого 2025 року Справа № 280/10359/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича (69035, м. Запоріжжя, а/с 324), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07.11.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей та поновлення позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
зобов'язати відповідача виключити відомості про позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Крім того, просить стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач (представник позивача) зазначив, що ОСОБА_1 є особою, яка виключена з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції від 01.01.2014. Проте, листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2024, ОСОБА_1 було повідомлено, що він, незважаючи на виключення з військового обліку, є таким що підпадає під його дію, як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних. Також ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердив, що відомості про позивача зазначені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів. Позивач вказує на те, що не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» категорій, зокрема не є військовозобов'язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з обліку 26.02.2014 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII, в редакції від 01.01.2014. Стаття 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» так само не згадує осіб, що виключені з військового обліку, як таких що зобов'язані з'являтися до військкоматів чи можуть перебувати на військовому обліку. Позивач вважає, що виключення з ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» такої підстави виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, не має зворотної дії у часі. Також вказує на те, що в зв'язку з протиправними діями відповідача він поніс витрати пов'язані зі сплатою судового збору та отриманням правової допомоги адвоката. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 11.11.2024 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
18.11.2024 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 21.11.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження у справі від 21.11.2024 була надіслана та доставлена до електронного кабінету відповідача - 21.11.2024 о 18:04, що підтверджується даними системи «Діловодство спеціалізованого суду» та відповідною довідкою.
Станом на час розгляду справи, відзив від відповідача до суду не надходив.
Приписами ч.4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною 6 ст.162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням зазначеної норми суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був особою, яка виключена з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII, в редакції від 01.01.2014.
Факт виключення ОСОБА_1 з військового обліку підтверджується тимчасовим посвідченням №4876/2, яке додано представником позивача до позовної заяви. В тимчасовому посвідченні зазначено, що позивача було виключено з військового обліку 26.02.2014 відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII, в редакції від 01.01.2014, за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , Відповідач.
Судом встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.05.2005 позивача було засуджено до позбавлення волі на 7 років за ч. 1 ст. 115 КК України.
Також, до позову додана довідка від 06.01.2011 серія ЗАП №08808, з Вільнянської виправної колонії №20, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з «06» січня 2004 по «06» січня 2011 року відбував покарання за ст. 115 ч. 1 Кримінального кодексу України.
У відповідь за запит ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав лист від 10.05.2024 №ВО/5199, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 визнав, що ОСОБА_1 дійсно підлягає виключенню з військового обліку, запис про виключення з військового обліку було внесено у військово-обліковий документ чоловіка та його обліковий запис ІКС ЄДРПВР «Оберіг».
Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, у червні 2024 року, сформувавши військово-обліковий документ в мобільному застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСОБА_1 побачив, що в категорії обліку він зазначений, як військовозобов'язаний і продовжує перебувати на військовому обліку.
Для виправлення неточних даних в Реєстрі, ОСОБА_1 двічі направляв Заяви про виправлення некоректних даних у реєстрі Оберіг, від 03.09.2024 та 18.09.2024 (додані до позову), де зазначив, що є виключеним з військового обліку.
Проте, як зазначено в позові, на зазначені вище заяви жодної відповіді отримано не було.
04.10.2024 представником ОСОБА_1 було направлено запит до відповідача стосовно надання інформацію на якій підставі ОСОБА_1 був поновлений на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2024 за №ВО/13034, ОСОБА_1 було повідомлено, що:
«Від часу опублікування (набрання чинності) змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», він поширює свою дію наперед на всій території України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен перебувати на військовому обліку як громадянин України, який не досяг граничного віку перебування у запасі та може бути призваним на військову службу для виконання свого конституційного обов'язку у випадку відсутності підстав для відстрочки від призову.
Враховуючи надані ОСОБА_1 відомості щодо наявності нього спеціального статусу особи з інвалідністю пропоную йому прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Також повідомляю, що відомості щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів були внесені без участі посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 автоматично у зв'язку з внесенням змін у нормативно-правові акти щодо військового обов'язку і військової служби».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За змістом частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону №3543-XII громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 37 Закону №2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній станом на 26.02.2014, виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:
1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;
2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;
3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) припинили громадянство України;
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;
9) померли.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі - Закон №3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Чинною станом на дату звернення позивача до відповідача з відповідною заявою, редакцією Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено такої підстави для виключення громадян з військового обліку, натомість пп. 2 п. 1 ст. 37 цього Закону містить норму, відповідно до якої взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов'язаних:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
…
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Суд зазначає про необґрунтованість посилань позивача на приписи ст. 58 Конституції України оскільки Законами України, якими вносились зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а так само сам цей Закон не містять норм, які мають зворотну дію в часі.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що він не є військовозобов'язаним.
Суд зазначає, що перебування громадян придатних за віком та станом здоров'я до військової служби на військовому обліку є обов'язком, а не правом громадянина.
Відповідно, зняття позивача в 2014 році з військового обліку не є свідченням того, що позивач не підлягає військовому обліку на теперішній час.
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до листа-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2024 за №ВО/13034, відомості щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів були внесені без участі посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 автоматично у зв'язку з внесенням змін у нормативно-правові акти щодо військового обов'язку і військової служби.
В зв'язку з чим вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відомостей та поновлення позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів є завідомо безпідставною та необґрунтованою.
Решта доводів позивача (представника позивача) висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, щодо правомірності відмови позивачу у виключенні з військового обліку військовозобов'язаних, з огляду на відсутність у ст. 37 Закону №2232-ХІІ, станом на час розгляду поданих позивачем заяв, такої підстави як виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, доводи позовної заяви повністю спростовуються наявними в справі доказами та нормами чинного Законодавства.
З урахуванням викладених обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог.
Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу).
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Стариченка Миколи Петровича (69035, м. Запоріжжя, а/с 324), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України
Рішення у повному обсязі складено та підписано «27» лютого 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль