про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
27 лютого 2025 рокум. Ужгород№ ЗП/260/18/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого - судді Гебеш С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно якої просить суд до набрання законної сили судовим рішенням у справі вжити заходи забезпечення позову шляхом:
зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області №57-п від 20.01.2025 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 ";
заборонити Головному управлінню ДПС у Закарпатській області вчиняти дії щодо реалізації наказу №57-п від 20.01.2025 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 ";
Вказана заява обґрунтована тим, що спірний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року був прийнятий ГУ ДПС у Закарпатській області за відсутності правових підстав для видання такого наказу. Зміст положень ст. 78, 79 ПК України свідчить про те, що платник податків має право не погодитися з наказом контролюючого органу про призначення перевірки та оскаржити його до суду. Вказує на те, що у разі, якщо контролюючим органом буде проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки буде прийнято податкове повідомлення - рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії буде реалізовано його застосуванням, а тому відновлення порушеного права шляхом визнання його незаконним та скасування після проведення перевірки буде неможливим. А не вжиття заходів забезпечення позову нівелює право платника податку на оскарження у судовому порядку саме рішення про призначення перевірки, а не результатів такої перевірки (що в свою чергу буде вимагати від заявника додаткових дій щодо подачі нового позову та додаткових витрат).
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 16.03.2020 у справі №640/4769/19.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Тому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аргументуючи підстави для забезпечення позову, заявник посилається на те, що у випадку подальшого здійснення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, позивач буде вимушений звертатись до суду з метою оскарження наслідків такої перевірки, тобто відповідних рішень.
Суд зазначає, що наразі, зазначені заявником негативні наслідки від перевірки не існують, а їх настання є лише припущеннями заявника. Однак, судове рішення, яким є і ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, не може ґрунтуватись на припущеннях. Тому, покликання заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду є недоведеними.
При цьому, суд звертає увагу, що оскаржуючи наслідки проведення документальної перевірки податкового органу, позивач не позбавлений можливості посилатись на порушення перевіряючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих рішень.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.
Варто зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскарженого рішення, дій чи бездіяльності відповідача. Оцінка протиправності такого рішення, дій та бездіяльності відповідача буде надана під час розгляду справи по суті.
Поряд з цим, задоволення вимог цієї заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є неприпустимим.
Таким чином, зазначені в заяві позивачем обставини не можуть бути підставою задоволення заяви про забезпечення позову.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Відповідно до викладеного Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висновку, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Отже, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності рішень та дій відповідачів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що розгляд заяви про забезпечення позову призведе до передчасного розгляду справи по суті.
Тому, наведені у заяві про забезпечення позову обставини не дозволяють однозначно й беззаперечно встановити наявність підстав для забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, а тому у забезпеченні позову потрібно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 77, 150, 151, 153-155, 243, 248, 256, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя С.А. Гебеш