27 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/292/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді 2 роки стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 2 роки 4 місяці - половини строку навчання в юридичному вищому навчальному закладі, при призначенні довічного грошового утримання; зобов'язання зарахувати додатково до спеціального стажу роботи, що дає право на щомісячне грошове утримання 4 роки та 4 місяці та провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, виходячи з загального стажу судді, який дає право на відставку - 32 роки 10 місяців з урахуванням виплачених сум з 06.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указом Президента України від 27.06.1996 №482/96 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Луцького міського суду Волинської області; у грудні 2024 року призначено довічне грошове утримання судді. Так, на час призначення на посаду судді позивач мала необхідний стаж роботи в галузі права тривалістю 2 роки, який підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді при призначенні довічного грошового утримання. Також до стажу роботи на посаді судді при призначенні довічного грошового утримання підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищому навчальному закладі. Позивач вважає, що при винесенні рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській та Миколаївській областях від 17.12.2024 №032350001710 протиправно не зарахували вказані періоди, оскільки загальний строк стажу судді, який орган Пенсійного фонду України мав би брати до уваги під час розгляду заяви про призначення щомісячного довічного гpoшового утримання становить 32 роки 10 місяців.
З урахуванням наведеного просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у відзиві на позов його вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити (а.с.24-25). В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно до статті 137 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) до стажу роботи на посаді судді зараховується лише робота на посадах: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України, 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У відзиві на позов (а.с.29-30) ГУ ПФУ в Миколаївській області також просило відмовити у задоволенні позову, вказавши, що ним не допущено порушень при призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці та обчислення стажу роботи на посаді судді, оскільки чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням до стажу на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.
На адресу суду від відповідача 1 надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача про перехід з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді була розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та за результатом її розгляду останнім прийнято відповідне рішення (а.с.56-57).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та з 22.06.2018 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.03.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 06.12.2024 - щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
05.12.2024 рішенням №3556/0/15-24 Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_1 у відставку (а.с. 14-16).
Зі змісту цього рішення вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення становить 32 роки 10 місяців. До стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право для звільнення у відставку, зараховано стаж роботи на посаді судді -28 роки 5 місяців 05; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки; половина строку навчання в юридичному вищому навчальному закладі - 2 роки 4 місяці.
09.12.2024 позивач звернулася у сервісний центр Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.45 зворот-47).
Рішенням ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області від 17.12.2024 №032350001710 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 66% суддівської винагороди, починаючи з 06 грудня 2024 року з огляду на стаж судді у 28 років 4 місяці 15 днів (а.с.7).
Позивач вважає, що пенсійним органом при визначенні відсотку від суддівської винагороди при призначенні щомісячного довічного грошового утримання протиправно не зараховано до стажу як судді стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді та половини строку навчання у вищому навчальному закладі, а тому звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (Закон №1402-VIII).
Пунктом 2 розділу XII “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІІ “Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшуєтеся на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу XII “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зі змінами.
Згідно статті 7 Закону №2862-ХІІ право на зайняття судової посади мали громадяни України, які досягли на день обрання 25 років, мали вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції від 05.08.2018) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Таким чином, з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій та статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII “Про вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи ( професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Такий правовий висновок викладено в рішенні Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного суду від 30.05.2019 у справі №9901/805/18.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції від 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
На день призначення на посаду судді питання визначення стажу, що давав позивачці право на відставку регулювалося Законом №2862-ХІІ.
Перед призначенням на посаду судді позивач працювала з 16.09.1988 по 17.07.1996 у Волинській колегії адвокатів в юридичній консультації Ківерцівського району Волинської області адвокатом, частина стажу роботи на якій підлягає зарахуванню як стаж, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Таким чином, стаж роботи в галузі права тривалістю 2 роки, який підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді при призначенні довічного грошового утримання підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с.9-12) та ґрунтується на діючому законодавстві.
Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (редакція чинна на час призначення на посаду суддею) встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання , за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
З 01.09.1979 по 18.06.1984 ОСОБА_1 навчалася за денною формою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова та отримала повну вищу юридичну освіту за спеціальністю “Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.
Не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів є неправомірним.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28.11.2019 у справі №589/4735/16-а, від 28.11.2019 у справі №607/5454/17, від 13.05.2020 у справі №242/1890/17, від 20.04.2021 у справі №344/5707/19.
Судом з'ясовано, при винесенні рішення №032350001710 від 17.12.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею, що складає 28 років 4 місяці 15 днів. До стажу роботи, який дає право на звільнення у відставку та призначення довічного грошового утримання не зарахували 2 роки стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, а також половину строку навчання в юридичному вищому навчальному закладі 2 роки 4 місяці 24 дні.
При вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та, відповідно, здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає зарахуванню:
-стаж роботи на посаді судді -28 років 5 місяців;
-стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки;
-половина строку навчання в юридичному вищому навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 24 дні.
Таким чином, загальний стаж роботи, що дає право на відставку становить 32 роки 10 місяців.
Саме такий висновок за результатом вивчених документів викладений у рішенні Вищої ради правосуддя від 05.12.2024 за № 3556/0/15-24.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача (32 роки 10 місяців), щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 74 % суддівської винагороди судді: (50% (за 20 років роботи на посаді судді) + 24% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді), який працює на відповідній посаді.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідачі не довели належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо обчислення стажу роботи на посаді судді при призначенні позивачу довічного грошового утримання, без урахування зазначених вище періодів, на підставі поданої заяви від 09.12.2024 та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого стаж роботи позивача станом на 05.12.2024 становить 32 роки 10 місяців.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні спору суд також враховує, що рішення щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за результатами заяви було прийняте ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, перевірене та погоджене ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким приймалось рішення щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці, судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією (а.с.3).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 13844159) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні довічного грошового утримання до стажу роботи на посаді судді 2 років стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 2 років 4 місяців половини строку навчання в юридичному вищому навчальному закладі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 додатково до спеціального стажу, що дає право на довічне грошове утримання 4 роки та 4 місяці та провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з загального стажу роботи судді, який дає право на відставку - 32 роки 10 місяців з урахуванням виплачених сум з 06 грудня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк