25 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/12877/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у звільненні з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) згідно з рапортом від 23 липня 2024 року; зобов'язання звільнити з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика. 23 липня 2024 року позивач через Міністерство оборони України скерував на ім'я командування два рапорти (безпосередньому командиру взводу і командиру Військової частини НОМЕР_1 ) про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійної сторонньої допомоги та догляду. При цьому хоч у його матері є ще один син - ОСОБА_3 , який так само проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , проте у нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_2 висловила бажання, щоб догляд за нею здійснював саме ОСОБА_1 . За результатом розгляду поданих разом із рапортом документів відповідач листом від 25 вересня 2024 року №5031А повідомив про відмову у звільненні з військової служби, покликаючись на відсутність законних підстав; до рапорту не долучено довідку про склад сім'ї та акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 , а довідка про перебування на військовій службі брата позивача - ОСОБА_3 , видана станом на 22 березня 2024 року.
Позивач таку відмову відповідача вважає необґрунтованою та протиправною, оскільки з рапортом подані усі документи, які підтверджують підставу звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Зокрема, у нотаріально засвідченій копії довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) серії 12 ААГ №608745 вказано про потребу у постійному сторонньому догляді та нагляді у зв'язку із наявними у ОСОБА_2 захворюваннями. Натомість акт встановлення факту здійснення постійного догляду, процедура отримання якого врегульована Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560, не є документом, який підтверджує право військовослужбовців на звільнення з військової служби, а підтверджує право військовозобов'язаного на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Також позивач зауважив, що відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2019 року №1106 та постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформаціях до Єдиного державного демографічного реєстру» не передбачено форми довідки про склад сім'ї. Відповідач не позбавлений можливості впродовж відведеного строку на розгляд рапорту перевірити додані до нього документи та у разі виникнення сумнівів звернутися із відповідними запитами до інших органів, зокрема, перевірити факт перебування на військовій службі ОСОБА_3 , перевірити інформацію щодо наявності у матері ОСОБА_2 інших родичів першого ступеня споріднення тощо. Така процедура передбачена Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.62-69). В обґрунтування цієї позиції вказав, що підставою звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Рядовий ОСОБА_1 23 липня 2024 року звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Проте до рапорту про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ позивачем не було додано жодних документів, що стало причиною не розгляду його рапорту. Про даний факт було повідомлено у листі-відповіді представника позивача - адвоката Цімуру Я.В., який тільки 05 вересня 2024 року надіслав на адресу частини додатки до рапорту - належним чином засвідчені копії документів на 10 аркушах. Рапорт від 23 липня 2024 року разом із усіма доданими представником позивача документами було розглянуто командуванням Військової частини НОМЕР_1 і 25 вересня 2024 року надано письмову відповідь про причини відмови у задоволенні рапорту.
Відповідач зауважив, що не підлягає врахуванню нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 , захворювання якої згідно з довідкою до акту огляду МСЕК ААГ №608745, виданою 15 липня 2024 року психіатричною МСЕК №1 м. Львів, є перешкодою для прийняття таких рішень. Поряд з тим рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ від 16 жовтня 2024 року разом із переліченими в ньому додатками, копію якого позивач додає до позовної заяви, не надходив до відповідача, не був зареєстрований у книзі вхідної кореспонденції Військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи вказані обставини, підстав для звільнення позивача з військової служби не було.
У відповіді на відзив (а.с.74-77) представник позивача підтримав доводи позову та додатково наголосив на неоспорюваності факту встановлення ОСОБА_2 І «Б» групи інвалідності, про що надано копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №608745, а відповідач бере на себе повноваження МСЕК і робить суб'єктивне припущення щодо діагнозу останньої.
Крім того, представник позивача зауважив, що 16 жовтня 2024 року цінним листом з описом вкладення ним скеровано повторний рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частин четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, відповідь на який отримано не було.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Сторони не зверталися із письмовими клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 червня 2024 року №169, рядовий ОСОБА_1 , призначений наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 10 червня 2024 року №256-РС, вважається таким, що з 10 червня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою водія-електрика 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем (а.с.71).
Не є спірною та обставина, що 23 липня 2024 року до командування Військової частини НОМЕР_1 звернувся рядовий ОСОБА_1 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 - особою з інвалідністю І групи, яка потребує постійної сторонньої допомоги та догляду (а.с.38-41). За змістом рапорту було долучено нотаріально посвідчені копії документів: паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ; довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №608745; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; заяви ОСОБА_2 від 18 липня 2024 року про обрання ОСОБА_1 особою, що здійснюватиме догляд за нею; свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; довідки про проходження ОСОБА_3 військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 від 22 березня 2024 року №1146/85/243/пс; довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України від 28 червня 2024 року №8281А (а.с.21-28).
Листом від 25 вересня 2024 року №5031А (а.с.43-44) відповідач повідомив про розгляд рапорту та про відсутність підстав для його задоволення; до рапорту на додано відповідних документів про склад сім'ї, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 та не підтверджено наявність інших осіб першого та другого споріднення, зокрема, за адресою реєстрації останньої. Крім того, довідка №1146/85/243/пс про перебування на військовій службі ОСОБА_3 видана станом на 22 березня 2024 року.
16 жовтня 2024 року позивач цінним листом з описом вкладення скерував до командира взводу Військової частини НОМЕР_1 та командування Військової частини НОМЕР_1 повторний рапорт (а.с.48-51), додавши також нотаріально засвідчені копії акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 10 жовтня 2024 року №260308-4234; свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 ; військового квитка серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 ; довідку Військової частини НОМЕР_2 від 24 вересня 2024 року №1146/85/759 про перебування на військовій службі ОСОБА_3 ; відомості з Реєстру територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб від 24 вересня 2024 року №1171581; витяги з Реєстру територіальної громади від 24 вересня 2024 року №2024/011546430 та від 10 вересня 2024 року №2024/010877285 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як видно з відомостей оператора поштового зв'язку, поштове відправлення з описом вкладення у рекомендований лист (трекінг-номер 7901312072877) вручене відповідачу 22 жовтня 2024 року (а.с.81-82).
Предметом оскарження у цьому спорі є дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні позивача з військової служби.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ.
Частинами першою, п'ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Як установлено пунктами 2, 5, 6 Положення №1153/2008, за призовом громадяни проходять, зокрема, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені частиною четвертою статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону на момент подання рапорту від 23 липня 2024 року). Зокрема, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої названої статті під час дії воєнного стану такі військовослужбовці звільняються через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ, до якої кореспондує підпункт «г» пункту 2 частини четвертої цієї статті, передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абзац тринадцятий пункту 3).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Як установлено пунктом 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454; далі - Інструкція №170).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Як установлено пунктом 12.11 розділу ХІІ Інструкції №170, перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
За приписами пункту 2 розділу І, пунктів 2, 3, 4, 5 розділу ІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за №1214/42559, далі - Порядок №531), з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби або мотивованої відмови у задоволенні рапорту. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.
За обставин цієї справи ОСОБА_1 звертався до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, тобто за сімейними обставинами - у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Фактичною підставою вказано необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи і висловила бажання, щоб такий догляд здійснював позивач.
Як слідує з листа від 25 вересня 2024 року №5031А, відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини, покликаючись на недостатність документів - не додано відповідних документів про склад сім'ї, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 з відомостями про осіб першого та другого ступеня споріднення, зокрема, за адресою її реєстрації; також довідка про проходження військової служби ОСОБА_3 видана 22 березня 2024 року (а.с.43).
Станом на день подання рапорту 23 липня 2024 року пункт 5 додатку 19 до Інструкції №170 визначав, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
З огляду на причину звільнення ОСОБА_1 відповідачу при розгляді рапорту належало встановити факт необхідності постійного догляду за матір'ю позивача - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд, оскільки саме з цими умовами пункт 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ пов'язує можливість звільнення військовослужбовця під час дії воєнного стану.
Не є спірною та обставина, що матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І «Б» групи, що підтверджується копіями свідоцтва про народження НОМЕР_6 , довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №608745 (а.с.25 зворот, 26). Як вбачається зі змісту висновку у довідці до акта огляду МСЕК, ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги та нагляду.
Верховний Суд у своїх постановах від 11 квітня 2023 року (справа №420/16689/23) та від 21 лютого 2024 року (справа №120/1909/23), аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317), дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Відповідно до пункту 27 Положення №1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема: для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
З наведеної норми слідує, що для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги.
Отже, довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №608745 підтверджує першу умову для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, що відповідачем не заперечувалось (у відзиві та у листі від 25 вересня 2024 року №5031А).
Тож необхідно встановити, чи позивач є єдиною особою, яка може здійснювати постійну сторонню допомогу та нагляд за матір'ю, тобто відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо і є інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, то що вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік/дружина, діти, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї другого ступеня споріднення вважаються рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Причиною відмови у звільненні з військової служби відповідач вказав відсутність відомостей про інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення осіб такої особи з інвалідністю. Достатніми документами, з яких ці відомості можливо встановити, відповідач вважав довідку про склад сім'ї, акт встановлення факту здійснення особою постійного догляду за ОСОБА_2 .
Перелік документів, які подаються для звільнення з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII, конкретизований в наказі Міністерства оборони України від 23 липня 2024 року №495 «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2024 року за №1361/42706, чинний з 02 жовтня 2024 року), яким у додатку 19 до Інструкції №170 пункт 5 викладено в новій редакції. Так документами, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
І хоч на час подання рапорту від 23 липня 2024 року пункт 5 додатку 19 до Інструкції №170 не містив конкретного переліку документів для підтвердження підстави, про яку йдеться в абзаці тринадцятому пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, проте необхідність підтвердити відсутність інших осіб першого та другого ступеня споріднення в одного з батьків військовослужбовця - осіб з інвалідністю I чи II групи, що потребують постійного догляду, є законодавчо визначеною умовою.
У нотаріально засвідченій заяві від 18 липня 2024 року ОСОБА_2 зазначила, що має синів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та що її чоловік помер; висловила бажання, щоб догляд за нею здійснював ОСОБА_1 (а.с.26 зворот - 27).
З матеріалів справи слідує, що у ОСОБА_2 є інший син - ОСОБА_3 , який проходить військову службу. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження НОМЕР_7 , довідки Військової частини НОМЕР_2 від 22 березня 2024 року №243/пс (а.с.27 зворот, 28).
Суд погоджується із позивачем, що у нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_2 від 18 липня 2024 року, нотаріусом перевірено дієздатність заявниці, її спроможність на момент заяви усвідомлювати значення своїх дій, можливість керувати ними, розуміння обставин, що мають істотне значення, дію без впливу насильства з боку інших осіб. У жодних з наданих документів не зазначено діагноз ОСОБА_2 , тому відповідач у відзиві на позов не повинен здійснювати власне тлумачення діагнозу останньої та припускати про психічну спроможність усвідомлювати значення своїх дій у заяві.
Натомість суд вважає, що додані до рапорту від 23 липня 2024 року документи не дозволяли встановити обставину відсутності в ОСОБА_2 (матері позивача) інших (крім позивача та сина ОСОБА_3 ) членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за нею постійний догляд. Так копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , згідно з яким чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29), до рапорту від 23 липня 2024 року не була додана. Відсутня була довідка чи інший документ, який би дозволяв зрозуміти, з ким проживає ОСОБА_2 , на що було зауважено у відповіді за результатами розгляду рапорту позивача від 23 липня 2024 року.
З огляду на це відповідач правильно вказав на непідтвердження обставин для звільнення з військової служби за вказаною у рапорті підставою та рекомендував надати довідку про склад сім'ї, акт про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , за змістом яких можна було б перевірити коло членів сім'ї останньої.
Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2019 року №1106 дійсно визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 22 липня 2003 року №204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2003 року за №709/8030. Натомість у Центрі надання адміністративних послуг можна отримати інформацію про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) у належному їм житлі.
Суд відхиляє доводи позивача про власну спроможність командира військової частини витребувати документи в органів реєстрації актів цивільного стану про відсутність у матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 інших родичів першого ступеня споріднення, оскільки військовослужбовець повинен надати документи, які підтверджують підставу звільнення (у цьому разі не тільки про наявність у матері інвалідності І групи та потреби у постійному сторонньому догляді, а й щодо відсутності інших осіб першого та другого ступеня споріднення, які такий догляд можуть забезпечити).
Позивач отримав витяги з Реєстру територіальної громади від 24 вересня 2024 року про реєстрацію місця проживання свого та ОСОБА_2 (матері), відомості з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб від 24 вересня 2024 року №171581 (а.с.30, 32 зворот).
Тобто, позивач слідував рекомендаціям відповідача у листі від 25 вересня 2024 року №5031А та подав повторно рапорт (від 16 жовтня 2024 року) із вказаними документами, а також додано довідку Військової частини НОМЕР_2 від 24 вересня 2024 року №1146/85/759 (а.с.31) стосовно ОСОБА_3 , копію акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 10 жовтня 2024 року №260308-4234, затвердженого начальником Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (а.с.31 зворот - 32). Зазначений акт складений за формою, встановленою додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №930).
Підсумовуючи сказане, суд дійшов висновку, що позивач у спірних правовідносинах, звертаючись до відповідача із рапортом від 23 липня 2024 року, не надав належних та достатніх доказів наявності правових підстав застосування до нього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Суд вважає, що відповідач правильно дійшов висновку про непідтвердження за поданими з рапортом від 23 липня 2024 року документами обставин для звільнення позивача з військової служби. Наступна поведінка - збір документів, про які вказано у листі Військової частини від 25 вересня 2024 року №5031А, звернення із новим рапортом від 16 жовтня 2024 року вказує на те, що позивач по суті погодився, що раніше подані документи є неповними (недостатніми).
Поряд з тим суд не може залишити поза увагою ту обставину, що рапорт позивача від 16 жовтня 2024 року з того самого питання залишається нерозглянутим, тобто, питання про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ залишається невирішеним остаточно.
В матеріалах справи наявні докази отримання такого рапорту відповідачем: з відомостей оператора поштового зв'язку встановлено, що поштове відправлення за описом (трекінг-номер 7901312072877) вручене адресату (відповідачу) 22 жовтня 2024 року (а.с.80, 83), що спростовує доводи останнього про те, що такий рапорт (від 16 жовтня 2024 року) до нього не надходив.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав обов'язок розглянути рапорт позивача про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ та прийняти відповідне рішення.
Натомість відповідачем не надано до суду доказів розгляду цього рапорту та прийняття будь-якого рішення - про звільнення з військової служби або про відмову у звільненні з військової служби.
Суд наголошує, що у цих правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу відсутність належним чином оформленого рішення про звільнення з військової служби або мотивованої відмови у звільненні з військової служби свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У постанові від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 Верховний Суд виснував, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Зазначена вище бездіяльність є порушенням права позивача на розгляд його рапорту у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.
Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, просив зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Однак за встановлених обставин у справі така вимога є передчасною (порушень по суті при розгляді рапорту від 23 липня 2024 року не встановлено, а рапорт від 16 жовтня 2024 року є нерозглянутим відповідачем).
Частиною другою статті 9 КАС України установлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другою статті 245 КАС України надано суду право застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
Ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В контексті наведеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 16 жовтня 2024 року про звільнення з військової служби та зобов'язати відповідача розглянути у встановленому порядку рапорт від 16 жовтня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Отже, позов належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_9 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16 жовтня 2024 року про звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути у встановленому порядку рапорт ОСОБА_1 від 16 жовтня 2024 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк