про закриття провадження в справі
м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/17490/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву представника позивача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про заборону в'їзду в Україну
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про заборону в'їзду в Україну.
Ухвалою від 06.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Надано сторонам строк для подання заяв по суті.
Представник позивача 26.02.2025 подала заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі. У заяві представник позивача, посилаючись на ст. 189 КАС України, просить закрити провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідач задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та скасував спірну постанову про заборону в'їзду в Україну від 31.10.2024.
Водночас, у заяві представник позивача просить вирішити питання щодо присудження на користь позивача всіх понесених витрат у справі, у тому числі, витрат на правову допомогу.
Визначаючись щодо заяви про закриття провадження, суд виходить з такого.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено право учасника справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Одним із спеціальних прав позивача, відповідно до норм ч. 1 ст. 47 КАС України є право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Порядок вирішення процесуального питання щодо відмови позивача від позову врегульовано статтею 189 КАС України.
Так, частиною першою цієї статті передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси (ч. 3, 5 ст. 189 КАС України).
Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує прав та/або інтересів інших осіб, оскільки відповідач скасував постанову про заборону в'їзду в Україну від 31.10.2024 та письмово звернувся до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України для вилучення інформації з баз даних, що було предметом цього спору.
Як зазначено у п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі.
Вирішуючи процесуальне питання про розподіл судових витрат, суд керується такими мотивами.
Так, ч. 2 ст. 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову врегульовано статтею 140 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Відтак, зважаючи на викладене, з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подання позовної заяви в розмірі 968,96 грн згідно з квитанцією від 30.12.2024 № 1384-2040-7099-3916.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 №5076-VI (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява N 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, згідно із Додатком 4 до Договору № 04/08/23 про надання правової допомоги від 04.08.2023 Адвокат Тарасенко Д.Ю. (далі - Адвокат/Захисник) та Любаренко Н.Р. (далі - Клієнт) домовились про таке:
Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо оскарження постанови про заборону в'їзду в Україну та вилучення інформації з баз даних.
Сторони погодили, що гонорар Адвоката по зазначеній справі становить 5000,00 грн.
Гонорар має бути сплачений протягом 20 днів з дня підписання цього договору (а.с. 26).
Відповідно до опису послуг, наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю позивачу було надано такі послуги:
- складання позовної заяви, в тому числі: аналіз наявних у позивача документів (0,5 год); написання безпосередньо тексту позовної заяви (2 год); складання пакету документів до суду (0,2 год);
- подача до суду доказів оплати послуг адвоката (0,2 год);
- ознайомлення із відзивом відповідача, подача відповіді на відзив (1,5 год);
- подача до суду додаткових пояснень щодо набрання законної сили рішенням суду (0,2 год);
- ознайомлення із поданими відповідачем документами щодо задоволення позову відповідачем, складання та подача до суду заяви про відмову від позову (1 год).
Згідно із платіжною інструкцією від 09.01.2025 позивач сплатила Адвокату за надані послуги 5968,96 грн (із врахуванням судового збору).
Отже понесені витрати позивачем на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн підтверджується матеріалами справи.
Водночас, відповідач просив відмовити у відшкодуванні витрат на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, оцінивши надані докази, доходить висновку, що заявлена сума до відшкодування є завищеною з огляду на те, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, матеріали справи не містять великого обсягу, а відтак заявлена до відшкодування сума є не співмірною із складністю справи.
Відтак, враховуючи критерій обґрунтованості понесених позивачем витрат, заперечення відповідача, суд вважає що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000,00 грн, що відповідає критерію розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
1. Заяву представника позивача про закриття провадження в адміністративній справі №120/17490/24 - задовольнити.
2. Провадження в адміністративній справі №120/17490/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про заборону в'їзду в Україну - закрити.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подання позовної заяви, в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
5. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 27.02.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна