м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/10064/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) із позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - Головне управління ДПС у Вінницькій області, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052851-2412-0210-UA05020290000092626.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що нежитлові будівлі, на які нараховано податок, не є об'єктом оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі, оскільки приміщення, яке оподатковано, є нежитловим приміщенням сільськогосподарського призначення. Відтак, податковим органом не враховано, що на цю будівлю поширюється податкова пільга, яка передбачена пунктом “ж» пп.266.2.2 ст.266 ПКУ.
Ухвалою суду від 05.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи .
19.08.2024 року від відповідача надійшов відзив, в якому представник вказав на те, що за позивачкою зареєстроване нежитлове приміщення, відтак, податок на нерухоме майно нараховано вірно.
03.12.2024 року позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власницею приміщення, нежитлових будівель по АДРЕСА_1 . До складу приміщення входить "корівник", "молокоблок" . Загальна площа приміщення 1 886, 5 кв.м.
Відповідачем, згідно із пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік, про що прийнято 18.05.2024 року податкове повідомлення-рішення №0052851-2412-0210-UA05020290000092626.
10.06.2024 року ОСОБА_1 подано скаргу, за наслідком розгляду якої податковим органом листом від 21.06.2024 року повідомлено про відсутність підстав для відкликання податкового повідомлення - рішення.
Не погодившись з вказаним рішенням позивачка звернулась з адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог , суд керується та виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень підп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачанняя.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ).
Пунктом 266.2 стаття 266 ПКУ визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування.
Так, згідно з підпунктом "ж" вищезазначеної статті до таких об'єктів нерухомості віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
У спірних правовідносинах суд звертає увагу, що застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ передбачає наявність трьох умов, перша з яких: власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та третя - об'єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є зокрема правовий статус будівлі.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.
Як встановлено судом, позивачка є власницею приміщень, нежитлових будівель, які знаходяться за адресою :по вул. Революційній 55, с. Чупринівка, Вінницька область. До складу приміщення входить "корівник", "молокоблок".
Тобто, за технічними характеристиками належні позивачці на праві приватної власності будівлі підпадають під визначення об'єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Однак, віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє, до осіб на яких розповсюджується податкова пільги, визначена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Законодавець ставить у залежність використання сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Отже, необхідним для з'ясування у цій справі також є питання того, чи є позивачка сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.
Так, позивачка зазначає, що займається особистим селянським господарством разом із чоловіком.
Поряд з цим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство " особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі(використання у власному господарстві або реалізації).
Таким чином, суд доходить висновку, що належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
Відповідну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 N 820/3556/17, від 10.04.2020 N 823/1751/17, від 24.04.2020 N 540/2206/19 від 17.02.2021 N 820/3707/17 та від 22.04.2021 N 822/3289/17 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 р. у справі № 560/20003/23 .
Зокрема, в постанові від 09.05.2023 по справі № 380/10802/22 Верховний Суд зазначив, що "фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону".
Так, судом встановлено , що позивачка зареєстрована в Державному аграрному реєстрі сільгоспвиробника, має у власності 4 земельних ділянки. Окрім того, згідно даної інформації головним джерелом доходу позивачки є сільськогосподарська діяльність.
Належні на праві власності позивачці земельні ділянки використовуються для вирощування сількогосподарських культур, що не заперечується сторонами.
У власності ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_1 перебуває спеціалізований вантажний самоскид.
Також згідно інформації з Державного аграрного реєстру ОСОБА_1 отримала фінансову допомогу за програмою "Бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь".
В сукупності дані документи підтверджують факт зайняття позивачкою особистим селянським господарством з метою вироблення сільськогосподарської продукції .
Тобто, твердження відповідача, що позивачка не займається підприємницькою діяльністю та не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником спростовано вище.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачка є сільськогосподарським товаровиробником. Об'єкти нерухомості, які належать позивачці на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом донараховано податкові зобов'язання, зокрема, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, такі об'єкти не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що факт того, що позивачка є сільськогосподарським товаровиробником доведено, а тому у неї наявна сукупність умов, за яких належне їй нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.11.2024 року при вирішенні справи №120/19168/23, в рамках якої було спірним податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік.
За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вище наведене, на думку суду, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а оскаржуване рішення прийнято за відсутності на те правових підстав, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивачки, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сплачений в розмірі 1211,20 грн. судовий збір підлягає стягненню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0052851-2412-0210-UA05020290000092626.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150)
Суддя Чернюк Алла Юріївна