м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/11310/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення ОСОБА_1 в довідках від 16.05.2023 № ХЛ61467 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премії з 41% до 10% від посадового окладу. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, зазначивши у таких довідках розмір надбавки за особливості проходження служби на рівні 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а премії - на рівні 41% від посадового окладу.
06.12.2024 виписано виконавчий лист № 120/11310/23.
17.02.2025 позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382-382-3 КАС України. Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначив, що відповідачем на виконання рішення суду від 23.09.2024 виготовлено оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022. Разом із тим, на думку позивача, у відповідних довідках відповідачем не вірно обраховано розміри щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки доплати та премії), зокрема невірно обраховано розмір надбавки за особливості проходження служби, премії та інших додаткових видів грошового забезпечення (у грошовому виразі).
Вирішуючи подану заяву про встановлення судового контролю, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частини 2-3 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу положень частини першої статті Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Водночас з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві, існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
За нормами статті 381-1 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Зокрема, згідно із нормами частини першої 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, аналіз вищевказаних положень ст.ст. 382, 382-1 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконання судового рішення окремими категоріями осіб - суб'єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.
Норми КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Тобто суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, в тому числі й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
В свою чергу встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується судом залежно від обставин конкретної справи та дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо виконання судового рішення.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 120/9897/22, окрім іншого, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року та 01 лютого 2022 року пенсії ОСОБА_1 .
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем видано довідки від 16.05.2023 № ХЛ61467 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, в яких розмір надбавки за особливості проходження служби зменшено із 65% до 1% та премію з 41% до 10%.
Позивач не погоджувався із визначеними розмірами додаткових видів грошового забезпечення та вважав, що надбавка за особливості проходження служби має становити 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а премія - 41% від посадового окладу, а тому з метою захисту своїх прав звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням суду від 23.09.2024 по справі № 120/11310/23 адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, зазначивши у таких довідках розмір надбавки за особливості проходження служби на рівні 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а премії - на рівні 41% від посадового окладу.
Таким чином, спір, що був предметом розгляду у цій справі, стосувався визначення відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, і в цій частині спір вирішений на користь позивача.
Натомість спору щодо саме обрахунку розмірів інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення на час розгляду справи між сторонами не існувало.
Таким чином, питання порядку обрахунку розмірів щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок та премії) в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 не було предметом дослідження в межах розгляду справи № 120/11310/23. При цьому заявник у заяві про становлення судового контролю наголошує на невірному обрахунку відповідачем не лише надбавки за особливості проходження служби та премії, а й вказує про невірний обрахунок інших додаткових видів грошового забезпечення таких як надбавка за службу в умовах режимних обмежень, надбавка за класну кваліфікацію.
В той же час, питання того, який саме розмір прожиткового мінімуму має бути врахований при виготовленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 зокрема і при обрахунку інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) не вирішувалось судом в межах справи № 120/11310/23.
Суд наголошує, що предмет спору в даній справі стосувався виключно дій відповідача щодо зменшення позивачу в довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, а не розмірів чи/або порядку обрахунку будь-яких інших складових грошового забезпечення. Слід також зазначити, що судом не досліджувалось питання щодо сум решти щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі який має бути розмір цих складових, який прожитковий мінімум підлягає застосуванню при їх обчисленні та із яких складових розраховуються додаткові складові, що підлягають зазначенню в довідках.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що видавши оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, у яких зазначені розміри надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% та премії в розмірі 41%, відповідач виконав рішення суду по справі № 120/11310/23.
Відповідні обставини, на переконання суду, виключають необхідність встановлення судового контролю за виконанням відповідного рішення суду.
Водночас у разі, якщо позивач вважає, що його права були порушені ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виготовлення довідок про розмір його грошового забезпечення саме при обрахунку та зазначенні у довідках додаткових видів такого грошового забезпечення (їх грошового виразу), він не позбавлений права звернутись до суду з новим адміністративним позовом.
Дата постановлення цієї ухвали обумовлена перебуванням головуючого суді у відпустці у період часу з 10.02.2025 по 25.02.2025.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 120/11310/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович