м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/14196/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 13.09.2024 № 025750011418;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пільгову пенсію з 07.08.2024, зарахувавши при цьому, ОСОБА_1 до пільгового стажу наступні періоди: з 10.03.2006 по 30.06.2008, з 28.11.2019 по 23.03.2022, та до страхового стажу періоди: з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.07.2024 по 31.08.2024.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 05.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Натомість рішенням від 13.09.2024 № 025750011418 відповідач 1 відмовив у призначенні пенсії заявнику у зв'язку з недостатністю пільгового стажу на роботах за Списком № 2.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 28.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.
14.11.2024 ГУ ПФУ у Вінницькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечили щодо задоволення вимог позивача та вказали про таке.
Першочергово наголошуючи, що проживання позивача на території, яку обслуговує відповідач 2 не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є суб'єктом прийняття оскаржуваного рішення, а як висновок є неналежним відповідачем у даній справі.
Для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) обов'язково необхідно наявність трьох складових, а саме: досягнення віку 55 років, страхового стажу 30 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2.
Згідно із принципом екстериторіальності, за результатами звернення ОСОБА_1 Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області, прийнято рішення від 13.09.2024 № 025750011418 про відмову в перерахунку пенсії - перехід на пенсію за віком відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, визначеного ст. 114 Закону № 1058.
Головне управління встановило, що пільговий стаж заявника (з необхідних 12 років і 6 місяців) складає 11 років 3 місяці 3 дні.
Зважаючи на наведене вище, оскаржуване рішення є правомірним, законним та ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
У строк встановлений судом, відповідач 1 відзиву на адресу суду не направив, хоча в матеріалах справи наявні докази своєчасного отримання ухвали та позовної заяви з додатками.
В силу частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
05.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після того як йому виповнилось 55 років, звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача про призначення пенсії, за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумські області та винесено рішення від 13.09.2024 № 025750011418 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказали, що вік заявника становить 55 років 29 днів, страховий стаж заявника (з необхідних 30 років) становить - 34 роки 3 місяці 19 днів, пільговий стаж (з необхідних 12 років 6 місяців) становить - 11 років 3 місяці 3 дні.
Відповідно до наданих документів до страхового стажу зараховані всі періоди роботи.
Відповідно до наданих документів до пільгового стажу не зараховані періоди роботи по довідці від 28.08.2024 № 16: з 10.03.2006 по 30.06.2008 та з 28.11.2019 по 23.03.2022, оскільки відсутня інформація про атестацію робочих місць;
з 01.03.2022 по 31.03.2022 та з 01.07.2024 по 31.08.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків по індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як стверджує відповідач 1, право призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у позивача відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, частиною 1 статті 24 Закон України Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до п. 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом встановлено, що позивач досяг віку, необхідного для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058. Наявність необхідного страхового стажу у позивача відповідачами не заперечується.
При цьому в межах заявленого спору позивач порушує перед судом питання про зарахування до страхового стажу певних періоди трудової діяльності, а саме: з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.07.2024 по 31.08.2024 та до пільгового стажу періодів: з 10.03.2006 по 30.06.2008, з 28.11.2019 по 23.03.2022.
Поряд з цим визначальним у цьому спорі є встановлення наявності у ОСОБА_1 пільгового стажу тривалістю не менше 12 років 6 місяців, при цьому як вказує відповідач пільговий стаж заявника складає лише 11 років 3 місяці 3 дні.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Приписами пункту 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 24.10.1990 чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12. 2005 за № 1451/11731 (далі Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Так, якщо пільгова робота мала місце до 31.12.1991, застосовуються Списки № 1, № 2 затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, № 2, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за № 162.
Позивач у оспорювані періоди працював колієм плитів та блоків за кодом 7111/12831/5, що передбачено Списком № 2, розділ 1 "Гірничі роботи", підрозділ 1.1а. "Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні", відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 № 416, які діяли в період трудової діяльності ОСОБА_1 .
Однією із підстав у відмові в зарахуванні позивачу спеціального (пільгового) стажу: з 10.03.2006 по 30.06.2008, з 28.11.2019 по 23.03.2022, є відсутність у довідці від 28.08.2024 № 16 інформації про атестацію робочих місць, з приводу вказаного суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
При цьому Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а зазначила, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що період роботи позивача: з 10.03.2006 по 30.06.2008, з 28.11.2019 по 23.03.2022 колієм плитів та блоків має бути зараховано до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки повністю підтверджуються записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.10.1990, а саме:
з 10.03.2006 по 30.06.2008 працював в ТОВ "Крутнівський кар'єр" на посаді колія плитів та блоків;
з 04.03.2016 дотепер, зайнятий в ТОВ "Крутнівський кар'єр" на посаді колія плитів та блоків, що включає безперервний період роботи ОСОБА_1 з 28.11.2019 по 23.03.2022 в тому ж підприємстві, на тій же посаді.
Разом з тим, на підтвердження спеціального (пільгового) стажу в ТОВ "Крутнівський кар'єр" позивач надавав пенсійному органу та долучив до матеріалів справи підтверджуючі накази та довідки, зокрема:
накази підтверджуючі атестацію робочих місць в ТОВ "Крутнівський кар'єр" від 28.08.2008 № 22, від 28.11.2014 № 18-К, від 24.03.2022 № 13;
довідка видана на підставі книги наказів з 2006-2024 роки, директором ТОВ "Крутнівський кар'єр", яка дійсно підтверджує періоди роботи позивача в кар'єрі з 10.03.2006 по 30.06.2008, з 04.03.2016 по теперішній час;
довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 28.08.2024 № 16, видана ТОВ "Крутнівський кар'єр", що підтверджує пільговий характер роботи позивача в оскаржувані періоди за Списком № 2.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Щодо неврахування відповідачем 1 періоду роботи: з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.07.2024 по 31.08.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків по індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за " 785/25562 (надалі - Положення № 10-1), відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Пунктом 4 розділу І "Загальні положення" Положення № 8-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 5 розділу І "Загальні положення" Положення № 8-1).
Згідно з пунктом 1 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення № 8-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок щодо внесення даних в індивідуальні відомості про застраховану особу та внесення відомостей по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Тому, відповідальність за не внесення індивідуальних відомостей про застраховану особу та несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює таке внесення відомостей та нарахування страхових внесків, їх сплату (утримання) із заробітної плати застрахованої особи.
Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по внесенні індивідуальних відомостей та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі індивідуальних відомостей та в системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за оскаржуваний період для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплату пенсії.
Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належного внесення індивідуальних відомостей та належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду її роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а та від 17.07. 2019 у справі № 144/669/17.
Таким чином, періоди роботи позивача: з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.07.2024 по 31.08.2024 належить зарахувати до страхового стажу позивача, як про те і просить останній.
Відповідачами на спростування вказаних обставин не надано належних доказів, тому такі є безпідставними.
Виходячи з викладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2024 № 025750011418 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру в тому числі і в частині суб'єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.
Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
ЄСПЛ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В контексті встановлених обставин справи суд зауважує на тривалості загального стажу, який визнається відповідачем та такий становить 34 роки 3 місяці 19 днів та пільгового стажу, який складає 11 років 3 місяці 3 дні.
Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнився 55 років, його страховий стаж становить понад 30 років, в тому числі страховий стаж з урахуванням обставин встановлених в межах розгляду цієї справи та спеціальний (пільговий) стаж з урахуванням обставин встановлених в межах розгляду цієї справи складає понад 12 років 6 місяців, це є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про вирішення питання призначення пенсії позивачу, потрібно враховувати, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 питання про призначення пенсії за наслідками в тому числі і судового розгляду справи має вирішувати, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.
Таким чином питання про зарахування до страхового та пільгового стажу періодів, про які просить заявник, та питання призначення відповідного виду пенсії позивачу за наслідками розгляду цієї справи, має вирішувати саме ГУ ПФУ в Сумській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом зобов'язання відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 10.03.2006 по 30.06.2008, з 28.11.2019 по 23.03.2022, та до страхового стажу періоди: з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.07.2024 по 31.08.2024 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 з 07.08.2024, тобто з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку.
Водночас не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 2 виплатити призначену пенсію, адже такі є передчасними, оскільки пенсія позивачу буде призначена лише після набрання цим рішенням законної сили.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.09.2024 № 025750011418.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.03.2006 по 30.06.2008, з 28.11.2019 по 23.03.2022, та до страхового стажу періоди роботи з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.07.2024 по 31.08.2024 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 07.08.2024.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Бандери Степана, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович