м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/12104/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення, прийнятого відповідачем, яке оформлено протоколом від 30.08.2024 № 23, з огляду на те, що позивач є особою, яка відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки позивач є батьком, який утримує трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується наявними документами.
Окремо позивач наголошує, що відповідач у відмові формально перерахував всі документи, які необхідно подати до заяви про відстрочку, не перевіривши та не надавши оцінки наданим ним документам.
Відтак, ОСОБА_1 не погоджується з таким діями суб'єкта владних повноважень, його звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 20.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у сторони відповідача додаткові докази.
10.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято правомірне рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з відсутністю рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Зокрема, відповідач зауважує, що своїми позовними вимогами зобов'язального характеру ОСОБА_1 здійснює втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
18.10.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не направив йому додатків до відзиву на позов, а надав повний примірник документів лише суду. При цьому наголошує на формулюванні позовних вимог та вказує, що у своєму позові він не ставить вимог про зобов'язання відповідача надати йому відстрочку від призову під час мобілізації, а просить суд зобов'язати повторно розглянути його заяву від 26.08.2024 про надання відстрочки, що, вважає, не буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача.
18.10.2024 на адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі, в якому ухвалою від 28.10.2024 ОСОБА_1 суд відмовив.
05.11.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив щодо отримання позивачем виключно примірника відзиву без додатків, то відповідач зазначив наступне: "оскільки звернення позивача написане власноручно, а оригінали доданих до таких звернень знаходяться у позивача, оригінали відповідей на звернення також отримані позивачем, тому відсутні необхідності повторно направляти копії додатків до відзиву".
Цією ж датою від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження по даній справі, яке суд не бере до уваги, оскільки таке було направлено після вирішення даного питання судом в ухвалі від 28.10.2024.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є батьком:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 );
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 );
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).
26.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка є батьком, що утримує трьох дітей віком до 18 років.
Як вбачається із матеріалів справи, до поданої заяви позивачем долучено наступні документи: колія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 , копія картки фізичної особи - платника податків заявника, витяг з "Резерв+" від 05.07.2024 № 100820230693371300065, копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 ; копії свідоцтв про народження дітей: серія НОМЕР_6 , серія НОМЕР_7 , серія НОМЕР_8 , копія довідки № 2 з відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці від 29.05.2024 № 55639/22.26-35/11, копія військового квитка серія НОМЕР_9 , копія довідки "Приватбанку" про рух коштів.
За результатами розгляду поданих документів ІНФОРМАЦІЯ_7 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ухвалила рішення у формі протоколу від 30.08.2024 № 23, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В якості причин відмови вказано на відсутність наступних документів: рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Повідомленням від 30.08.2024 № 362/4397 відповідач повідомив заявника про прийняте рішення.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що суперечить чинному законодавству України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із приписами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частинами першою, другою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово продовжувався.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє, зокрема, на момент розгляду цієї справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
Водночас підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Законом № 3543-XII.
Так, згідно з п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
За змістом положень ч.ч. 7, 8 статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. п. 56, 57 вказаного Порядку відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Так, Додаток 5 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки як батьку трьох неповнолітніх дітей стала відсутність, на думку відповідача, визначених Додатком 5 до Постанови № 560 документів, які підтверджують право на відстрочку.
В контексті наведеного суд враховує, що Додаток 5 до Постанови № 560 передбачає альтернативний перелік документів в цілях перевірки наявності підстав для оформлення відстрочки за п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, однак визначальним є підтвердження наданими документами факту перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років.
Як видно з матеріалів справи, до своєї заяви про надання відстрочки позивач додав: свідоцтва про народження трьох неповнолітніх дітей, а саме свідоцтво про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 , свідоцтво про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_10 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_8 , де в графі "батько" кожного із свідоцтв батьком вказано саме позивача, свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_5 серія НОМЕР_11 , довідку про відсутність у заявника заборгованості зі сплати аліментів з відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці від 29.05.2024 № 55639/22.26-35/11, копія довідки "Приватбанку" про рух коштів, в тому числі, аліментів для доньки ОСОБА_3 .
В силу приписів частини 2 статті 51 Конституції України та частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частинами 1, 2 статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Водночас частиною 5 статті 183 Сімейного кодексу України унормовано, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відтак позивач наголошує на тому, що, будучи батьком трьох неповнолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні, він має законне право на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, для підтвердження якого надав відповідачу усі наявні у нього та доступні документи, які можуть бути отримані ним самостійно та підтверджують його право на відстрочку відповідно до чинного законодавства.
Суд з вказаними доводами позивача погоджується та враховує, що позивач є батьком трьох дітей, які на момент звернення із заявою про надання відстрочки не досягли 18 років.
Також суд враховує, що відповідач фактично не заперечує той факт, що позивач утримує трьох неповнолітніх дітей. Основний аргумент відповідача зводиться до того, що позивач не надав усіх тих документів, які передбачені Додатком 5 до Порядку № 560.
Втім, зазначені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими та повторює, що в силу положень п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають, зокрема, чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Тобто ключовим для застосування вказаної норми є встановлення, по-перше, факту наявності у військовозобов'язаного трьох і більше дітей, які не досягли 18 років, і, по-друге, факт їх утримання військовозобов'язаним.
Єдиний виняток щодо можливості поширення дії цієї норми на військовозобов'язаного стосується тих випадків, коли він має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Водночас наданими позивачем документами підтверджується і те, що він є батьком трьох малолітніх дітей, і те, що усі вони перебувають на його утриманні, і те що борги зі сплати аліментів у позивач відсутні.
Отже, на думку суду, ОСОБА_1 довів наявність у нього права на відстрочку відповідно до закону, тоді як неможливість надання ним з об'єктивних причин окремих документів згідно з вимогами підзаконного нормативно-правового акту не може бути перешкодою для реалізації позивачем такого законного права.
Крім того, суд вважає, що сукупність наданих позивачем документів відповідає вимогам до переліку документів, які згідно з Додатком 5 до Порядку № 560 є необхідними та достатніми для підтвердження права на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Водночас при вирішенні вимог зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача про надання відстрочки, то суд зазначає наступне.
На підставі частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, вказано: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Як зазначено вище, нормативно-правовими актами, якими регулюються умови та порядок надання відстрочки від призову під час мобілізації є стаття 23 Закону № 3543-ХІІ та Порядок № 560.
З огляду на викладене вище, встановлене порушення рішенням відповідача прав ОСОБА_1 , суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, буде скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом комісії від 30.08.2024 № 23, в частині відмови у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 30.08.2024 № 23, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович