м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/11428/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як особі, яка здійснює догляд за своєю матір'ю та батьком, які є інвалідами ІI групи).
Проте відповідач листом від 12.07.2024 повідомив, що за результатами розгляду його звернення комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколом від 12.07.2024 № 9 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації у зв'язку із тим, що позивачем не надано документів, які підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати особу з інвалідністю І та ІІ групи відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, а тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
Ухвалою від 02.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у сторони відповідача додаткові докази.
17.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято правомірне рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які зобов'язані за законом утримувати особу з інвалідністю І чи II групи, здійснювати догляд за нею та документів про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, або акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зокрема, відповідач зазначає, що не має можливості отримати інформацію, що стосується наявності у матері та батька позивача інших осіб, які не є військовозобов'язаними, та які зобов'язані за законом їх утримувати, здійснювати догляд.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
10.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка здійснює догляд за своєю матір'ю з інвалідністю ІI групи ОСОБА_2 та батьком з інвалідністю ІI групи ОСОБА_3 .
Як вбачається із матеріалів справи, до поданої заяви позивачем долучено наступні документи: копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_1 , копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00045626315, копія свідоцтва про народження заявника серія НОМЕР_3 , копія листа ОСОБА_1 від 21.6.2024 № 1558-28.28-24, копія паспорта громадянина України ОСОБА_3 № НОМЕР_4 , копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 серія НОМЕР_5 , копія довідки МСЕК серія 12AAA № 069564, копія довідки до акта огляду МСЕК Глєбова Г.Ф. серія 12ААБ № 366473, копія довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 серія 12ААГ № 813533, копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 , копія паспорта громадянки України ОСОБА_2 серія НОМЕР_7 .
За результатами розгляду поданих документів ІНФОРМАЦІЯ_4 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ухвалила рішення у формі протоколу від 12.07.2024 № 9 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причинами для відмови вказано відсутність документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, документів про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здіснення особою догляду (постійного догляду).
Про прийняте рішення відповідач повідомив заявника повідомленням від 12.07.2024 № 362/1603, в якому додатково наголосив та рекомендував особисто заявнику звернутися через ЦНАП "Прозорий офіс" та його територіальні відділення подати на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву на здійснення перевірки перебування на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаної особи та особи, яка потребує догляду (постійного догляду), наявність інших зареєстрованих/задекларованих осіб за адресою місця проживання.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Водночас алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Так, перелік документів за кожним пунктом статті 23 Закону № 3543-XII, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено Додатком 5 до постанови № 560.
Оцінюючи доводи позивача, суд зазначає, що Порядок № 560, чинний на момент ухвалення оскаржуваного рішення, визначав перелік документів, які повинні бути надані заявником для підтвердження право на відстрочку з підстав, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема станом на дату подання заяви заяви позивачем для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно за п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", військовозобов'язаному слід було надати надати наступні документи:
для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
За обставин цієї справи судом з'ясовано, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації з причин того, що він має матір та батька з інвалідністю ІI групи, яка знаходиться на утриманні позивача.
До заяви позивач долучив всі необхідні документи для підтвердження наведених обставин. Зокрема, копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_8 , що підтверджує родинні зв'язки між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 366473 від 02.10.2019. якою підтверджено, що батько позивача - ОСОБА_3 є інвалідом II групи. Група інвалідності встановлена безтерміново. Висновок про умови та характер праці містить посилання на те, що ОСОБА_3 потребує сторонньої допомоги. Теж саме стосується і матері позивача ОСОБА_2 , яка відповідно до наданої позивачем довідки МСЕК серії 12 ААГ № 813533 від 01.07.2024 є інвалідом II групи. Група інвалідності встановлена безтерміново.
Спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, у зв'язку відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи, документів про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).
Оцінюючи спірне рішення суд зазначає, що відповідно до п. 59, 60 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць регулює Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів".
Згідно із ч. 8 ст. 5 вказаного вище Закону, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів", до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру відомості, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста (ст. 7 Закону).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів", актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", інформацію, яку не надав позивач, відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен перевірити за необхідності від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді, чого зроблено не було.
В даному випадку суд зауважує, що ані Законом № 3543-XII, ані Порядком № 560 не передбачено перелік документів, які має подати особа, яка має намір реалізувати своє право на отримання відстрочки, для підтвердження неможливості інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати особу з інвалідністю І та ІІ групи.
Разом із тим відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності таких осіб. Судом також не встановлено наявності інших невійськовозобов'язаних осіб, які б могли утримувати матір та батька позивача.
Враховуючи наведене, та те що ОСОБА_1 являється єдиною особою, хто може здійснювати догляд за своїми батьками.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, слід вказати, що обов'язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, «здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Крім того, як свідчать матеріали справи, причиною відмови у наданні відстрочки від призову у повідомленні відповідачем зазначено, що відсутня інформація про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).
З приводу такої підстави для відмови, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача зі заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що його батько та мати є особами з інвалідністю ІІ групи.
Суд вкотре наголошує, що згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Отже, заявник не зобов'язаний подавати додаткові документи для отримання компенсації, оскільки положення статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачають обов'язок утримання особи з інвалідністю, а не здійснення постійного догляду. Зокрема, пункт 13 статті 23 Закону закріплює право військовозобов'язаного на відстрочку від призову у разі наявності одного з батьків або одного з батьків подружжя з інвалідністю I чи II групи, якщо немає інших осіб, які не є військовозобов'язаними та згідно із законом зобов'язані їх утримувати. Процедура підтвердження факту догляду, визначена пунктом 61 Порядку, у цьому контексті стосується лише доказування відсутності інших осіб, які за законом повинні утримувати особу з інвалідністю, а не самого факту догляду.
Суд наголошує, що у разі виникнення сумнівів у достовірності наданих заявником документів, які підтверджують право на відстрочку від призову, відповідач має право самостійно звертатися із запитами до відповідних органів державної влади. Мета таких запитів - перевірка або спростування права позивача на відстрочку.
Водночас матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач здійснив будь-які запити з цього приводу.
Отже, із зазначеного слідує, що відповідачем, не надано до суду доказів подання позивачем недостовірної інформації та існування інших осіб зобов'язаних утримувати за законом батька та матір позивача.
Враховуючи вищевикладене, саме на позивача, як єдиного сина, покладено обов'язок утримувати матір та батька з інвалідністю.
Отже, відповідач відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Таким чином суд дійшов висновку про протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом від 12.07.2024 № 9, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .
Щодо вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, вказано: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд звертає увагу, що на час вирішення спору Порядок № 560 зазнав змін та викладений в новій редакції.
Тому, виходячи із обставин цієї справи, належним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.07.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн (як за 2 основних вимоги немайнового характеру).
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (основної та похідної), тому на користь позивача слід стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Решта суми сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн є надмірно сплаченою, а її повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, а не в порядку розподілу судових витрат.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надміру сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 12.07.2024 № 9, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович