м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/12468/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 04.07.2023 № 025750009278;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.01.1972 по 26.07.1973, з 01.01.1988 по 12.05.2006, призначити та виплатити призначену пенсію з 27.06.2023.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 27.06.2023 він звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Разом з тим, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.07.2023 № 025750009278 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю у заявника необхідного страхового стажу (28 років). При цьому, відповідачем 1 не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.01.1972 по 26.07.1973, з 01.01.1988 по 12.05.2006.
Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 23.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву. Витребувано у сторін відповідача додаткові докази.
05.11.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява на виконання вимог ухвали від 23.10.2024 з копіями матеріалів електронної пенсійної справи позивача.
07.11.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечує щодо задоволення вимог ОСОБА_1 та вказує про таке.
Рішенням від 04.07.2023 № 025750009278, заявнику відмовлено у призначені пенсії за віком у зв'язку з недостатністю необхідного страхового стажу (28 років).
За наданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано всі періоди згідно трудовій книжки колгоспника НОМЕР_1 від 26.07.1989, оскільки на титульній сторінці дата народження вказана не повністю, що не відповідає наказу № 58 від 29.07.1993 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників".
На думку пенсійного органу, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
12.11.2024 від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач 2 заперечив щодо задоволення заявлених вимог та наголосив на правомірності оскаржуваного у цій справі рішення. Зазначив, що у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно із Законом № 1058 право на призначення пенсії за віком у позивача відсутнє, з чого слідує, що законних підстав для призначення пенсії немає.
02.12.2024 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі. Однак, останні судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою статті 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
27.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Із врахуванням принципу екстериторіальності, розгляд поданої позивачем заяви було здійснено Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за наслідками, якого відповідачем 1 винесено рішенням від 04.07.2023 № 025750009278, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з недостатністю у останнього необхідної кількості страхового стажу (28 років).
Вказали, що страховий стаж особи становить 16 років 03 місяці 10 днів, а вік заявника 62 роки.
За документами доданими до заяви до страхового стажу не зараховано всі періоди згідно трудовій книжки колгоспника НОМЕР_1 від 26.07.1989, оскільки на титульній сторінці дата народження вказана не повністю, що не відповідає наказу № 58 від 29.07.1993 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників".
Пенсійним органом, рекомендовано ОСОБА_1 звернути увагу на період роботи з 04.04.1991 по 30.02.2000 згідно вищезазначеної трудової книжки, та надати уточнюючу довідку.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, 23.09.2024 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Першочергово слід вказати, що в ухвалі від 23.10.2024, з метою встановлення обставин щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, суд витребував у відповідачів всі документи, пов'язані з розглядом заяви ОСОБА_1 від 27.06.2023 про призначення пенсії за віком, у тому числі щодо направлення на його адресу копії рішення від 04.07.2023 № 025750009278 та доказів, що підтвердили б отримання ним такого рішення.
На виконання вимог суду в частині надання доказів повідомлення позивача про прийняте рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надало пояснення, в яких зазначило, що 05.07.2023 Головним управлінням було направлено оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії та розрахунок стажу разом із супровідним листом, що підтверджується поштовим реєстром відправлених листів № 3776.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає, оскільки пенсійним органом відправлення рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.07.2023 № 025750009278 ОСОБА_1 здійснено звичайним поштовим відправленням без повідомлення про вручення, що в свою чергу унеможливлює відстеження дати отримання такої кореспонденції, то відповідно суд не може встановити точну дату отримання чи неотримання такої кореспонденції позивачем. Водночас позивач стверджує, що оскаржуване рішення він отримав у квітні 2024 року.
З огляду на відсутність належних доказів отримання оскаржуваного у цій справі рішення до квітня 2024 року, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
В силу положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною 3 вищевказаної статті Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Судом встановлено, що відповідач 1 спірним рішенням не зарахував до загального стажу позивача всі періоди роботи в колгоспі "Переможець" с. Сулківка згідно трудовій книжки колгоспника НОМЕР_1 від 26.07.1989, оскільки на титульній сторінці дата народження вказана не повністю та потребує уточнюючої довідки.
Так, матеріали справи містять трудову книжку колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 26.07.1989, згідно записів якої позивач:
з 03.01.1972 був прийнятий в члени колгоспу ім. Горького в с.Торочин трактористом;
з 04.04.1991 переведений в КСП "Світанок" с. Сулківка, звільнений із членів КСП 30.02.2000;
з 01.01.2000 переведений в СТОВ "Сулківське" різноробочим, де пропрацював до 12.05.2006.
Додатково позивачем надано архівну довідку, видану Хмільницьким трудовим архівом, де вказано кількість відпрацьованих ОСОБА_1 людиноднів за час роботи в СТОВ "Світанок" з 27.07.1973 по 15.04.1979 - різноробочим та з 15.06.1984 по 31.12.1987- трактористом.
Надаючи оцінку підставам відмови в оскаржуваному позивачем рішенні, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно з статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 17 указаного Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Варто вказати, що відомості дослідженої судом трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 26.07.1989, підтверджують роботу позивача у період з 03.01.1972 по 26.07.1973, з 01.01.1988 по 12.05.2006 у колгоспі "Переможець" с. Сулківка, який шляхом послідовної реорганізації та ліквідації перетворено в СТОВ "Сулківське" (дане підтверджується архівною довідкою, виданою архівним відділом Хмільницької районної державної адміністрації від 19.04.2021 № 144).
Згідно з пунктом 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні положення), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п. 13 Основних положень).
Посилання відповідача щодо запису дати народження позивача, яка вказана не повністю на титульній сторінці його трудової книжки колгоспника, що не відповідає порядку ведення трудових книжок працівників, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 310 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Більше того, у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний у цій справі період трудової діяльності позивача відповідачі не надали.
При цьому, ані суд, а ні відповідачі не встановили недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача, а тому на переконання суду її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначені у спірному рішенні обставини, не можуть поза розумним сумнівом, позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист.
За умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
При цьому, суд враховує, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 04.07.2023 № 025750009278, фактично обґрунтоване відсутністю у позивача страхового стажу, який підтверджується трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 26.07.1989, проте таке не відповідає дійсності, оскільки відповідно до розрахунку стажу позивача, певні періоди роботи ОСОБА_1 в колгоспі були виокремлені відповідачем з безперервного робочого стажу та зараховані позивачу.
Отже, обставини, на які посилається відповідач 1 в оскаржуваному рішенні від 04.07.2023 № 025750009278, не є належними підставами для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню судом, а періоди, про зарахування яких просить позивач, а саме з 03.01.1972 по 26.07.1973, з 01.01.1988 по 12.05.2006, зарахуванню до загального страхового стажу позивача.
Визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру в тому числі і в частині суб'єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
ЄСПЛ у п.п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Фокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 62 роки, його страховий стаж становить понад 16 років, в тому числі страховий стаж з урахуванням обставин встановлених в межах розгляду цієї справи складає понад 28 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як наслідок, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про вирішення питання призначення пенсії позивачу, потрібно враховувати, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 питання про призначення пенсії за наслідками в тому числі і судового розгляду справи має вирішувати, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.
Тому питання про зарахування до страхового стажу періодів, про які просить заявник та питання призначення відповідного виду пенсії позивачу за наслідками розгляду цієї справи, має вирішувати саме ГУ ПФУ в Одеській області (як суб'єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивача), а не ГУ ПФУ у Вінницькій області, як про те просить ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.
Таким чином, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.07.2023 № 025750009278.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.01.1972 по 26.07.1973, з 01.01.1988 по 12.05.2006, та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27.06.2023.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович