м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/3292/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якій просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2023 № 114 "Про призначення службового розслідування" в частині не включення стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 , як такого, що самовільно залишив військову частину (місце служби), до наказів про виплату додаткової винагороди за березень 2023, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 та в частині призупинення стрільцю 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдатом ОСОБА_1 , як такому, що самовільно залишив військову частину або місце служби, виплату грошового забезпечення з 11.03.2023;
2) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2023 № 11 "Про результати службового розслідування з метою встановлення причин та обставин самовільного залишення місця служби та розташування підрозділу солдатом ОСОБА_1 та молодшим сержантом ОСОБА_2 " в частині встановлення вини ОСОБА_1 у порушенні дисципліни внаслідок невиходу на службу без поважних причин та самовільному залишенні військової частини або місця служби та ухиленні від подальшого проходження служби, яка виражається у формі прямого умислу;
3) визнати протиправними та скасувати п.п 1. 1 п. 1, п. 1, п. 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 № 148 "Про результати службового розслідування з метою встановлення причин та обставин самовільного залишення місця служби та розташування підрозділу солдатом ОСОБА_1 та молодшим сержантом ОСОБА_2 " в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани ОСОБА_1 та виплати щомісячної премії з урахуванням накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;
4) визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування № 54, яким встановлено факт самовільного залишення частини ОСОБА_1 ;
5) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2023 № 246 в частині виплати грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з 06.06.2023;
6) стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, премію та додаткову винагороду за період з 11.03.2023 по 28.08.2023.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що він був призваний на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 з 12.04.2022. Відповідно до витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 26.02.2023 № 60 солдат ОСОБА_1 вибув для виконання бойової задачі в м. Ямпіль Донецької області, а з 03.03.2023 був зарахований на котлове забезпечення.
За результатами проведеного службового розслідування та висновків такого, викладених у наказі командира В/ч НОМЕР_1 від 07.04.2023 № 11, встановлено вину стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 у порушенні дисципліни внаслідок невиходу на службу без поважних причин та самовільному залишенні військової частини або місця служби та ухиленні від подальшого проходження служби, яка виражається у формі прямого умислу. Наказом В/ч НОМЕР_1 від 10.04.2023 № 148 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено суворе стягнення у вигляді суворої догани, а відповідно до витягу з наказу від 28.08.2023 № 2465 призупинено строк військової служби ОСОБА_1 на період мобілізації, вислугу років для призначення пенсії та вислугу років у військовому званні, виплату грошового забезпечення з 06.06.2023, виключено зі списків особового складу з 28.08.2023.
Вважаючи, згадані вище рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 03.04.2024 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 в частині вимог про визнання протиправним та скасування акта службового розслідування № 54.
Ухвалою від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
У зв'язку із неодноразовим направленням поштової кореспонденції суду на адресу відповідача та відсутністю доказів вручення такої адресату, супровідним листом від 23.12.2024 суд направив на адресу Міністерства оборони України позовну заяву з додатками, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.04.2024, копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі від 03.04.2024, для забезпечення вручення таких Військовій частині НОМЕР_1 .
30.01.2025 через систему "Електронний суд" представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо заявлених ОСОБА_1 вимог та вказав про наступне.
Представник відповідача, спростовуючи аргументи заявника стосовно порушення відповідачем ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вказав, що за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, копія яких долучена до позовної заяви, командир Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовано прийняв рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначив вид дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Відповідач у відзиві звертає увагу суду, що у позовній заяві позивач стверджує, що при проведенні службового розслідування не було враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. В той же час позивач не зазначає, що конкретно не було враховано відповідачем при проведенні службового розслідування та яким чином це могло вплинути на рішення за результатами службового розслідування. Відсутність конкретно вказаних обставин позбавляє Військову частину НОМЕР_1 обґрунтовано оцінити їх.
Спростовуючи порушення відповідачем абзацу 4 п. 2 розділу І, п. 1 розділу ІІ, п. 3 розділу ІІ, п. 1, 3, 8, 9 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, представник зауважує, що матеріалами службового розслідування, копія яких долучена до позовної заяви, було уточнено причини і умови, що сприяли вчиненню позивачем правопорушення, а також встановлено ступінь його вини; оскільки самовільне залишення військовослужбовцем місця служби є правопорушенням, командир Військової частини НОМЕР_1 мав беззаперечне право призначити службове розслідування щодо уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню та встановлення ступеня вини військовослужбовця при виявленні цього правопорушення; у розділі 4 акта службового розслідування № 54 було встановлено неправомірні дії позивача, причинний зв'язок між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби; ступінь вини позивача, порушення позивачем нормативно-правових актів, інших актів законодавства, а також причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення позивачем.
Щодо решти аргументів позивача представник В/ч НОМЕР_1 вказує, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.03.2023 № 114 повністю відповідає вимогам п. 3 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, а у адміністративному позові не міститься пояснень яким чином відповідачем було порушено п. 8 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, що позбавляє військову частину можливості якимось чином оцінити вказані позивачем аргументи. Крім того, згідно пояснень наведених у відзиві, відповідач зауважує, що факти порушення п. 9 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України Військовій частині НОМЕР_1 не відомі.
Щодо не складання акту про відмову військовослужбовця надати письмові пояснення вказали, що оскільки особам, що проводили службове розслідування, не було відоме місцезнаходження позивача, запропоновувати йому надати письмове пояснення було неможливо. Отже, факту відмови позивача надати пояснення по суті службового розслідування не було. Тому акт про відмову військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування не складався у зв'язку із відсутністю факту, який він повинен був підтвердити.
Також відповідач звертає увагу суду, що актом службового розслідування (розділ IV) встановлено, що в період з 11.03.2023 по день закінчення службового розслідування позивач самовільно залишив місце служби та розташування підрозділу. Отже, в період проведення службового розслідування ОСОБА_1 був відсутній та місцезнаходження його було не відоме, що свідчить про об'єктивну неможливість повідомлення позивача про службове розслідування та ознайомити його з правами та обов'язками під час службового розслідування з незалежних від відповідача причин.
Крім того, за аргументами сторони відповідача доводи позову ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально, а винесені Військовою частиною НОМЕР_1 оскаржувані рішення, прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, тому просили в задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у В/ч НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.04.2022 № 3 ОСОБА_1 з 12.04.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2023 № 60 на виконання бойового розпорядження командира В/ч НОМЕР_2 від 25.02.2022 № 194дск ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що з 28.02.2022 вибув для виконання бойової задачі в АДРЕСА_1 . Знято з котлового забезпечення з 28.02.2023.
Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 63 вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що прибув у службове відрядження до міста Ямпіль Донецької області та приступив до виконання службових обов'язків з 01.03.2023.
12.03.2023 на адресу В/ч НОМЕР_1 надійшов рапорт командира 3 стрілецької роти лейтенанта ОСОБА_3 від 11.03.2023, в якому ОСОБА_4 повідомив, що близько 21:00 год. 11.03.2023 під час вечірньої повірки було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 та молодшого сержанта ОСОБА_2 , по телефону відмовились виконувати наказ повернутись до ппд в районі зосередження підрозділу.
Згідно з рапортом командира 3 стрілецької роти лейтенанта ОСОБА_3 від 07.04.2023 з 11.03.2023 по день складання рапорту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до місця служби та розташування підрозділу 3 стрілецької роти у Краматорському районі Донецької області, а також в пункт дислокації В/ч НОМЕР_1 не з'являються, на телефонні дзвінки не відповідають, встановити їх місцезнаходження неможливо.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.03.2023 № 74 призупинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 12.03.2023.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.03.2023 № 114 вирішено провести службове розслідування з метою встановлення причин та обставин самовільного залишення місця служби та розташування підрозділу військовослужбовцями В/ч НОМЕР_1 , зокрема і солдатом ОСОБА_1 . Призначено комісію для проведення службового розслідування. Пунктом 3 наказу вказано забезпечити контроль за не включенням стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 , як такого, що самовільно залишив військову частину (місце служби), до наказів про виплату додаткової винагороди за березень 2023 року та за весь період самовільного залишення В/ч або місця служби, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира В/ч НОМЕР_1 .
В подальшому за результатами проведеного службового розслідування складено акт № 54, а командиром В/ч НОМЕР_1 прийнято наказ від 07.04.2023 № 11 (по стройовій частині) "Про результати службового розслідування з метою встановлення причин та обставин самовільного залишення місця служби та розташування підрозділу солдатом ОСОБА_1 та молодшим сержантом ОСОБА_2 ".
За висновками службового розслідування встановлена вина стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 у порушенні військової дисципліни внаслідок невиходу на службу без поважних причин (11.03.2023) та самовільному залишенні військової частини або місця служби та ухиленні від подальшого проходження військової служби, яка виражається у формі прямого умислу. Вказано, що з 11.03.2023 по день закінчення службового розслідування стрілець 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдат ОСОБА_1 до місця служби та розташування підрозділу 3 стрілецької роти у Краматорському районі Донецької області, а також в пункт дислокації В/ч НОМЕР_1 в Київській області ( АДРЕСА_2 ), не з'явився, на телефонні дзвінки не відповідає, встановити його місцезнаходження неможливо.
Згідно п. 1.2, 2.1, 2.2, 3.1 наказу від 07.04.2023 № 11, крім іншого, вирішено:
- забезпечити контроль за не включенням стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 , як такого, що самовільно залишив військову частину або місце служби, до наказів про виплату додаткової винагороди починаючи з березня 2023 року та за весь період самовільного залишення В/ч або місяця служби, включаючи місяць повернення (підстава абзац 2 пункту 14 розділу ХХХIV Порядку № 260);
- забезпечити контроль за призупиненням виплати грошового забезпечення стрільцю 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 , як такому, що самовільно залишив військову частину або місце служби з дня самовільного залишення військової частини або місця служби, а саме з 11.03.2023 (підстава абзац 9 пункту 15 розділу I Порядку № 260);
- забезпечити контроль за позбавленням (не виплатою) щомісячної премії стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 за його невихід на службу без поважних причин (підстава абзац 2 пункту 5 розділу ХVІ Порядку № 260);
- підготувати та подати до органів ДБР заяву про кримінальне правопорушення за факто самовільного залишення В/ч, дезертирства стрільцем 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 , повідомити органи Військової служби правопорядку та органи військової прокуратури.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.04.2023 № 148 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" вирішено за порушення військової дисципліни та вчинення правопорушення, яке полягає у самовільному залишенні військової частини місця служби під час дії воєнного стану, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, зокрема на ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2023 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську зареєстровано кримінальне провадження № 62023050010001752 за фактом самовільного залишення військової частини місця служби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2023 № 246 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира В/ч НОМЕР_3 , який самовільно залишив військову частину 11.03.2023, увільнено від займаної посади та якому призупинено військову службу з 06.06.2023 наказом командира В/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.08.2023 № 108-РС, призупинено строк військової служби на період мобілізації, вислугу років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення з 06.06.2023, виключено зі списків особового складу з 28.08.2023.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями зокрема наказами від 12.03.2023 № 114, від 07.04.2023 № 11, п.п. 11.1 п. 1, п. 1, п. 2 наказу від 10.04.2023 № 148, від 28.08.2023 № 246, вказуючи на наявність суттєвих порушень процедури проведеного службового розслідування відносно ОСОБА_1 , останній звернувся до суду із цим позовом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII). Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Закон № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (далі - Положення № 1153).
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України" від 24.03.1999 № 548-XIV, встановлені загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, серед інших, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.
За приписами статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У відповідності до частини першої статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно з статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначені дисциплінарні стягнення, які можуть бути накладені на військовослужбовців, зокрема, сувора догана (п. в).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців, визначено статтями 83 - 84 Дисциплінарного статуту, згідно яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до норм статей 86-87 Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608).
За нормами п. 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Порядок проведення службового розслідування врегульовано нормами розділу ІІІ Порядку № 608.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку № 608. Зокрема п. 1 цього розділу визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
За приписами п. 3 розділу ІV Порядку № 608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.
Приписами п. 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Згідно із вимогами пункту 2 розділу VІ Порядку № 608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 4 розділу VІ Порядку № 608).
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (п. 6 розділу VІ Порядку № 608).
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та визначаються статутами, відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, бездоганно та неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, що становить сутність військової дисципліни. При цьому, суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, на військовослужбовця може бути накладено владою командира дисциплінарне стягнення, яке може бути оголошено або особисто, або у письмовому наказі (розпорядженні), або на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, призначення якого є правом командира, а не його обов'язком.
Проте, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення без проведення службового розслідування можливо лише, якщо її вину повністю доведено, тобто за наявності беззаперечних фактів, що підтверджують вчинення особою дисциплінарного правопорушення.
Так, службовим розслідуванням встановлено, що, зокрема позивач, солдат ОСОБА_1 не виконав наказ лейтенанта ОСОБА_5 та 11.03.2023 не заступив на бойові позиції для несення чергування в районі н.п. Діброва Сєвєродонецького району Луганської області, тобто самовільно залишив місце служби та розташування підрозділу. За висновками службового розслідування встановлена вина стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 у порушенні військової дисципліни внаслідок невиходу на службу без поважних причин (11.03.2023) та самовільному залишенні військової частини або місця служби та ухиленні від подальшого проходження військової служби, яка виражається у формі прямого умислу. У акті службового розслідування № 54 та у наказі від 07.04.2023 № 11 вказано, що з 11.03.2023 по день закінчення службового розслідування стрілець 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдат ОСОБА_1 до місця служби та розташування підрозділу 3 стрілецької роти у Краматорському районі Донецької області, а також в пункт дислокації В/ч НОМЕР_1 в Київській області ( АДРЕСА_2 ), не з'явився, на телефонні дзвінки не відповідає, встановити його місцезнаходження неможливо.
За висновками службового розслідування встановлена вина стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 у порушенні військової дисципліни внаслідок невиходу на службу без поважних причин (11.03.2023) та самовільному залишенні військової частини або місця служби та ухиленні від подальшого проходження військової служби, яка виражається у формі прямого умислу. Вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема у діях позивача наявні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 статті 407 та ч. 4 статті 408 Кримінального кодексу України. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення зазначеним військовослужбовцем вказано легкодухість, особиста недисциплінованість, недбале ставлення до функціональних обов'язків, пов'язаних із несенням військової служби, а також відсутність бажання щодо подальшого проходження військової служби.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.04.2023 № 148 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" вирішено за порушення військової дисципліни та вчинення правопорушення, яке полягає у самовільному залишенні військової частини місця служби під час дії воєнного стану, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, зокрема на ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2023 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську зареєстровано кримінальне провадження № 62023050010001752 за фактом самовільного залишення військової частини місця служби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При цьому, позивач не заперечує факт самовільного залишення місця служби під час дії воєнного стану, а його доводи стосовно протиправності прийнятих відповідачем рішень зводяться до порушення/недотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування.
Вочевидь власне питання накладення дисциплінарного стягнення, його виду, в цьому випадку не є спірним, оскільки факт самовільного залишення місця служби під час дії воєнного стану не спростовується стороною позивача.
За змістом статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) особисто приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відтак, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Суд також зауважує, що предметом даного спору є також вирішення питання щодо правомірності винесення спірного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2023 № 11 "Про результати службового розслідування з метою встановлення причин та обставин самовільного залишення місця служби та розташування підрозділу солдатом ОСОБА_1 та молодшим сержантом ОСОБА_2 " в частині накладення дисциплінарного стягнення на позивача.
Отже, у цій справі ключовим питанням для надання оцінки правовірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є встановлення наявності факту невиконання чи неналежного виконання позивачем службових обов'язків щодо дотримання військової дисципліни, тобто наявності підстав для притягнення його до дисциплінарного відповідальності.
Разом з тим за тих обставин, що позивач фактично не спростовує допущене ним порушення військової дисципліни, беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування.
При цьому суд зауважує, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Суд враховує позицію Верховну Суду висловлену у постанові від 07.12.2021 у справі №120/278/20-а, відповідно до якої повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов'язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, у даному випадку командира Військової частин НОМЕР_1 , оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з восьми можливих видів дисциплінарних стягнень.
Так, дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно із частиною другою статті 19 Конституції України "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» №30985/96).
Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11 березня 1980 року, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 240/44051/21, від 28.06.2023 у справі № 640/20223/20 та інших.
Разом надаючи оцінку доводам позивача, відносно того, що він не був обізнаний про факт проведення службового розслідування, тому це унеможливило використання ним всіх прав передбачених Порядком № 608 для військовослужбовця відносно якого призначено та проводиться службове розслідування, суд зауважує на відсутності протиправності у діях військової частини щодо проведення службового розслідування за відсутності ОСОБА_6 , адже характер вчиненого ним дисциплінарного проступку (самовільне залишення військової служби) передбачає його відсутність у військовій частині за місцем несення військової служби, а відтак і можливості відібрати у нього пояснення по суті вчиненого проступку.
Таким чином чином, наведені позивачем доводи не спростовують висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи.
З підстав викладеного вище, суд погоджується із правомірністю винесення наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 07.04.2023 № 11 "Про результати службового розслідування".
Поряд з цим, обставинам, про які зазначає позивач у позові, як підстави для залишення ним місця несення служби та не виконання, як на його думку, злочинних наказів командира, оцінка має надаватися органами досудового слідства в рамках кримінального провадження, а не судом під час розгляду цієї адміністративної справи.
Водночас, зі змісту заявлених вимог вбачається, що рішення В/ч НОМЕР_1 зокрема накази від 12.03.2023 № 114, від 07.04.2023 № 11, п.п. 11.1 п. 1, п. 1, п. 2 наказу від 10.04.2023 № 148, від 28.08.2023 № 246 оскаржуються ОСОБА_1 в частині припинення виплати йому грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди за період з 11.03.2023 по 28.03.2023.
Під час розгляду цієї справи встановлено, що наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.03.2023 № 74 відповідно до п. 15 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, на підставі рапорту лейтенанта ОСОБА_3 від 12.03.2023 солдату ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 12.03.2023.
В аспекті встановлених обставин справи суд зауважує, що Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
За нормами п. 15 розділу І Порядку № 260 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідноси) військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Відповідно до положень абз. 2 п. 14 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, зважаючи на підстави винесення відповідачем спірних рішень в частині і щодо призупинення виплати грошового забезпечення в тому числі додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 з 12.03.2023, суд зауважує на правомірності прийнятих відповідачем рішень у цій частині, адже імперативні норми Порядку № 260 передбачають призупинення виплати грошового забезпечення тим військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби. Водночас під час розгляду цієї справи позивачем не спростовано факту самовільного залишення військової частини або місця служби, який у свою чергу знайшов підтвердження за результатами проведеного службового розслідування.
Під час розгляду цієї справи по суті встановлено, що відповідач призупинив ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення наказом від 12.03.2023 № 74, який не є спірним та не оскаржується позивачем у цьому позові.
Слід також зауважити, що предметом цього спору за заявленими позивачем вимогами є, крім іншого, і наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2023 № 246 в частині виплати грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з 06.06.2023.
Судом встановлено, що наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2023 № 246 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира В/ч НОМЕР_3 , який самовільно залишив військову частину 11.03.2023, увільнено від займаної посади та якому призупинено військову службу з 06.06.2023 наказом командира В/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.08.2023 № 108-РС, призупинено строк військової служби на період мобілізації, вислугу років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення з 06.06.2023, виключено зі списків особового складу з 28.08.2023.
З огляду на заявлені вимоги у цій частині, варто вказати про наступне.
Відповідно до норм частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Аналогічні норми містяться в пунктах 144-1 і 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Згідно з п. 144-1 Положення № 1153 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
В силу п. 144-2 Положення № 1153 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2023 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську зареєстровано кримінальне провадження № 62023050010001752 за заявою, яка надійшла 05.06.2023, за фактом самовільного залишення військової частини місця служби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Таким чином з огляду на наведені норми Закону № 2262, Положення № 1153, суд зауважує на правомірності наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2023 № 246 в оскаржуваній позивачем його частині відносно призупинення виплати ОСОБА_6 грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення з 06.06.2023.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних у цій справі рішень відповідача, як наслідок, відмови у задоволенні позовних вимог.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частини 2 статті 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович