м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/6623/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд із позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у визнанні особою без громадянства від 24.04.2024 № 008017300014715, зобов'язання повторно розглянути заяву про визнання особою без громадянства.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що під час подачі заяви про визнання особою без громадянства подала дійсні документи, зокрема довідку про неналежність до громадянства держави її попереднього постійного та довгострокового проживання від Посольства Республіки Узбекистан в Україні, всіляко сприяла співробітникам ДМС для розгляду її заяви, за час проживання на території України сумлінно дотримувалась законодавства та не притягувалась до відповідальності за будь-які правопорушення, однак рішенням ДМС від 24.04.2024 № 008017300014715 їй та її неповнолітнім дітям було відмовлено у визнанні особою без громадянства.
Тому, вважає, що згідно з частиною третьою статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підстави для прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства відносно неї були відсутні.
Також позивач наголошує, що відповідачем не вжито всіх заходів щодо збору інформації з місця її народження чи з держави її попереднього постійного та довгострокового проживання.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 28.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
12.06.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні. При цьому зазначає, що позивач, звернувшись із заявою про визнання особою без громадянства, подала недостовірні/суперечливі відомості. Так, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання її особою без громадянства, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі № 129/1705/22, ДМС не знайдено підтвердження інформації, повідомленої заявницею, щодо її народження, укладення шлюбу на території Республіки Узбекистан, оскільки згідно відповідей, отриманих у встановленому законодавством порядку державними органами Республіки Узбекистан встановлено, що на території Республіки Узбекистан відсутня інформація про народження, укладання шлюбу особи з персональними даними ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також відсутні відомості про документування паспортним документом та про місце проживання на території Республіки Узбекистан чоловіка заявниці ОСОБА_2 , як заявниця стверджувала у своїх заявах та поясненнях при подачі заяви про визнання особою без громадянства та під час проходження співбесід.
Оскільки документально інформація, надана заявницею, не підтверджена, є підстави вважати, що вона до прибуття в Україну могла проживати і в інших державах або мати інші персональні дані, що заявницею від ДМС приховано.
Також, встановлено ряд невідповідностей зазначених в анкеті про надання статусу біженця та в заяві про визнання особою без громадянства, зокрема, щодо родичів позивача, причини виїзду з Республіки Узбекистан та прибуття на територію України.
Таким чином ДМС України зазначає, що ними вжито всіх заходів щодо збору інформації з місця народження заявника (з її слів) з держави його народження, попереднього постійного проживання.
Окремо вказано й на те, що листом Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 17.04.2024 № 2/3/3-4928нт повідомлено, що перевірочними заходами встановлено, що зазначені в запиті особи, (тобто члени сім'ї ОСОБА_3 ) мають відношення саме до Російської Федерації та ймовірно перебувають у статусі громадян РФ. Відтак, такі неточності викликають недовіру до заявника і ставлять під сумнів надану ним інформацію.
06.09.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача - Луценко О.І., спростовуючи аргументи, наведені у відзиві, просить задовольнити заявлений позов. Зазначає, що не погоджується із позицією відповідача, оскільки більшість аргументів ДМС України базуються на припущеннях. Звертає увагу, що відмова у визнані особою без громадянства може бути прийнята лише у разі свідомого подання недостовірних відомостей, і якщо дані відомості впливають на визначення статусу особи, при цьому вказані обставини мають бути підтверджені відповідними доказами, які підтверджують факт подання особою свідомо неправдивих документів.
Тому, оскільки всіх критеріїв для прийняття правомірного рішення відповідачем дотримано не було, просить оскаржуване рішення скасувати.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , 16.06.2021 звернулась до Гайсинського відділу УДМС України у Вінницькій області із заявою про визнання особою без громадянства разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В заяві зазначено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Джамбул Букінського району, Узбекистан, прибула до України 31.08.2000 через сімейні обставини.
До заяви долучила довідку з консульства Республіки Узбекистан, автобіографію, довідку Чечелівського старостинського округу, заяву про надання статусу біженця, повідомлення про відмову в наданні статусу біженця, довідка про відсутність актового запису про народження, довідки зі школи щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , свідоцтва про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свідоцтво про здобуття базової середньої освіти ОСОБА_5 , заява щодо опитування свідків, пояснення: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , заяву про відмову в наданні послуг перекладача, копії паспортів: ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 .
Згідно довідки від 14.05.2015, виданої посольством Республіки Узбекистан в Україні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Республіки Узбекистан не є громадянкою Республіки Узбекистан.
Гайсинським відділом УДМС України у Вінницькій області направлено запити до органів СБУ, НПУ, Державної прикордонної служби, посольства Республіки Узбекистан в Україні.
За наслідком розгляду даних запитів надійшли наступні відповіді та додані відповідачем документи:
- від Гайсинського районного відділу УСБУ у Вінницькій області від 03.08.2021 про відсутність інформації стосовно ОСОБА_1 ;
- від Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області від 17.09.2021 про відсутність інформації стосовно ОСОБА_1 ;
- від Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.06.2021 про відсутність інформації для відмови у визнанні особою без громадянства ОСОБА_1 ;
- лист від посольства Республіки Узбекистан в Україні від 21.09.2021 про підтвердження видачі довідки від 14.05.2015;
- від Ташкентського обласного архіву довідка, що підтверджує відсутність записів щодо народження ОСОБА_12 ( ОСОБА_1 );
- довідки районних відділів УДМС України щодо відомостей обліку та реєстрації ОСОБА_1 на території України, не значиться;
- інформація на запит щодо перевірки позивача за Банком даних Інтерпол, результат негативний;
- відповідь посольства Республіки Узбекистан, що ОСОБА_1 не являється громадянкою вказаної Республіки;
- результати співбесіди від 24.12.2021 ОСОБА_1 щодо родинних зв'язків заявниці;
- реєстраційний листок на особу яка звернулась із заявою про надання статусу біженця від 06.10.2008;
16.06.2022 заступником директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України за результатами заяви ОСОБА_1 із неповнолітніми Дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про визнання особами без громадянства затверджено висновок.
У висновку вказано, що в анкеті особи, яка звернулась із заявою про надання статусу біженця ОСОБА_1 вказала, що прибула на територію України в 1999 році, проте у поясненнях наданих до заяви про визнання особою без громадянства зазначено дату прибуття на територію України 2000 рік, також зазначено розбіжності в ПІБ бабусі заявниці, та наданих ОСОБА_1 раніше заявах.
З пояснень членів сім'ї ОСОБА_3 відповідачем було установлено, що вони у 1999 або у 2000 році виїхали з території Узбекистану, де народилися та проживали, у зв'язку із збройним конфліктом та побоюванням, що ОСОБА_13 можуть призвати до найманської армії, з метою уточнення вказаної інформації було надіслано запит від 15.06.2022 № 8.1/1055-22 до сектору збору та аналізу інформації по країнах походження Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС.
Згідно листа сектору збору та аналізу інформації по країнах походження від 16.06.2022 № 8.8/1066-22 установлено, що під час підготовки відповіді на запит, серед достовірних та авторитетних джерел накопичення інформації по країнах походження не було знайдено інформації щодо збройних конфліктів на території Республіки Узбекистан у період 1998 - 2000 роки, також щодо участі Республіки Узбекистан у військових діях на території інших держав у період 1998 - 2000 роки, у тому числі відсутні офіційні заяви влади Республіки і Узбекистан щодо участі військових операціях.
При цьому, перевірити факт в'їзду заявників на територію України у 1999 році чи у 2000 році, або в інший період не є можливим, через те, що відповідні відомості мають обмежений термін зберігання.
Таким чином, відповідачем установлено, що ОСОБА_1 повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин , які впливають на визначення її статусу.
16.06.2022 ДМС України прийнято рішення № 008017300014715 про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою без громадянства.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернулась до суду із позовом, за наслідком розгляду, якого рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі № 129/1705/22 позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 16.06.2022 № 008017300014715 про відмову у визнанні особою без громадянства ОСОБА_1 . Зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
На виконання судового рішення відповідач повторно розглянув заяву, з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні від 13.12.2022 у справі № 129/1705/22.
Зважаючи на вказане, з метою встановлення факту, дати, місця народження та інших даних заявниці, ДМС направлено запит від 19.04.2023 № 8.1-3871/2-23 до Міністерства юстиції України для направлення до компетентних органів Республіки Узбекистан запиту з метою отримання інформації про факт народження та перебування у шлюбі ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Республіки Узбекистан.
Листом Міністерства юстиції України від 06.09.2023 № 117302/128909-30-23/19.3.3 до ДМС направлено відповідь на запитувану відповідачем інформацію отриману від Міністерства юстиції Республіки Узбекистан, від 21.07.2023 № 24/12-2/1632 про те, що в Єдиному реєстрі архіву РАЦС Республіки Узбекистан інформація про народження та перебування в шлюбі ОСОБА_14 , відсутня.
Додатково ДМС звернулась із листом до Міністерства закордонних справ України від 19.04.2023 № 8.1-3869/2-23 для направлення запиту до Посольства України в Республіці Узбекистан з метою витребування інформації в Головному управлінні міграції і оформлення громадянства МВС Республіки Узбекистан про документування ОСОБА_14 паспортним документом та інформації про місце реєстрації на території Республіки Узбекистан. Однак, як стверджує відповідач, станом на день прийняття рішення відповідь не надійшла.
У своїх висновках від 16.06.2022 ДМС вказує, що не виключена можливість тривалого проживання ОСОБА_1 і на території Російської Федерації, оскільки Україна межує з цією державою та у 2000 році прибуття саме з території РФ родиною з п'яти осіб, серед яких три малолітні дитини, без документів виявляється більш ймовірним, ніж з території Республіки Узбекистан, з якою Україна спільних кордонів не має. Проте ДМС не має можливості направити відповідний запит до Посольства Російської Федерації в Україні або інших органів Російської Федерації, оскільки дипломатичні установи Російської Федерації на території України не працюють у зв'язку із повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022.
Разом з цим, на виконання вимог абзацу 4 пункту 25 Порядку розгляду, та з метою уточнення вказаної вище інформації ДМС було направлено запит від 14.03.2024 № 8.1-2556/2-24 до Департаменту контррозвідки Служби безпеки України щодо всієї родини ОСОБА_3 .
Листом Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 17.04.2024 № 2/3/3-4928нт повідомлено, що перевірочними заходами встановлено, що зазначені в запиті особи мають відношення саме до Російської Федерації та ймовірно перебувають у статусі громадян РФ.
16.06.2024 заступником директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства затверджено висновок, в якому вказано, що не підтверджено факт її народження, укладення шлюбу, документування паспортним документом та факт прописки/реєстрації на території Республіки Узбекистан.
Таким чином, на підставі абзацу 3 частини 3 статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" запропоновано прийняти рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей особами без громадянства.
На підставі даного висновку відповідач прийняв рішення про відмову у визнанні особою без громадянства від 24.04.2024 № 008017300014715.
В той же час, на думку позивача, відповідач порушив її права та права її неповнолітніх дітей на отримання статусу апатридів, а тому за захистом таких прав вона звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
В розумінні статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Частинами 22, 23 статті 4 Закону № 3773-VI визначено, що особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Особи, яких визнано особами без громадянства в порядку, встановленому цим Законом, та які отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах, на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Положеннями статті 6-1 Закону № 3773-VI передбачено, що заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.
Відомості про дитину наводяться в заяві одного з її законних представників. Заява про визнання дитини, розлученої із сім'єю, особою без громадянства подається одним з її законних представників. Заява про визнання недієздатної особи особою без громадянства подається її законним представником, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, робить на заяві відповідний напис. Якщо особа не може власноручно скласти заяву про визнання особою без громадянства у зв'язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на її прохання складається уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про що на заяві робиться відповідний напис.
Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, має право на співбесіду з уповноваженими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов'язана співпрацювати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, з'являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.
Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів.
Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців.
Під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім'ї.
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Залежно від результатів розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясуються обставини, що можуть свідчити про належність особи до громадянства України відповідно до Закону України "Про громадянство України", розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення перевірки належності до громадянства України. Залежно від результатів такої перевірки розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, приймає рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, якщо:
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами країни проживання до того, як вона була допущена у цю країну, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.
Після прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави відмови відповідно до цього Закону та роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржено особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законним представником до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства.
У разі якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подовжує строк дії її довідки про звернення за визнанням особою без громадянства на час до остаточного розгляду її заяви.
У разі якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, не скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у неї довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, повертає їй оригінали документів, поданих разом із заявою про визнання особою без громадянства (за наявності), та вирішує питання про добровільне або примусове повернення чи примусове видворення.
Рішення про визнання особою без громадянства скасовується з підстав, передбачених частиною третьою цієї статті. Після прийняття рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє такій особі без громадянства або її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави скасування відповідно до цього Закону та роз'ясненням порядку оскарження. Рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства може бути оскаржено до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання особою повідомлення про скасування рішення.
У разі якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не вилучає у неї посвідку на тимчасове або постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (за наявності) до остаточного вирішення питання про скасування рішення про визнання особою без громадянства.
У разі якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, не скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у неї посвідку на тимчасове або постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (за наявності), отримані на підставі рішення про визнання особою без громадянства, та вирішує питання про добровільне або примусове повернення чи примусове видворення.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, веде облік осіб, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про визнання або про відмову у визнанні особою без громадянства та про скасування рішення про визнання особою без громадянства, а також осіб без громадянства, яким видані посвідки на постійне чи тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, зразки заяви про визнання особою без громадянства, довідки про звернення за визнанням особою без громадянства встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 317 затверджено Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства (далі - Порядок № 317) (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою).
Пунктом 2 даного Порядку визначено, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 317, разом із заявою про визнання особою без громадянства особа подає документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави, строк дії якого закінчився (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві (документи, що підтверджують факт народження особи, перебування її у шлюбі, наявність дітей, навчання в освітньому закладі України або іншої держави, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, документи про роботу, отримання на території України медичної допомоги, про місце проживання, про право власності на житло або інші об'єкти нерухомості в Україні, довідки, видані органами місцевого самоврядування або державними органами, довідки з посольств іноземних держав або місць попереднього постійного та довгострокового проживання особи, а також з держав, громадянство яких мають члени її сім'ї, тощо).
У разі коли документи подаються законним представником особи, разом з ними подається документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.
У разі відсутності у особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зазначених документів та/або документів з фотокарткою (для особи, яка досягла 18-річного віку) за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві, та/або впізнати особу за фотокарткою.
Перелік таких осіб надається особою, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, або встановлюється працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС за результатами розгляду поданих особою документів із урахуванням її місця проживання, навчання, родинних та соціальних зв'язків тощо.
Опитування осіб повинно бути проведене територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати подання заяви про визнання особою без громадянства.
Персональні дані особи, що опитується, підтверджуються документами, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, або паспортним документом іноземця або особи без громадянства. Опитаними можуть бути тільки ті іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України.
Результати опитування особи щодо підтвердження фактів, викладених в заяві про визнання особою без громадянства, письмово фіксуються працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС у вигляді пояснення, засвідчуються підписом особи, що була опитана, та працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС та зберігаються у справі про визнання особою без громадянства. Під час опитування працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС можуть задаватися особі уточнюючі питання, які мають істотне значення для вирішення питання щодо визнання особою без громадянства.
За результатами свідчень кожної особи, яка брала участь у впізнанні особи за фотокарткою, складається окремий акт впізнання особи за формою згідно з додатком 2, який враховується під час ідентифікації та/або встановлення особи.
Згідно пункту 25 Порядку № 317, у ході перевірки поданих документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС формує матеріали справи у паперовій формі, перевіряє справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у межах своїх повноважень з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, здійснює ідентифікацію особи на підставі даних, отриманих з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру та відомчої інформаційної системи ДМС.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, не пізніше ніж протягом тижня з дати подання такої заяви проводить перевірку заявника за даними обліку територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, у тому числі щодо належності до громадянства України, шляхом надсилання відповідних запитів. Відповідь на такі запити повинна надаватися територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного запиту.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, надсилає не пізніше ніж протягом двох тижнів з дати подання такої заяви відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки, Адміністрації Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи Служби безпеки проводять відповідно до своїх повноважень у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яких не може бути визнано особами без громадянства у зв'язку з наявністю підстав, визначених частиною третьою статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Строк перевірки може бути продовжений, але не більш як на один місяць.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС отримує інформацію про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, від Адміністрації Держприкордонслужби у межах її повноважень.
Пунктом 26 Порядку № 317 визначено, що під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства працівник територіального органу/територіального підрозділу, структурного підрозділу ДМС вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, держав або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї.
У разі необхідності отримання більш детальної інформації про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС може ініціювати перевірку відомостей, викладених у такій заяві, шляхом відвідування заявника за місцем проживання та опитування осіб, які можуть підтвердити або спростувати інформацію, надану заявником.
У разі коли особою надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, до органів видачі таких довідок надсилаються запити щодо підтвердження факту видачі цих довідок.
У разі коли особою не надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання та/або з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається відповідний запит дипломатичним представництвам або консульським установам (далі - іноземні представництва) цих держав із проханням надати відповідь на запит протягом одного місяця.
У разі неотримання відповіді на такий запит від іноземних представництв протягом двох місяців повторний запит до іноземного представництва надсилається працівником структурного підрозділу ДМС. У разі неотримання відповіді на повторний запит протягом двох місяців з моменту його надсилання працівником структурного підрозділу ДМС надсилається запит іноземному представництву втретє.
У разі коли після третього такого запиту не надходить відповіді від іноземного представництва, то особа не вважається громадянином цієї держави.
Відповідно до пунктів 27, 29, 30 Порядку № 317 перевірка інформації про дату в'їзду на територію України заявника проводиться з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які надається протягом місяця з дня надходження таких запитів.
У разі необхідності одержання відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть такі відомості одержуються в установленому законодавством порядку.
У разі необхідності підтвердження інших відомостей про заявника або дійсності поданих ним документів надсилаються запити відповідним державним органам або їх територіальним органам/територіальним підрозділам, які надають відповідь протягом місяця з дня надходження таких запитів.
Після вжиття заходів, передбачених пунктами 20-28 цього Порядку, які належать до компетенції працівників територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, після отримання відповідей на запити до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки та Адміністрації Держприкордонслужби справа про визнання особою без громадянства із доданими аудіофайлами співбесід надсилається для подальшого розгляду структурному підрозділу ДМС. При цьому справа структурному підрозділу ДМС повинна бути надіслана не пізніше ніж через три місяці з дати приймання документів. Якщо у зазначений строк відповіді на запити не отримані, справа надсилається без таких відповідей, які потім надсилаються структурному підрозділу ДМС окремо.
Працівник структурного підрозділу ДМС перевіряє у місячний строк правильність оформлення документів, що надійшли від територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні статусу особи без громадянства відповідно до частини третьої статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", у разі потреби надсилає запит до МВС, Національної поліції, Служби безпеки, призначає співбесіду особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, а також проводить інші заходи, віднесені до його компетенції відповідно до пункту 26 цього Порядку.
МВС, Національна поліція, Служба безпеки проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, які не мають право на визнання особою без громадянства. Строк розгляду запитів може бути продовжений зазначеними органами, але не більш як на один місяць. Інформація про результати перевірки надсилається ДМС.
Рішення про визнання особою без громадянства приймається уповноваженою особою ДМС за результатами ідентифікації та/або встановлення особи, перевірки поданих нею документів та відсутності підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, на підставі обґрунтованого висновку, складеного працівником структурного підрозділу ДМС (п.34 Порядку № 317).
Відповідно до пункту 35 Порядку № 317 рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства оформляється за формою згідно з додатком 1 засобами відомчої інформаційної системи ДМС, підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ДМС, при цьому рішення у паперовій формі підписується уповноваженою особою ДМС, скріплюється печаткою ДМС та долучається до матеріалів справи про визнання особою без громадянства.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого була подана заява про визнання особою без громадянства, створює паперову копію електронного рішення про визнання особою без громадянства шляхом друку з відомчої інформаційної системи ДМС, скріплює її печаткою територіального органу/територіального підрозділу ДМС та видає його під підпис особі без громадянства особисто або її законному представнику.
Зазначений документ з підписом заявника або його законного представника сканується працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про визнання особою без громадянства.
Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства після підписання уповноваженою особою ДМС сканується працівником структурного підрозділу ДМС із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про визнання особою без громадянства та надсилається особі з урахуванням вимог пункту 45 цього Порядку.
Пунктом 44 Порядку № 317 визначено, що уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли:
1) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
2) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;
3) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам ООН.
Із процитованого видно, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України. Заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи. За наслідком розгляду заяви приймається рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. При цьому, законодавець визначив вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, серед іншого, у разі якщо, особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу.
Суд акцентує увагу, на тому, що відмовлено у визнанні особою без громадянства з підстав подання недостовірних відомостей може бути лише у разі свідомого подання таких і якщо дані відомості впливають на визначення статусу особи.
Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей.
Повертаючись до обставин цієї справи, слід вказати про наступне.
Так, судом встановлено, що при подачі заяви про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_15 ) повідомила, що вона народилась на території Республіки Узбекистан, а саме: в с. Джамбул Букінського району, однак свідоцтво про народження у неї відсутнє.
Також заявник повідомила, що уклала шлюб на території Республіки Узбекистан, але свідоцтво про укладення шлюбу втрачено.
На території Республіки Узбекистан була документована паспортом громадянки колишнього СРСР зразка 1974 року, але зазначений паспортний документ у заявниці теж відсутній.
Згідно пояснень заявниці, вона прибула на територію України в 2000 році, разом із своєю родиною., яка проживала у м. Рені Одеської області (з 2000 до 2003 р.р.), с. Кам'яногірка Жмеринського району Вінницької області (з 2003 до 2006 р.р.), смт Делятин Надвірнянський район Івано-Франківської області (з 2006 до 2010 р.р.), в с. Муравльовка Ізмаїльського району Одеської області (з 2010 до 2012 р.р.), с. Гранів Гайсинського району Вінницької області (з 2012 до 2014 р.р.), з 2014 року по теперішній час проживає своєю родиною з дітьми та онуками по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 надала довідку від 29.06.2016 № 11/03/99, видану Ташкентським обласним відділом РАЦС, де зазначено, що запис про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відділі РАЦС Букінського району і в архіві відділу РАЦС Ташкентської області відсутній.
Зважаючи на вказане, з метою встановлення факту, дати, місця народження та інших даних заявниці, ДМС направлено запит від 19.04.2023 № 8.1-3871/2-23 до Міністерства юстиції України для направлення до компетентних органів Республіки Узбекистан запиту з метою отримання інформації про факт народження та перебування у шлюбі ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Республіки Узбекистан, відповідно до статті 5 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної у м. Мінську 22.01.1993.
Листом Міністерства юстиції України від 06.09.2023 № 117302/128909-30-23/19.3.3 направлено до ДМС інформацію Міністерства юстиції Республіки Узбекистан від 21.07.2023 № 24/12-2/1632 про те, що в Єдиному реєстрі архіву РАЦС Республіки Узбекистан інформація про народження та перебування в шлюбі ОСОБА_14 , відсутня.
Таким чином не підтверджено заявлену ОСОБА_1 інформацію про факт її народження та факт укладення нею шлюбу на території Республіки Узбекистан.
За результатами додатково аналізу інформації, повідомленої заявницею, ДМС звернулось із листом до Міністерства закордонних справ України від 19.04.2023 № 8.1-3869/2-23 для направлення запиту до Посольства України в Республіці Узбекистан з метою витребування інформації в Головному управлінні міграції і оформлення громадянства МВС Республіки Узбекистан про документування ОСОБА_14 паспортним документом та інформації про місце реєстрації на території Республіки Узбекистан. Однак, станом на день прийняття рішення відповідь не надійшла.
Одночасно з метою перевірки інформації, повідомленої чоловіком заявниці ОСОБА_2 , ДМС звернулось із листом до Міністерства закордонних справ України від 19.04.2023 № 8.1-3833/2-23 для направлення запиту до Посольства України в Республіці Узбекистан з метою витребування інформації в Головному управлінні міграції і оформлення громадянства МВС Республіки Узбекистан про документування ОСОБА_2 паспортним документом та інформації про місце реєстрації на території Республіки Узбекистан.
Листом Міністерства закордонних справ України від 04.04.2024 № 71/15-523/2-46507 повідомлено, що за інформацією Посольства України в Республіці Узбекистан, відповідно до отриманої від узбецької сторони інформації, ОСОБА_2 паспортним документом не документувався, зареєстрованим тимчасово або постійно на території Республіки Узбекистан не значиться.
З метою встановлення наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем були проведені перевірки, передбачені вимогами пунктів 25, 26, 30 Порядку розгляду.
Таким чином ДМС вжито всі заходи щодо збору інформації з місця народження заявниці (з її слів) з держави її попереднього постійного та довгострокового проживання.
Щодо фактів подання позивачем свідомо неправдивих відомостей, то такі знайшли своє підтвердження в наступному.
Встановлено, що ОСОБА_1 в анкеті особи, яка звернулась із заявою про надання статусу біженця зазначила, що вона прибула на територію України в 1999 році, а в поясненнях, наданих заявницею до заяви про визнання особою без громадянства, зазначено, що дата прибуття на територію України - 2000 рік.
Також встановлено, що заявниця зазначила в анкеті особи, яка звернулась із заявою про надання статусу біженця, що батьків вона не знає, її виховувала бабуся - ОСОБА_16 , 1917 р. н., а в поясненнях, наданих заявницею до заяви про визнання особою без громадянства. ОСОБА_1 зазначила, що її бабуся - ОСОБА_17 .
При цьому, Департамент у висновку вказав, що дані батьків мають істотне значення для встановлення належності чи неналежності заявника до громадянства держави, громадянином якої є її батьки. Проте заявником щодо персональних даних бабусі надані неправдиві відомості.
Окремо вказано, ще не підтверджено заявлену родиною ОСОБА_3 причину вимушеного виїзду із Республіки Узбекистан без документів. З пояснень членів сім'ї ОСОБА_3 було установлено, що вони у 1999 або у 2000 році виїхали з території Узбекистану, де народилися та проживали, у зв'язку із збройним конфліктом та побоюванням, що ОСОБА_13 можуть призвати до найманської армії, з метою уточнення вказаної інформації було надіслано запит від 15.06.2022 № 8.1/1055-22 до сектор збору та аналізу інформації по країнах походження Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС.
Згідно листа сектору збору та аналізу інформації по країнах походження від 16.06.2022 № 8.8/1066-22 установлено, що під час підготовки відповіді на запит, серед достовірних та авторитетних джерел накопичення інформації по країнах походження не було знайдено інформації щодо збройних конфліктів на території Республіки Узбекистан у період 1998 - 2000 роки, також щодо участі Республіки Узбекистан у військових діях на території інших держав у період 1998 - 2000 роки, у тому числі відсутні офіційні заяви влади Республіки і Узбекистан щодо участі військових операціях.
Також суд вважає за необхідне вказати й на те, що листом Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 17.04.2024 № 2/3/3-4928нт встановлено, що ОСОБА_1 ймовірно має відношення до Російської Федерації та перебуває в статусі громадянки РФ. Встановлено, що ОСОБА_18 (згідно заяви позивача є її дочкою) має сторінку в соціальних мережах "Вконтакте", де в біографічних даних значиться місце проживання Новосибірськ РФ; відомості щодо освіти: до 2016 року навчалась «сибирском государственном путей сообщения». Для вступу абітурієнтів до закладу необхідні оригінали паспортних документів абітурієнтів та їх батьків, що також може підтверджувати факт наявності, зокрема, в ОСОБА_1 громадянства РФ.
ОСОБА_19 (згідно заяви позивача її донька) притримується проросійських поглядів, про що свідчать висловлювання останньої в соціальних мережах, що характеризуються наступними словами: "Ну не знаю Росія завжди була сильною державою".
Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон № 2469-VIII):
громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Загрози національній безпеці України визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань безпеки і оборони, які Схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України (п. 19 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України "Про національну безпеку України").
Указом Президента України від 14.09.2020 року № 392/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що однією із загроз національній безпеці є розвідувально-підривна діяльність проти України спеціальних служб іноземних держав, насамперед російської федерації (п.19 Стратегії).
Стратегією інформаційної безпеки, затвердженою Указом Президента України № 685/2021 від 28.12.2021, визначено наступні поняття:
інформаційна безпека України - складова чистина національної безпеки України, стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об'єктивної інформації, існує ефективна система захисту і протидії нанесенню шкоди через поширення негативних інформаційних впливів, у тому числі скоординоване поширення недостовірної інформації, деструктивної пропаганди, інших інформаційних операцій, несанкціоноване розповсюдження, використання й порушення цілісності інформації з обмеженим доступом;
інформаційна загроза - потенційно або реально негативні явища, тенденції і чинники інформаційного впливу на людину, суспільство і державу, що застосовується в інформаційній сфері з метою унеможливлення чи ускладнення реалізації національних інтересів та збереження національних цінностей України і можуть прямо чи опосередковано завдати шкоди інтересам держави, її національній безпеці та обороні.
Протидія дезінформації та інформаційним операціям, насамперед держави-агресора, спрямованим, серед іншого, на ліквідацію незалежності України, повалення конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання національної, міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі та ненависті, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, визначено як стратегічна ціль 1, виконання якої є необхідним для досягнення забезпечення інформаційної безпеки України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації та її широкомасштабним вторгненням 24.02.2022 на територію України, Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Пунктом 1 Указу постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався. Наразі продовжено строк дії воєнного стану в Україні .
Як вже зазначалось вище, СБУ встановлено, що ОСОБА_1 ймовірно має відношення до Російської Федерації та перебуває в статусі громадянки РФ. Також встановлено, що ОСОБА_19 , яка є донькою позивача, притримується проросійських поглядів, про що свідчать висловлювання останньої в заборонених в Україні соціальних мережах, що створює інформаційну загрозу національним інтересам України.
На переконання суду, наведені вище обставини у їх сукупності свідчать про правомірність спірного рішення, з чого слідує, що останнє не підлягає скасуванню, як наслідок, відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання ДМС в повторному розгляді заяви.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази позивача, покладені в основу позовних вимог, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог та з врахуванням положень статті 139 КАС України, відсутні й підстави для відшкодування позивачеві понесених судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 );
Відповідач: Державна міграційна служба України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович